Propedevtika_vnutrishnikh_khvorob

9.Притримуючи біля анального отвору серветку, обережно вивести грушу з прямої кишки, витерти серветкою шкіру в напрямі спереду назад (від промежини до анального отвору).

10.Щільно стулити сідниці хворого, прибрати клейонку й пелюшку.

11.Покласти грушоподібний балон (шприц Жане) в ємність із дезінфікуючим разчином.

12.Зняти маску, рукавички, вимити руки.

Якщо для постановки послаблюючої клізми застосовують гумову трубку, слід змазати її вазеліном впродовж 15 см, увести в анальний отвір на глибину 10-12 см і приєднати до трубки заповнений грушоподібний балон (або шприц Жане), поволі ввести його вміст. Потім необхідно від'єднати, не розтискаючи, грушоподібний балон від трубки і, підтримуючи трубку лівою рукою, правою здавити її в напрямі зверху вниз, видавлюючи залишки розчину в пряму кишку.

Лікувальна клізма

Ліквальну клізму призначають у двох випадках.

З метою безпосередньої (місцевої) дії на кишківник: уведення лікарського препарату безпосередньо в кишківник сприяє зменшенню явищ роздратування,

запалення і загоєння ерозій у товстій кишці, може зняти спазм певної ділянки кишківника. Для місцевої дії звичайно ставлять лікувальні клізми з відваром ромашки, обліпиховою або шипшиновою олією, антисептичними розчинами.

З метою загальної (резорбітивної) дії на організм: лікарські препарати добре всмоктуються в прямій кишці через гемороїдальні вени і поступають у нижню порожнисту вену, минаючи печінку. Найчастіше в пряму кишку вводять знеболювальні, заспокійливі, снодійні і протисудомні засоби, нестероїдні протизапальні препарати.

Показання: місцева дія на пряму кишку, уведення ліків з метою резорбітивного

181

ефекту; судоми, різке збудження.

Протипоказання: гострі запальні процеси в ділянці анального отвору.

За 30 хв до процедури хворому ставлять очисну клізму. В основному лікувальні клізми є мікроклізмами ― кількість уведеної речовини не перевищує, як правило, 50-

100 мл. Лікарський розчин повинен бути підігрітий на водяній бані до 39-40 0С; в

іншому випадку холодніша температура викличе позиви на дефекацію, і ліки в кишківнику не утримаються. Для профілактики роздратування кишківника лікарський препарат слід уводити з розчином натрію хлориду або обволікаючою речовиною

(відваром крохмалю) для подавлення позивів на дефекацію. Необхідно попередити хворого, що після лікарської клізми він повинен лежати протягом години.

Ліквальну клізму ставлять таким чином, як і послаблюючу.

Харчова клізма (краплинна клізма)

Застосування харчових клізм обмежене, оскільки в нижньому відрізку кишківника всмоктуються тільки вода, фізіологічний розчин, розчин глюкози, спирт і в мінімальному ступені амінокислоти. Харчова клізма ― лише додатковий метод уведення поживних речовин.

Показання: порушення акту ковтання, непрохідність стравоходу, важкі гострі інфекції, інтоксикації та отруєння.

Протипоказання: загальні (див. ― абсолютні протипоказання для всіх видів клізм).

Якщо вводять невелику кількість розчину (до 200 мл), харчову клізму ставлять 1-

2 рази на добу. Розчин повинен бути підігрітий до температури 39-40 0С. Порядок виконання процедури не відрізняється від постановки лікарської клізми (див. вище).

Для введення великої кількості рідини в організм застосовують краплинну клізму як найбільш щадний і достатньо ефективний метод. Надходячи по краплі і поступово всмоктуючись, великий об'єм розчину, що вводиться, не розтягує кишківник і не підвищує внутрічеревний тиск. У зв'язку з цим не виникають посилення перистальтики

182

і позиви на дефекацію.

Як правило, краплинну клізму ставлять з 0,85% розчином натрію хлориду, 15%

розчином амінокислот або 5% розчином глюкози. Лікарський розчин повинен бути підігрітий до температури 39-40 0С. За 30 хв перед постановкою краплинної харчової клізми необхідно покласти очисну клізму.

