за правом спадкування, теж немає свободи. Отже, пророк говорить: поставимо собі володарів, причому — загальним голосуванням». Утім, необмеженадемократіяйоготежнезахоплює, оскількивнароді, щоне має сталої влади і всі рівні, виникають куди страшніші смути, аніж за тиранії. Тому оптимальнішим з того, що можна обрати, Кальвін називає поєднання аристократії з поміркованою демократією, яке є «правлінням багатьох осіб, влаштоване таким чином, щоби одні допомагали іншим, взаємно спрямовували та наставляли один одного».
Таким чином, політико-правові вчення Реформації, що виникли на запереченні панування католицької церкви, втручання світської влади в духовну сферу, призвели до обґрунтування таких основоположних свобод людини, як свобода думки та віросповідання. Секуляризація (відокремлення) церквивіддержави, ствердженнязасадпротестантської етики в свою чергу мало наслідком прискорення процесу формування національних держав та перехід до буржуазного ладу.
§3. Вчення Ж. Бодена про державу. Теорія державного суверенітету
Одним із наслідків доби Відродження та Реформації було постання вЄвропісвітськихнаціональнихдержавізздебільшогоабсолютиськими монархічнимирежимами. Теоретичнимобґрунтуваннямновоїполітичної реальності, єдності влади в державі стало вчення про державний суверенітет французького юриста Жана Бодена (1530–1596)1.
ПіддержавоюБоденрозуміє«здійснення суверенною владоюсправедливогоуправліннябагатьмасім’ямиітим, щоперебуваєуспільномууправ-
лінні». Для нього поняття вищого блага приватної особи та держави є тотожними, івцьомувінбачитьметусправедливого управліннядержави.
Боден виділяє три причини виникнення держави: розширення сім’ї (праобраз держави); збирання народу воєдино; виникнення з колонії, що походитьвідіншоїдержави. Методамижеутвореннядержавиєабопримус сильніших, абозгодаоднихлюдейдобровільнопередатиупідпорядкування іншихвсюналежнуїмсвободу. Самеізцієї, відступленоїнародомсвободи, держава черпає власну всевладність та незалежність, яку Боден називає
«суверенітетом», це «абсолютна та постійна влада, яку римляни називають величчю, що означає вищу владу повелівати». Основною властивістю суверенітету є його необмеженість: «цю верховну та постійну владу над громадянами з правом життя і смерті народ може передати будь-якій особі безжоднихобмежень, таксамо, якможезробитивласник, щобажаєкогось
1 Боден Жан – закінчив правничий фак-т у Тулузі. Викладав римське право. Депутат Генеральних штатів. Найбільш відомим є його трактат «Шість книг про державу» (1576), перекладений багатьма європейськими мовами.
67
обдарувати». Суверенітет є єдиним, постійним та абсолютним, тому,
зазначає Боден, якщо він заснований на певних умовах чи зобов’язаннях «неє, власне, анісуверенітетом, аніабсолютноювладою». Єдинимвинятком
зцьогоправилаєбожественнізаконитазакониприроди, яківиниклираніше від держави і є універсальними для всіх народів. Зокрема, до таких законівналежать інститутсім’їтаправоприватноївласності.
Народ — джерело суверенітету, але, здійснивши його відчуження державі, позбавленийнадаліправаповернутийого. Відтеперсуверенітет належить на праві власності монарху (державі), який вправі робити
зпідданимитадержавоювсе, щойомузаманеться, а«післяпередативсе цекомузахоче». Такимчином, Боденставитьзнакрівностіміжсуверенітетом та абсолютною владою монарха.
На думку вченого, суверенітетові притаманні п’ять функцій: ви-
даннязаконів, якіпоширюютьсянавсіхпідданихтавсіустановидержави; вирішення питань війни та миру; призначення на державні посади; здійснення правосуддя як останньої інстанції, помилування.
Упитанні форми держави Боден відкинув традиційний поділ на правильні та неправильні форми: одна і та ж сама форма може тлумачитися різними людьми одночасно як правильна і як неправильна.
Оскільки суверенітет є неподільним, Боден вказував на неможливість існуваннязмішаноїформидержави, вважаючи, щосуб’єктом, якийбіль-
ше володіє владою, і визначається форма держави. Він також критично оцінював демократію та аристократію: демократія погана тим, що законів та влад багато, а користі мало, владу здобувають не найкращі, а найспритніші; зааристократіїдержавупоглинаютьчвари, арозумнихпривладімало. ТомунайкращоюформоюдержавидляБоденалишаєтьсямонархія, заякої принципсуверенітетудосягаєсвогоабсолюту. Необмеженавладамонарха є максимально можливим уособленням всіх властивостей державного су-
веренітету. Для обґрунтування цієї думки Боден проводить аналогію
зТворцем: якБогсамовладнокеруєВсесвітом, такімонархповеліваєдержавою: «окрім Бога немає нікого більш вищого на землі, аніж суверенні монархи. ВонипоставленісамимБогомякйогонамісники, абиправитиіншими». Разомзтимфранцузькийученийвважавдоцільнимзапровадженняяк демократичних(загальнийдоступдопевнихпосад), такіаристократичних (ключовіпосадизаміщаютьсядворянами) елементівумеханізмабсолютної монархіїзметоюоптимізаціїдержавногоуправління. Прикладзастосування таких елементів у керуванні монархом французькою державою Боден бачив у Генеральних штатах, депутатом яких він був. Ж. Боден прагнув до гармонійної справедливості. Вона для нього означає врахування прав та інтересів кожного, свободу совісті та віротерпимість. Адже «чим більше піддається насильствуволялюдей, тимбільшвонанепоступлива».
