Propedevtika_vnutrishnikh_khvorob

Клізми

Клізма (грец. klysma ― промивання) ― процедура введення в пряму кишку різних рідин із лікувальною або діагностичною метою.

До лікувальних належать такі клізми:

-Очисна клізма: її призначають при запорах (очищення нижнього відділу кишківника від калових мас і газів), за показаннями ― перед операцією і для підготовки до рентгенологічного й ультразвукового дослідження органів черевної порожнини.

-Сифонна клізма: її застосовують у разі неефективності очисної клізми, а

також за необхідності багатократного промивання товстої кишки.

-Послабляюча клізма: її призначають як допоміжний очисний засіб при запорах із формуванням щільних калових мас. Залежно від виду препарату,

що вводиться, розрізняють гіпертонічні, олійні й емульсивні послабляючі клізми.

-Лікувальна клізма: її призначають із метою введення через пряму кишку лікарських засобів місцевої та загальної дії.

-Харчова клізма: її застосовують для введення в організм водних, сольових розчинів і глюкози. Інші поживні речовини за допомогою клізми не вводять,

оскільки в прямій і сигмовидній кишці не відбувається переварення і всмоктування білків, жирів і вітамінів.

Діагностичну клізму (контрастну) використовують для визначення об’єму товстої кишки і введення в кишківник рентген-контрастного препарату (суспензії сульфату барію) при деяких методах рентгенологічного дослідження. Найбільш інформативна контрастна клізма з подвійним контрастуванням ― введенням невеликої

171

кількості суспензії сульфату барію і наступним роздуванням кишки повітрям. Цю клізму застосовують для діагностики хвороб товстого кишківника (раку, поліпів,

дивертикульозу, неспецифічного виразкового коліту та ін.). Показання для діагностичної клізми при неспецифічному виразковому коліті повинні бути ретельно зважені, оскільки вона може викликати загострення процесу.

Розрізняють також поняття «мікроклізма» (при якій вводять невелику кількість рідини ― від 50 до 200 мл) і «макроклізма» (вводять від 1,5 до 12 л рідини).

Застосовують два методи введення рідини в пряму кишку:

• гідравлічний (наприклад, при постановці очисної клізми) ― рідина поступає з резервуару, розташованого вище рівня тіла пацієнта;

• нагнітальний (наприклад, при постановці олійної клізми) ― рідину вводять у кишківник спеціальним гумовим балоном (грушею) місткістю 200-250 мл, шприцом Жане або за допомогою складного нагнітального приладу «Colongidromat».

Абсолютні протипоказання для всіх видів клізм: шлунково-кишкові кровотечі,

гострі запальні процеси в товстій кишці, гострі запальні або виразково-запальні процеси в ділянці заднього проходу, злоякісні новоутворення прямої кишки, гострий апендицит, перитоніт, перші дні після операцій на органах травлення, кровотечі з гемороїдальних вузлів, випадіння прямої кишки.

Очисна клізма

Мета:

•очисна ― спорожнення нижнього відділу товстої кишки шляхом розпушування калових мас і посилення перистальтики;

•діагностична ― як етап підготовки до операцій, пологів та інструментальних методів дослідження органів черевної порожнини;

•лікувальна ― як етап підготовки до проведення лікарських клізм.

172

Показання: запори, отруєння, уремія, клізми перед операціями або пологами, для підготовки до рентгенологічного, ендоскопічного або ультразвукового дослідження органів черевної порожнини, перед постановкою лікарської клізми.

Протипоказання: загальні (див. ― абсолютні протипоказання для всіх видів клізм).

Для постановки очисної клізми застосовують спеціальний прилад (прилад для очисної клізми), що складається з таких елементів:

1.Кружка Есмарха (скляна, гумова або металева судина місткістю до 2 л).

2.Товстостінна гумова трубка діаметром просвіту 1 см, довжиною 1,5 м, яку з’єднюють із тубусом кружки Есмарха.

3.Сполучна трубка з краном (вентилем) для регуляції струменя рідини.

4.Наконечник скляний, ебонітовий або гумовий.