Для постановки харчової краплинної клізми використовують спеціальну систему,

що складається з таких елементів:

кружка Есмарха;

дві гумові трубки, сполучені крапельницею;

гвинтовий затиск (його закріплюють на гумовій трубці вище крапельниці);

товстий шлунковий зонд.

Необхідне оснащення: розчин призначеного складу й температури, система для краплинної харчової клізми, штатив для підвішування кружки, термометр для вимірювання температури рідини, клейонка, тазик, судно, марковані ємності для

«чистих» і «брудних» кишечних наконечників, шпатель, вазелін, спецодяг (маска,

медичний халат, фартух і одноразові рукавички), ємності з дезінфікуючим розчином.

Порядок виконання процедури:

1.Підготуватися до проведення процедури: ретельно вимити руки з милом теплою проточною водою, надіти маску, фартух і рукавички.

2.Налити в кружку Есмарха підготовлений розчин.

3.Підвісити кружку на штатив на висоту 1 м над рівнем тіла хворого.

4.Відкрити затиск і заповнити систему.

5.Закрити затиск, коли із зонда з'явиться розчин.

6.Допомогти хворому прийняти зручне для нього положення.

7.Набрати шпателем невелику кількість вазеліну й змастити ним кінець зонда.

8.Великим і вказівним пальцями лівої руки розсунути сідниці, а правою рукою легкими обертальними рухами обережно ввести в анальний отвір товстий шлунковий зонд на глибину 20-30 см.

183

9. Відрегулювати затиском швидкість надходження крапель (60-80 крапель за хвилину).

10.Після закінчення процедури закрити кран і витягнути зонд, притиснувши праву сідницю хворого до лівої, щоб не витікала рідина з прямої кишки.

11.Розібрати систему, помістити в ємність із дезінфікуючим розчином.

12.Зняти маску, фартух, рукавички, вимити руки.

Процедура продовжується декілька годин, хворий у цей час може спати. Обов'язок медичної сестри ― постійне спостереження за станом хворого, збереженням швидкості введення крапель і температурою розчину. Для забезпечення постійної температури рідини,

що вводиться, у міру її охолодження слід обкладати кружку Есмарха грілками.

Газовідвідна трубка

Газовідвідну трубку використовують із метою виведення газів із кишківника при метеоризмі. Метеоризм (грец. meteorismos ― підняття вгору) ― здуття живота в результаті надмірного накопичення газів у травному тракті.

Газовідвідна трубка є гумовою трубкою довжиною 40 см із внутрішнім діаметром просвіту 5-10 мм. Зовнішній кінець трубки злегка розширений, внутрішній

(який уводять в анальний отвір) ― закруглений. На закругленому кінці трубки на бічній стінці є два отвори.

Показання: метеоризм, атонія кишечника.

Необхідне обладнання: стерильна газовідвідна трубка, шпатель, вазелін, лоток,

судно, клейонка, пелюшка, серветки, рукавички, ємність із дезінфікуючим розчином.

Порядок виконання процедури:

1.Підготуватися до процедури: ретельно вимити руки з милом теплою проточною водою, надіти маску, рукавички.

2.Попросити пацієнта лягти на лівий бік ближче до краю ліжка і підтягти ноги до живота.

3.Підкласти під сідниці хворого клейонку, зверху клейонки постелити пелюшку.

4.Поставити на стілець поряд із хворим судно, заповнене на третину водою.

184

5.Змастити вазеліном закруглений кінець трубки уздовж 20-30 см, користуючись шпателем.

6.Перегнути трубку посередині, затиснувши вільний кінець безіменним пальцем і мізинцем правої руки й захопивши закруглений кінець як ручку.

7.Великим і вказівним пальцями лівої руки розсунути сідниці, а правою рукою легкими обертальними рухами обережно ввести в анальний отвір газовідвідну трубку на глибину 20-30 см.

8.Опустити вільний кінець трубки в судно, накрити хворого ковдрою.

9.За годину обережно витягнути газовідвідну трубку з анального отвору.

10.Покласти газовідвідну трубку в ємність із дезінфікуючим розчином.