Значнимєвнесокученоговдослідженняформдержавногоустрою. Ґрунтуючись на своїй теорії суверенітету, він виділяв дві складні форми
68
держави. Перша форма засновується на принципі нерівності. Федерації належать до цієї групи через те, що власником суверенітету є союз в цілому, тоді як члени федерації його позбавлені, маючи натомість автономніправа. Другаформабудуєтьсяназасадах рівності, прикладомякої є конфедерація, де всі її члени зберігають суверенітет.
Розроблена Жаном Боденом теорія державного суверенітету, його аналіз та систематизація форм держави мали вагоме юридичне значення — вонивплинулинавиникненнядержавногоправа. Ідеї«природного» первісногостанусуспільства, договірногопоходженнядержави, справедливихправовихначал, щомістятьсявйогопрацях, багатовчомусприяли поширенню концепцій «суспільного договору» та природного права.
§ 4. Політико-правові ідеї раннього соціалізму: Т. Мор і Т. Кампанелла
Протиріччя між гуманістичними ідеями Відродження і Реформації та реальною соціально-економічною і політичною безправністю переважа- ючоїбільшостінаселенняЄвропизумовилипоявувХVІ–ХVІІст. соціалістичних учень. Формування соціалістичної ідеології (ідей утопічного соціалізму) пов’язанозтворамидвохвидатнихмислителівтаписьменниківгуманістів — англійця Томаса Мора та італійця Томмазо Кампанелли.
Творцем літературної утопії (після «Держави» Платона) був Томас Мор(1478–1535)1, девінупершезмалювавдетальнукартинусуспільного ладу майбутнього, заснованого на засадах колективної власності.
Упершій частині трактату «Утопія» дана картина тогочасної Англії. Тут невеликий прошарок багатіїв та знаті потопає в розкошах та ледарстві. Все це призводить до розуміння, що «усюди, де є приватна влас-
ність, де все вимірюється грошима, там навряд чи… можливо, щоби держава управлялася справедливо чи щасливо». Визначення інституту приватноївласностіякосновивсіхекономічнихтаполітичнихантагонізмів дозволило Томасу Мору зробити висновок про класову сутність держави, оскільки вона є «не чим іншим, як якоюсь змовою багатіїв, що обстоюють під ім’ям і вивіскою держави свої особисті вигоди». Хитрування багатіїв стають законами. Все це зумовлює складність і заплутаність англійського «кривавого» законодавства.
Зовсім іншу картину являє описаний у другій частині його твору державно-суспільний лад острова Утопії. Вона є союзом 54 міст, які прагнуть однаковості в усьому, із мораллю та архітектурою включно.
1 МорТомас– англійськийправознавець, політичнийдіячтаписьменник, обіймав посади спікера палати общин та лорда-канцлера, католицький святий. Погляди на державу та суспільство виклав у «Вельми корисній, а також цікавій, воїстину золотій книжечці про найкращий устрій держави та про новий острів Утопія» (1516).
69
Державна організація острова будується на широких демократичних засадах. Керівним органом острова є сенат, що складається з трьох представників від кожного міста. Найбільш важливі питання можуть бути винесені на плебісцит всього населення острова. Всі посади в містахУтопіїєвиборними. Кандидатуриправителявизначаєбезпосередньо народ. Посадаправителяєпожиттєвою, всііншіпереобираютьсящорічно. Протофілархи становлять раду при правителі. Окрім розгляду державних справ, вона справляє правосуддя в місті.
На острові панує висока моральна культура, викоренені пороки, що породжуються приватною власністю. Це зумовлює нечисленність зло-
чинів та відсутність потреби у складному законодавстві. Як зазначає Т. Мор, «усі закони видаються тільки заради того, щоб нагадати кожному про його обов’язок». Крім того, «вони визнають усякий закон тим більше справедливим, чим простіше його тлумачення…».