Необхідне обладнання: тепла вода в об'ємі 1-2 л, прилад для очисної клізми,

штатив для підвішування кружки, термометр для вимірювання температури рідини,

клейонка, пелюшка, тазик, судно, марковані ємності для «чистих» і «брудних» кишкових наконечників, шпатель, вазелін, спецодяг (маска, медичний халат, фартух і одноразові рукавички), ємності з дезінфікуючим розчином.

Порядок виконання процедури (мал. 11.5.):

1.Підготуватися до проведення процедури: ретельно вимити руки з милом теплою проточною водою, надіти маску, фартух і рукавички.

2.Налити в кружку Есмарха кип'ячену воду або рідину призначеного складу,

об'єму (як правило, 1- 1,5 л) і температури.

3.Підвісити кружку на штатив на висоту 1 м над рівнем тіла хворого.

4.Відкрити кран, заповнити трубки (довгу гумову і сполучну), випустити декілька мілілітрів води для витіснення з трубок повітря і закрити кран.

5.Покласти на підлогу біля кушетки тазик; на кушетку покласти клейонку (її вільний кінець опустити в тазик на випадок, якщо хворий не зможе утримати воду) і зверху її ― пелюшку.

173

6.Запропонувати хворому лягти на край кушетки на бік (переважно на лівий),

зігнувши коліна і привівши їх до живота для розслаблення черевного преса

(якщо хворому протипоказаний рух, клізму можна поставити й у положенні пацієнта на спині, підклавши під нього судно); пацієнт повинен максимально розслабитися й дихати глибоко, ротом, не напружуючись.

7.Набрати шпателем невелику кількість вазеліну й змастити ним наконечник.

Мал. 11.5. Постановка очисної клізми

8.Великим і вказівним пальцями лівої руки розсунути сідниці, а правою рукою легкими обертальними рухами обережно ввести в анальний отвір наконечник,

просуваючи його спочатку в напрямку до пупка на 3-4 см, потім паралельно хребту до загальної глибини 7-8 см.

9.Відкрити кран, слідкуючи за тим, щоб вода не поступала в кишечник дуже швидко, оскільки це може викликати біль. Якщо у хворого з'явився біль у животі,

необхідно негайно припинити процедуру і почекати, поки біль не пройде. Якщо біль не утихає, потрібно повідомити лікаря.

10.Якщо вода не йде, підняти кружку вище і/або змінити положення наконечника,

висунувши його назад на 1-2 см; якщо вода, як і раніше, не поступає в кишечник,

витягнути наконечник і замінити його (оскільки він може бути забитий каловими масами).

174

11.Після закінчення процедури закрити кран і витягнути наконечник, притиснувши праву сідницю хворого до лівої, щоб не витекла рідина з прямої кишки.

12.Запропонувати хворому самому стиснути анальний сфінктер і затримати воду якомога довше (не менше 5-10 хв).

13.Якщо через 5-10 хв пацієнт відчує позив до дефекації, подати йому судно або провести до унітазу, попередивши, щоб він по можливості випускав воду не відразу, а порціями.

14.Переконатися, що процедура пройшла ефективно; якщо хворий випорожнився тільки водою з невеликою кількістю калових мас, після огляду пацієнта лікарем клізму необхідно повторити.

15.Розібрати систему, помістити в ємність із дезінфікуючим розчином.

16.Зняти фартух, маску, рукавички, вимити руки.

Рідина, що вводиться за допомогою клізми, справляє на кишківник механічну й температурну дію, які можна певною мірою регулювати. Механічну дію можна збільшувати або зменшувати, коригуючи кількість рідини (в середньому 1-1,5 л), що вводиться, тиск (чим вище підвішена кружка, тим більший тиск рідини, що вводиться)

і швидкість уведення (регулюється краном приладу для очисної клізми). Дотримуючи відповідний температурний режим рідини, що вводиться, можна підсилювати перистальтику: чим нижча температура введеної рідини, тим сильніші скорочення кишківника. Звичайно рекомендують температуру води для клізми 37-39 0С, але при атонічних запорах застосовують холодні клізми (до 12 0С), при спастичному ― теплі або гарячі, такі, що зменшують спазм (37-42 0С).