11.Провести туалет анального отвору (протерти вологою серветкою).

12.Зняти рукавички, маску, вимити руки.

Катетеризація сечового міхура

У зв'язку з анатомічними особливостями катетеризація сечового міхура у чоловіків і жінок значно відрізняється. Уретра у чоловіків довга, має вигини. Великі складнощі виникають за наявності у хворого аденоми або раку передміхурової залози

― у цьому випадку уретра може бути перетиснута або повністю перекрита. За відсутності навику виконання процедури уретру можна сильно пошкодити. Тому катетеризацію сечового міхура у чоловіків проводить лікар-уролог, проте м'який катетер (гумовий) може вводити медична сестра.

Розрізняють три види катетерів:

м'який катетер (гумовий);

напівжорсткий катетер (еластичний поліетиленовий);

жорсткий катетер (металевий).

Вибір виду катетера залежить від стану уретри й передміхурової залози у чоловіків.

Для катетеризації сечового міхура у чоловіків використовують довгий катетер (до

25 см), у жінок ― короткий прямий катетер (жіночий) довжиною до 15 см. Діаметр просвіту катетера може бути різним. Нині застосовують одноразові катетери. Якщо

185

необхідно залишити катетер у сечовому міхурі для проведення багатократних маніпуляцій, застосовують двоходовий катетер Фолія, виготовлений зі спеціального матеріалу, що дозволяє тримати катетер у порожнині сечового міхура до 7 днів. У

такому катетері є балончик для подачі в нього повітря, при цьому він роздувається і тим самим забезпечує фіксацію катетера в сечовому міхурі.

При катетеризації сечового міхура необхідно проводити профілактику сечової інфекції. Перед катетеризацією і протягом 2 днів після неї з профілактичною і лікувальною метою за призначенням лікаря хворому дають антибактеріальні препарати. Всі предмети, що доторкаються при катетеризації з сечовивідними шляхами, повинні бути стерильними. Металеві та гумові катетери стерилізують кип'ятінням протягом 30-40 хв після їх попереднього миття теплою водою з милом, а

безпосередньо перед уведенням катетера змащують стерильною вазеліновою олією або гліцерином. Катетеризацію проводять після огляду уретральної ділянки й ретельного туалету зовнішніх статевих органів обов'язково в стерильних рукавичках із дотриманням правил асептики й антисептики.

Показання: гостра затримка сечі, промивання сечового міхура, введення в сечовий міхур лікарських засобів, взяття сечі для дослідження у жінок. Гостра затримка сечі ― неможливість акту сечовипускання при переповненому сечовому міхурі.

Протипоказання: пошкодження уретри, гострий уретрит, гострі запальні процеси сечовивідного каналу, сечового міхура й передміхурової залози у чоловіків (уретрит,

простатит, каверніт, орхоепідідиміт), кровотеча при свіжій травмі сечовипускального каналу.

Уведення катетера може бути утруднене (іноді неможливе) через стриктуру

(звуження) сечовивідного каналу внаслідок перенесених травм, гонореї та ін. Важливе значення має своєчасний збір анамнезу!

Можливі ускладнення: кровотеча, гематоми, розрив стінки сечовипускального

каналу.

Необхідне обладнання: стерильний катетер (або стерильний одноразовий набір для

186

катетеризації), пінцети в стерильному лотку, корнцанг, антисептичний розчин для обробки зовнішнього отвору сечовипускального каналу (наприклад, 0,02% розчин нітрофурану), стерильна вазелінова олія, стерильні серветки, ватяні тампони, ємність для сечі, клейонка, стерильні рукавички.

Катетеризація сечового міхура у чоловіків м'яким катетером (мал. 11.7)

Мал. 11.7. Катетеризація сечового міхура у чоловіків

Порядок виконання процедури:

1.Підкласти під хворого клейонку, зверху клейонки постелити пелюшку.

2.Попросити хворого прийняти положення лежачи (на столі, кушетці, ліжку та ін.),

ноги зігнути в колінах, розвести стегна й уперти ступні в матрац.

3.Між ногами покласти ємність для сечі.

4.Підготуватися до процедури: ретельно вимити руки з милом теплою проточною водою, надіти стерильні рукавички.

