112. Договірно-правове регулювання реалізації олійних культур.

На сьогоднішній день насіння соняшника – єдина прибуткова культура в аграрному виробництві України, що має стійкий попит на світовому агро- ринку.

Наша держава займає перше місце у світі з продажу насіння соняшнику, освоївши ринки країн ЄС, Близького Сходу та Північної Африки.

Друга половина 90-х років характеризувалася докорінною зміною державної агропродовольчої політики. Дефіцит бюджету, роздержавлення і приватизація в переробній сфері АПК призвело до повного припинення державної підтримки цін і субсидування сільськогосподарського виробництва. У зв’язку з цим держава втратила контроль за експортом насіння соняшнику. Саме тому уряд був вимушений обмежити експорт сировини шляхом квотування та ліцензування.

Дія Закону України від 10 вересня 1999 р. „Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур” , яким встановлене 17-відсоткове експортне мито на насіння соняшнику та внесення змін до Закону України від 15 вересня 1995 р. „Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах” , якими було заборонено здійснювати переробку насіння соняшнику за кордоном на давальницьких умовах, дозволили забезпечити спрямування сировини для переробки на вітчизняні підприємства.

Важливим нормативним актом, регулюючим питання експорту насіння соняшника стала також постанова 2008 року Кабінету Міністрів України „Про затвердження обсягів квот на олію соняшникову та насіння соняшнику, експорт яких підлягає ліцензуванню до 1 липня 2008 року, та порядку видачі ліцензій” , наказ Міністерства аграрної політики України від 24 березня 2008 року відповідно до якого було вирішено утворити новий орган – комісію з питань розгляду заявок на видачу ліцензій на експорт олії соняшникової та насіння соняшнику і розподілу квот. Метою цього органу є митне оформлення насіння соняшника та соняшникової олії, пропорційний розподіл установлених обсягів квот, видача ліцензій на експорт.

Однак на сьогодні держава не забезпечує ні на законодавчому, ні на організаційному рівні належних процесів вирощування та реалізації даної культури, хоча має орієнтуватися на світовий ринок готових продуктів, а не сировини, до чого прагнуть всі економічно міцні держави.

Для підвищення ефективності вирощування та реалізації насіння соняшника окрім втручання держави у регулювання експортно-імпортних операцій, також є необхідним вжиття ряду заходів і на господарському рівні. Зокрема, удосконалення регіонального розміщення посівів, з врахуванням біологічних особливостей, технологій вирощування, застосування відповідних засобів захисту, неухильне додержання вимог чергування посівів соняшнику в полях сівозміни, впровадження високоврожайних гібридів, залучення необхідних для розвитку галузі коштів та матеріальних ресурсів (техніки, добрив, посівного матеріалу, гербіцидів) шляхів пошуку потенційних інвесторів і кредиторів, інтегрування в агропромислові та кооперовані формування з метою вирішення проблем належного виробництва і раціонального використання урожаю.

Таким чином, було б доцільним законодавче врегулювання всіх вище перелічених питань в галузі вирощування, переробки та реалізації насіння соняшника шляхом прийняття Закону України „Про насіння соняшника та ринок соняшникової олії в Україні”.