Сифонна клізма

Сифонна клізма ― багатократне промивання кишківника за принципом сполучених посудин: одна з цих посудин ― кишківник, інша ―лійка, вставлена у вільний кінець гумової трубки, інший кінець якої введений у пряму кишку (мал.

11.6-а). Спочатку воронку, наповнену рідиною, підводять на 0,5 м над рівнем тіла пацієнта, потім, у міру надходження рідини в кишківник (коли рівень убиваючої води

175

досягає звуження лійки), лійку опускають нижче за рівень тіла хворого й чекають,

поки з неї не почне поступати вміст кишківника (мал. 11.6, б). Підняття й опускання лійки чергують, причому при кожному підйомі лійки в неї додають рідину. Сифонне промивання кишківника проводять доти, поки з лійки не виходить чиста вода. Уводять звичайно 10-12 л води. Кількість виділеної рідини, повинна бути більша за введений об'єм рідини.

Мета:

очисна ― досягти ефективного очищення кишківника від калових мас і газів;

лікувальна;

дезінтоксикаційна;

як етап підготовки до операції.

Показання: відсутність ефекту від очисної клізми (внаслідок тривалих запорів),

отруєння деякими отрутами, підготовка до операції на кишківнику, іноді ― при підозрі на товстокишкову непрохідність (при товстокишковій непрохідності відсутні гази в промивних водах).

Протипоказання: загальні (див. ― абсолютні протипоказання для всіх видів клізм),

важкий стан хворого.

Для постановки сифонної клізми використовують спеціальну систему, що складається з таких елементів:

скляна лійка місткістю 1-2 л;

резинова трубка довжиною 1,5 м і діаметром просвіту 1-1,5 см;

сполучна скляна трубка (для контролю проходження вмісту);

товстий шлунковий зонд (або гумова трубка, забезпечена наконечником для введення в кишківник).

Скляною трубкою сполучають гумову трубку з товстим шлунковим зондом, на

176

вільний кінець гумової трубки надягають воронку.

Необхідне обладння: система для сифонової клізми, ємність із 10-12 л чистої теплої

(37 0С) води, глечик місткістю 1 л, тазик для промивних вод, клейонка, пелюшка,

шпатель, вазелін, спецодяг (маска, медичний халат, фартух, одноразові рукавички),

ємності з дезінфікуючим розчином.

Мал.11.6. Постановка сифонної клізми: а – у лійку наливають воду, яку поступає в кишківник; б – після опускання лійки через неї починає виділятися вміст кишківника.

Порядок виконання процедури:

1.Підготуватися до проведення процедури: ретельно вимити руки з милом теплою проточною водою, надіти маску, фартух і рукавички.

2.Поставити на підлогу біля кушетки тазик; на кушетку покласти клейонку

(вільний кінець якої опустити в тазик) і зверху її ― пелюшку.

3.Попросити хворого лягти на край кушетки, на лівий бік, зігнувши коліна і привівши їх до живота для розслаблення черевного преса.

4.Приготувати систему, набрати шпателем невелику кількість вазеліну і змастити ним кінець зонда.

5.Великим і вказівним пальцями лівої руки розсунути сідниці, а правою рукою легкими обертальними рухами обережно ввести в анальний отвір зонд на глибину 30-40 см.

177

6.Розташувати лійку в нахиленому положенні трохи вище за рівень тіла хворого й наповнити її за допомогою глечика водою в кількості 1 л.

7.Поволі підняти лійку на 0,5 м над рівнем тіла пацієнта.

8.Як тільки рівень убуваючої води досягне гирла лійки, опустити лійку нижче за рівень тіла пацієнта й дочекатися заповнення лійки зворотним струменем рідини

(води з частинками кишкового вмісту). Не можна допускати убування води нижче за гирло лійки, щоб уникнути попадання в трубку повітря. Попадання в систему повітря порушує реалізацію принципу сифона; у цьому випадку слід почати процедуру заново.

9.Злити вміст воронки в тазик. При отруєнні з першої порції промивних вод необхідно узяти 10-15 мл рідини для дослідження.

10.Повторити промивання (пп. 6-9) до появи в лійці чистих промивних вод.

11.Повільно витягнути зонд і занурити його разом із лійкою в ємність із дезінфікуючим розчином.

12.Провести туалет анального отвору.