5.Утримуючи статевий член у вертикальному положенні, зрушити крайню плоть і оголити головку статевого члена, лівою рукою зафіксувати її середнім і безіменним пальцями й розсунути зовнішній отвір сечовипускального каналу великим і вказівним пальцями.

6.Правою рукою взявши корнцангом марлевий тампон, змочити його в антисептичному розчині й обробити головку статевого члена навколо зовнішнього отвору сечовипускального каналу в напрямі зверху вниз (від сечовипускального каналу до периферії), міняючи тампони.

187

7.Влити 3-4 краплі стерильної вазелінової олії у відкритий зовнішній отвір сечовипускального каналу і нанести на катетер (на довжину 15-20 см) стерильну вазелінову олію (для полегшення введення катетера й попередження неприємних відчуттів у хворого).

8.Правою рукою взяти стерильним пінцетом катетер на відстані 5-7 см від його кінця, увести кінець катетера в зовнішній отвір сечовипускального каналу.

9.Поступово, легко натискаючи на катетер, пересувати катетер глибше по уретрі на глибину 15-20 см, заново перехоплюючи катетер пінцетом кожні 3-5 см (при цьому слід лівою рукою поступово опускати статевий член у бік мошонки, що

сприяє просуванню катетера по сечовипускальному каналу з урахуванням анатомічних особливостей). Якщо при введенні катетера відчувається сильний опір,

слід негайно зупинити процедуру!

10.При появі сечі опустити зовнішній кінець катетера в лоток для збору сечі.

11.Після закінчення процедури (коли сила струменя сечі починає значно слабшати)

обережно витягнути катетер із сечовипускального каналу. Катетер слід витягнути ще до повного спорожнення сечового міхура, щоб сеча, що залишилася, промила сечовипускальний канал.

12.Помістити катетер (якщо використовувався багаторазовий набір для катетеризації) в ємність із дезінфікуючим розчином.

13.Зняти рукавички, вимити руки.

Катетеризація сечового міхура у жінок (мал.11.8.)

Порядок виконання процедури:

1.Підкласти під хвору клейонку, зверху клейонки постелити пелюшку.

2.Попросити жінку прийняти положення лежачи (на столі, кушетці, ліжку та ін.),

ноги зігнути в колінах, розвести стегна й уперти ступні в матрац.

3.Між ногами поставити ємність для сечі.

4.Підготуватися до процедури (ретельно вимити руки з милом теплою проточною водою, надіти стерильні рукавички).

188

РОЗДІЛ 12.

ПРАВИЛА ЗАБОРУ БІОЛОГІЧНОГО МАТЕРІАЛУ ДЛЯ

ЛАБОРАТОРНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Лабораторні методи дослідження є важливим етапом обстеження хворого.

Отримані дані допомагають в оцінці стану хворого, постановці діагнозу, здійсненні спостереження за станом пацієнта в динаміці й перебігом захворювання, контролі лікування.

Розрізняють такі види лабораторних досліджень:

Обов'язкові ― їх призначають усім хворим без винятку, наприклад, загальні аналізи крові й сечі.

Додаткові ― їх призначають строго за показаннями залежно від конкретного випадку, наприклад, дослідження спинномозкової рідини.

Планові ― їх призначають через певну кількість днів після попереднього дослідження з метою спостереження за хворим у динаміці та здійснення контролю лікування, наприклад, повторний загальний аналіз сечі хворого із загостренням хронічного гломерулонефриту.

Невідкладні ― їх призначають в ургентній (невідкладній) ситуації, коли від одержаних результатів дослідження може залежати подальша тактика лікування,

наприклад, дослідження вмісту серцевих тропонінів у крові хворого з гострим

коронарним синдромом.

Матеріалом для лабораторного дослідження може бути будь-який біологічний

субстрат:

Виділення людського організму ― харкотиння, сеча, кал, слина, піт, секрети зі статевих органів.

Рідини, що одержуються за допомогою проколу або відкачування: кров, ексудат і транссудат, спинномозкова рідина.

Рідини, що одержують за допомогою інструментально-діагностичної апаратури,

190