- •100. Правове забезпечення організації і здійснення ветеринарної справи в сільському господарстві.
- •101. Правове регулювання відносин у сфері організації та виробництва і реалізації с/г продукції бджільництва.
- •102. Правове регулювання відносин у сфері виробництва і реалізації молока та молочних продуктів суб’єктами господарської діяльності у сільському господарстві.
- •103. Правове регулювання відносин у сфері виробництва та реалізації продукції рибництва та рибальства в Україні.
- •104. Правове регулювання відносин у сфері підсобних виробництв і промислів у сільському господарстві.
- •110. Договірне регулювання відносин у сфері складського зберігання зерна.
- •111. Договірне регулювання відносин у сфері закупівлі зерна до інтервенційного фонду.
- •112. Договірно-правове регулювання реалізації олійних культур.
- •113. Договірні відносини у сфері виробництва і реалізації цукру.
- •114 Договірне регулювання відносин у сфері матеріально-технічного забезпечення суб’єктів господарської діяльності у сільському господарстві.
- •115. Договірне регулювання відносин у сфері виробничо—технічного обслуговування суб’єктів господарювання у сільському господарстві.
- •118. Договірне регулювання лізингових відносин у сфері виробництва с/г продукції.
- •119. Договірне регулювання відносин у сфері використання науково-технічної продукції у сільському господарстві.
100. Правове забезпечення організації і здійснення ветеринарної справи в сільському господарстві.
В основі правового регулювання ветеринарної справи лежать публічно-правові відносини щодо забезпечення здоров`я свійських тварин та уникнення небезпек для людини, пов’язаних з хворобами тварин, а також приватноправові відносини щодо підвищення економічної ефективності с/г тваринництва шляхом надання якісних послуг щодо лікування тварин.
Ветеринарне законодавство України - це система нормативно-правових актів, що містять правові норми, які регулюють правовідносини, що виникають у сфері ветеринарної справи. В Україні створена розгалужена система ветеринарного законодавства (закони і підзаконні нормативно-правові акти).
Центральне місце у системі правового регулювання ветеринарної медицини посідає Закон України «Про ветеринарну медицину» від 25.06.1982 з послідуючими змінами та доповненнями. Він визначає ветеринарну медицину як галузь науки та практичних знань про хвороби тварин, їх профілактику, діагностику та лікування, ветеринарно-санітарну якість та безпечну продукції тваринного, а на ринках – і рослинного походження, про збереження здоров`я і продуктивності тварин, запобігання хворобам і захисту людей від захворювань, спільних для тварин і людей. Закон складається з 17 розділів та 109 статей.
Іншими нормативно-правовими актами в системі ветеринарного законодавства є :закони України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про захист тварин від жорстокого поводження»», «Про тваринний світ», «Про племінну справу у тваринництві», «Про бджільництво», «Про безпечність та якість харчових продуктів»»Про молоко та молочні продукти», «Про охорону праці» та ін..
Важливе місце в системі нормативних актів посідає Положення про Державний комітет ветеринарної медицини, затверджене постановою КМУ від 30.08.2007 №1075. Ним визначається правовий статус спеціально уповноваженого органу в сфері ветеринарії – Держкомветмедицини. Існує також цілий ряд підзаконних актів ( інструкцій, постанов, положень, правил, вказівок, рекомендацій) у сфері ветеринарної медицини.
Слід зазначити також про паспорт великої рогатої худоби, положення про реєстр тварин. Також до ветеринарного законодавства належить низка положень: про головні управління ветеринарної медицини в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі; про обласні державні лікарні ветмедицини; про регіональну державну лабораторію ветеринарної медицини, про підрозділи ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів тощо.
До джерел ветеринарного законодавства також належить низка інструкцій: про заходи з профілактики та боротьби з сибіркою тварин; про заходи з профілактики та боротьби з емфізематозним карбункулом; про заходи щодо боротьби зі сказом тварин; щодо профілактики та ліквідації захворювання тварин на ящур та багато інших.
Нормативно-правову базу здійснення ветеринарної справи також складають численні правила: правила та вимоги для боєнь, забійно-санітарних пунктів господарств та подвійного забою тварин;для птахівницьких господарств і вимоги до їх проектування; для суб’єктів господарювання з переробки птиці та виробництва яйце продуктів; ветеринарно-санітарної експертизи яєць свійської птиці; видачі ветеринарних документів на вантажі, що підлягають обов’язковому ветеринарно-санітарному контролю та нагляду, тощо.