118. Договірне регулювання лізингових відносин у сфері виробництва с/г продукції.

Лізинг виступає тим фінансовим механізмом, що дає змогу с/г підприємствам придбати необхідне устаткування на умовах поступової сплати коштів, зароблених зокрема й на його експлуатації. Тому саме лізинг дасть можливість багатьом суб'єктам господарювання розв'язати проблему оновлення виробництва.

Проблема розвитку й удосконалення лізингової діяльності в АПК України є ключовою, адже у більшості аграрних підприємств на сьогодні відбулося виснаження основного капіталу, насамперед активної частини — машинно-тракторного парку.

Лізинг є ефективним засобом сприяння економічному розвитку агропромислового комплексу. Для с/г товаровиробників це прискорювач темпів виробництва, оновлення устаткування та технологій. Виробники техніки, у свою чергу, за рахунок лізингу мають можливість розширювати свій ринок збуту, банківські ж установи, використовуючи лізинг, мають можливість збільшувати свій прибуток.

Розвиток лізингових відносин в системі АПК України має свої особливості. У розвинених країнах він виник як реакція на високі темпи науково-технічного прогресу, що породив необхідність впровадження у виробництво нових машин і устаткування, що зажадало різкого збільшення інвестицій. В Україні розвиток лізингу обумовлений іншими причинами, зокрема: низька забезпеченість господарств технікою та високий рівень її зносу; обмежена можливість сільгоспвиробників для її придбання.

Слід зазначити, що в Україні складається загальна обстановка, що спонукає і сприяє розвитку лізингових відносин. Зокрема, до таких обставин розвитку лізингу в АПК України можна віднести допомогу держави. Також, слід зазначити, що основну роль у становленні лізингу в Україні відіграє саме держава, тому дослідження механізму державної підтримки лізингових відносин є актуальним в наш час.

Державну підтримку лізингу, крім відомих шляхів фінансування та кредитування було б доцільно здійснювати через механізм здешевлення коротко- довгострокових кредитів, надання державних гарантій за кредитами, які залучаються в іноземний банках для заходів по операціях фінансового лізингу вітчизняної сільськогосподарської техніки, а також звільнення лізингових операцій, у тому числі й винагороди, від обкладання податком на додану вартість.

Одною з головних проблем в процесах державної підтримки є те, що держава намагається одночасно за допомогою одної суми бюджетних коштів підтримати сільськогосподарських товаровиробників та виробників сільськогосподарської техніки. З однієї сторони, сільськогосподарські виробники не мають можливості отримати перевагу під час купівлі високопродуктивної та якісної іноземної техніки, що стримує розвиток передових технологій в сільськогосподарському виробництві, з іншої сторони — сума державної підтримки є незначною і впливу на технічне онов­лення заводів сільськогосподарського машинобудування не має. В результаті такої державної підтримки бюджетні кошти використовуються з низькою ефективністю не підтримують ані сільськогосподарські підприємства, ані заводи сільгоспмашинобудування.

Також можна зазначити як одну з проблем розвитку лізингу в Україні – це монопольне положення лізингодавців на ринку лізингових послуг, які диктують сільгосптоваровиробникам найвигідніші для себе умови. Зокрема це процентна ставка винагороди лізингодавця, торговельна надбавка тощо. Дана проблема повинна змушувати державу до заходів з приводу створення повноцінного ринку лізингових послуг, зокрема змінити його структуру, урізноманітнити джерела фінансування лізингових операцій, а також застосовувати систему спрощеного оподаткування для підвищення його привабливості.

Важливим джерелом формування ресурсів для здійснення лізингових операцій було б запровадження підвищених коефіцієнтів (2—3) до норм амортизацій, що нараховуються для оподаткування, на нові основні фонди вітчизняного виробництва, які придбані на умовах фінансового лізингу. Це підвищило б заінтересованість у придбанні вітчизняної техніки на умовах лізингу.

Для підтримки розвитку лізингу в аграрній сфері доцільно створити систему страхового захисту сільськогосподарських товаровиробників і цінового регулювання через механізм державних інтервенцій на аграрному ринку.

Отже, лізинг є засобом стимулювання продажу нової техніки, який створює попит на продукцію в машинобудівній галузі, а також засіб прискорення відтворення виробничого потенціалу. Основні перешкоди розвитку лізингових відносин приховані в недосконалій законодавчій базі, слабкому фінансовому стані багатьох аграрних підприємств, механізмах оподаткування і страхування, кредитування. Також проблеми приховані в монопольному положенні лізингодавців на ринку лізингових послуг, висока вартість лізингових угод та деякі інші проблеми. Подальша стратегія держави в цій сфері потребує трансформації принципів її реалізації. Зокрема, першочерговими заходами державної політики в сфері лізингових відносин мають бути:

- запровадження заходів щодо активної співпраці українських лізингових компаній з закордонними виробниками техніки;

- створення дієвої законодавчої бази в сфері лізингових відносин, що сприяло б активному розвитку лізингових відносин в державі;

- розробка комплексної державної програми сприяння розвитку лізингової діяльності в Україні;

- створення розгалуженої системи приватних комерційних структур, які б надавали послуги в сфері лізингу в повністю забезпечувати потреби аграрної сфери.

Можливість укладання лізингових договорів у державі підтримується через механізм компенсації лізингових платежів (полягає у частковому відшкодуванні суб’єктам господарювання АПК лізингових платежів за придбану техніку та/або обладнання для АПК на умовах фінансового лізингу).

Компенсація надається на конкурсній основі суб’єктам, які уклали договір. Не надається компенсація лізингоодержувачу, який визнаний банкрутом, проти якого порушено справу про банкрутство, який перебуває в стадії ліквідації, має податкову заборгованість більше 6 місяців або заборгованість по сплаті лізингових платежів.

Щорічно КМУ приймає постанову. Порядок використання коштів передбачається у Державному бюджеті для здійснення фінансової підтримки суб’єктів АПК через механізм здешевлення кредитів та компенсації лізингових платежів. Постанова КМУ від 11.08.2010.

Утворюються спеціальні комісії та комісії на рівні областей. Компенсація лізингових платежів надається суб’єктам АПК у наступних розмірах:

1) лізинговий платіж компенсується в обсязі 40% вартості предмета лізингу, якщо таким предметом є вітчизняна техніка та/або обладнання для АПК (і для іноземної техніки за умови доведення, що аналогів в Україні не винайдено).

2) за сплачену комісійну винагороду лізингодавцеві у розмірі 1,5 ставки НБУ на дату нарахування відсотків.

Здійснюється контроль за цільовим використанням коштів (якщо є порушення, то кошти стягуються в державний бюдет).