В утопійців існує спільність майна та загальнообов’язковість праці. Робочий день обмежений шістьма годинами, за які вони не лише забезпечують себе всім необхідним, айвиробляютьнадлишок. Вироблені продукти споживання концентруються на складах, де громада отримує все необхідне для своїх потреб. Кожен громадянин спеціалізується впевномуремеслі, алемаєвідбутидворічнутрудовуповинністьусільськомугосподарстві. Особи, якіпоказалиособливіуспіхивнауці, звільняються від обов’язкової праці, з тим щоб повністю присвятити себе науковим дослідам. Саме з цієї верстви вчених обираються посли, священики, протофілархи та сам правитель.
Метуутопійської державиМорвбачає умаксимальному звільненнігромадян «від праці», з тим щоб надати якомога більше часу для духовної свободитаосвіти, аджевцьомуі«полягаєщастяжиття». УтімМорвдаєтьсядо парадоксального висновку, що сприяти цьому має запровадження рабства. Рабизвільняютьутопійціввідважкоїіпринизливоїфізичноїпраці.
«Міць» відповідаєзапитанняоборонитавійськовоїсправи. «Мудрість» завідує питаннями науки, культури та ремесел. «Любов» контролює сферудітонародження, виховання, охорониздоров’я, сільськогогосподарства. Кампанелла багато раніше за ідеологів нацизму запропонував застосовувати методи євгеніки: в особисті стосунки люди вступають не з власної волі, а за наказом начальників, з тим «щоб поєднання чоловіків та жінок давало найкраще потомство». У державі існує стільки посадових осіб, скільки можна нарахувати людських чеснот. Є посади, що називаються «Правосуддя», «Цнотливість», «Чесність» і т. д., які слідкують за дотриманняммораліусімамешканцям. Накожнупосадуобираютьтих, когоще з дитинства визнали найбільш гідними для її здобуття.
Всіпосади, окрім«Сонця» таспівправителів, євиборними. Співправителі є незмінними, якщо лише самі на нараді не «передадуть своєї гідності іншому, когоізвпевненістювважаютьнаймудрішим, найрозумнішимтабез-
70
доганнішим». Місто Сонця будується не лише на засадах спільності власності, айспільностіжіноктадітей. УмістіСонцяєобов’язковимиспільні трапези. Закріплюється обов’язкова початкова та професійна освіта. Праця визнаєтьсятакожобов’язковою, алевоназаймаєнебільшечотирьохгодинна день. Регламентованимиєформаодягу, видизачісок, статевістосунки. Людинамаєбутиобов’язкововіруючоюідотримуватисявсіхрелігійнихобрядів.
Закони в Місті Сонця настільки нечисленні та короткі, що вміщаються наоднійміднійдошцібілядверейхрамуправосуддя. Безпосереднісудівські функції здійснюють головні майстри загонів, до яких зараховане населення міста. Тут діє розгалужена система покарань— од відлучення від спільної трапези до смертної кари. Страта виконується руками народу, який убиває засудженогокамінням, причомупершіударизавдаютьобвинувачтасвідки.
Концепція Кампанелли містила окремі прогресивні ідеї — принцип виборностіпосадовихосіб, соціальнийхарактердержави, безперервність освіти, загальнообов’язковість праці тощо. Але все це значною мірою знецінюється нівелюванням особистості в суспільстві, де, як пише Кам-
панелла, перш за все мають «на увазі інтереси держави, а інтереси приватних осіб — лише постільки, поскільки вони є частинами держави».
Ідея ранніх соціалістів про осуспільнення власності була зумовлена бажанням досягти омріяної в Середньовіччі соціальної рівності людей. Алевумовахтогочасногорозвиткуекономікицяідеязводиласялишедо уявлення про тотальну зрівняльність, регламентацію особистого життя та побуту. Таким чином, запропонувавши людині рівність, утопісти позбавили її особистої свободи.
Отже, політичному мисленню Відродження притаманне звільнення людини від ролі слухняного знаряддя божого промислу. Визнання за людиноюавтономноїволітаформальноїрівності(принаймнівпитаннях віри) мало своїм наслідком формування раціоналістичного підходу до вивчення державно-правової практики. Відтепер головною причиною, що обумовлює виникнення та функціонування держави, визнається людська природа, особистий інтерес індивідуума.
У концепції Макіавеллі політика і держава перетворюються з дже- реларелігійно-догматичноготеоретизуваннянаоб’єктнауковогопізнан- ня. Раціоналізмполітичноїнаукизвільняєпрактичнуполітикувідетики, перетворюючиїїнапозаморальнийінструментздійсненнявлади. Розробка теорії суверенітету остаточно перетворює політична владу із засобу конкуренціїфеодальногосуспільстванамонополіюабсолютногомонарха. Інтелектуальнаопозиціяутопічногосоціалізмуприватновласницькому суспільству, по суті, мислить у межах цієї парадигми, замінивши абсолютногомонарханатоталітарне суспільство. Разомізтим, ідеїфактичноїрівності, суспільноїорганізації таспоживаннязгодомотримають друге життя в комуністичних ученнях.
71