13.Зняти фартух, маску, рукавички, вимити руки. Слід уважно стежити за станом хворого під час проведення процедури, оскільки більшість пацієнтів погано переносять сифонну клізму.

Послаблююча клізма

Послаблюючу клізму застосовують при запорах, а також при парезі кишківника,

коли введення хворому великої кількості рідини неефективне або протипоказане.

Гіпертонічна клізма забезпечує ефективне очищення кишківника, сприяючи транссудації води з капілярів кишкової стінки в просвіт кишки й виведенню з організму великої кількості рідини. Крім того, гіпертонічна клізма стимулює виділення рідкого випорожнення, м'яко підсилюючи перистальтику кишівника.

Показання: неефективність очисної клізми, масивні набряки.

178

Протипоказання: загальні (див. ― абсолютні протипоказання для всіх видів клізм).

Для гіпертонічної клізми, як правило, застосовують один із таких розчинів:

10% розчин натрію хлориду;

20-30% розчин магнію сульфату;

20-30% розчин натрію сульфату.

Для постановки гіпертонічної клізми призначений розчин (50-100 мл) підігрівають до температури 37-38 0С. Необхідно попередити хворого, щоб він не вставав відразу після клізми і постарався затримати розчин у кишечнику на 20-30 хв.

Олійна клізма сприяє легкому відхожденню рясного випорожнення навіть у тих випадках, коли введення в кишківник води неефективне.

Дія олії в кишківнику обумовлена такими ефектами:

механічний ― олія проникає між кишковою стінкою та каловими масами,

розм'якшує кал і полегшує виведення його з кишківника;

хімічний ― олія не всмоктується в кишківнику, але частково омилюєтся й розщеплюється під впливом ферментів, знімаючи спазм і відновлюючи нормальну перистальтику.

Показання: неефективність очисної клізми, спастичний запор, тривалі запори, коли небажана напруга м'язів черевної стінки й промежини; хронічні запальні захворювання товстої кишки.

Протипоказання: загальні (див. абсолютні протипоказання для всіх видів клізм).

Для постановки олійної клізми, як правило, застосовують рослинні олії

(соняшникову, льняну, конопляну) або вазелінову олію. Призначену олію (100-200 мл)

підігрівають до температури 37-38 0С. Олійну клізму звичайно ставлять на ніч,

причому хворого необхідно попередити, що після клізми він не повинен вставати з ліжка доти, поки не подіє клізма (звичайно через 10-12 год).

179

Емульсійна клізма: її призначають важкохворим, при ній повне спорожнення кишківника звичайно наступає через 20-30 хв. Для постановки емульсійної клізми застосовують емульсійний розчин, що складається з 2 склянок настою ромашки,

збитого жовтка одного яйця, 1 ч. л. натрію гідрокарбонату і 2 ст. л. вазелінової олії або гліцерину.

Методика проведення послаблюючої клізми.

Необхідне ообладнання: спеціальний гумовий грушовидний балон (груша) або шприц Жане з гумовою трубкою, 50-100 мл призначеної речовини (гіпертонічний розчин, олія або емульсія), підігрітої на водяній бані, термометр, тазик, клейонка з пелюшкою, серветка, шпатель, вазелін, маска, рукавички, ємності з дезінфікуючими розчинами.

Порядок виконання процедури:

1.Підготуватися до процедури: ретельно вимити руки з милом теплою проточною водою, надіти маску, рукавички.

2.Набрати в грушу (або шприц Жане) підготовлену речовину, видалити з ємності з розчином залишки повітря.

3.Запропонувати хворому лягти на край ліжка на лівий бік, зігнувши коліна й привівши їх до живота для розслаблення черевного преса.

4.Підкласти під хворого клейонку з пелюшкою.

5.Вузький кінець груші змастити вазеліном, користуючись шпателем.

6.Великим і вказівним пальцями лівої руки розсунути сідниці, а правою рукою легкими обертальними рухами обережно ввести в анальний отвір грушу на глибину 10-12 см.

7.Поволі здавлюючи гумову грушу, ввести її вміст.

8.Притримуючи грушу лівою рукою, правою здавити її в напрямі зверху вниз,

видавлюючи залишки розчину в пряму кишку.

180