Propedevtika_vnutrishnikh_khvorob

фізіологічне відправлення.

Журнал призначень: у ньому фіксують призначення лікаря - лабораторні й інструментальні дослідження, консультації вузьких фахівців та ін.

Журнал обліку наркотичних, сильнодіючих і отруйних засобів.

Журнал передачі ключів від сейфа.

Вимога на харчування хворих (порціонник) повинен містити відомості про кількість хворих на призначені дієти, прізвища пацієнтів, за необхідності -

додаткові продукти або, навпаки, характер розвантажувальних дієт.

Журнал прийому і здачі чергувань: у ньому реєструють загальну кількість хворих, їх рух за добу, відзначають тих, що лихоманять, і важкохворих, термінові призначення, порушення режиму у відділенні та ін.

61

РОЗДІЛ 5.

САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНИЙ РЕЖИМ ТЕРАПЕВТИЧНОГО

ВІДДІЛЕННЯ

Виконання всіх вимог щодо підтримки санітарно-епідеміологічного режиму в терапевтичному відділенні виступає обов'язковою умовою профілактики внутрішньолікарняної інфекції, попередження розмноження патогенних мікроорганізмів і розповсюдження комах (тарганів, постільних клопів, мух) і гризунів.

Внутрішньолікарняна інфекція

Внутрішньолікарняна (нозокоміальна (грец. nosokomeion - лікарня), госпітальна)

інфекція - захворювання інфекційної природи, що розвинулося у пацієнта під час його перебування в стаціонарі (лікувально-профілактичній установі) через 48 год після надходження або незабаром після виписки (також протягом 48 год), а також у медичного працівника, що займається в лікарні лікуванням і доглядом за хворим.

Контингент осіб, у яких можливий розвиток нозокоміальной інфекції:

1.стаціонарні хворі (інфікування в лікарні);

2.хворі, що звернулися до лікувально-профілактичних установ: денний стаціонар,

диспансер, консультативний центр, поліклініку, а також що викликали швидку допомогу та ін.;

3.медичний персонал: інфікування при наданні допомоги хворим у стаціонарі й інших лікувально-профілактичних установах.

Вумовах стаціонару можуть розвиватися такі інфекційні захворювання:

Гнійно-септичні інфекції: піодерміти.

Дитячі інфекції: кір, скарлатина, краснуха, дифтерія, епідемічний паротит і ін.

Вірусні інфекції: грип, вірусні гепатити А, В, С, ВІЛ та ін.

Кишкові інфекції: сальмонельоз, амебіаз, шигельози та ін.

Особливо небезпечні інфекції: сибірська виразка, чума, черевний тиф та ін.

Основними збудниками внутрішньолікарняної інфекції виступають такі патогени:

62

Облігатна (лат. obligatus - обов'язковий) патогенна мікрофлора: мікроорганізми,

що викликають дитячі інфекції - кір, дифтерію, скарлатину, краснуху,

епідемічний паротит і ін., кишкові інфекції - сальмонельоз та ін., гепатити В, С та ін.;

Умовно-патогенна мікрофлора: золотистий стафілокок, стрептококи, синегнійна паличка, кишкова паличка та ін.

Цитомегаловіруси, найпростіші.

Джерелами внутрішньолікарняної інфекції є медичний персонал і самі пацієнти,

причому джерелом мікроорганізмів можуть бути руки, кишечник, сечостатева система,

носоглотка, волосся й шкірні покриви, порожнина рота та ін. Додатково мікроорганізми можуть надходити з навколишнього середовища: з інструментарієм -

особливо небезпечні в цьому плані засоби з гуми, наприклад, катетери, дренажні трубки; через устаткування, наприклад, інгалятори, іонізатори, а також лікарські засоби, продукти харчування, пил, вода та ін.

Інфекція передається повітряно-краплинним (аерозольним), контактно-побутовим

і артифіційним (штучний шлях передачі інфекції при невиконанні правил її профілактики під час виконання лікувальних, діагностичних та інших процедур)

шляхом.

Основні групи ризику розвитку внутрівшньолікарняної інфекції: 1) хворі, яким показано велику кількість лікувально-діагностичних процедур; 2) пацієнти з хронічними захворюваннями; 3) хворі літнього віку; 4) хворі з ослабленим імунітетом.

Основні правила профілактики внутрішньолікарняної інфекції

Своєчасне й правильне використання (зокрема зберігання) захисного одягу.

Адекватна обробка рук медичного персоналу.

Дотримання санітарно-епідеміологічного режиму в приймальному відділенні:

правильна санітарно-гігієнічна обробка, огляд на наявність педикульозу,

термометрія та ін.

63

Санітарно-гігієнічна обробка і контроль за особистою гігієною пацієнтів

(зокрема зміною білизни) у відділеннях.

Дезінфекція предметів медичного призначення.

Дотримання санітарного режиму харчування: своєчасна санітарно-гігієнічна обробка й оснащення буфетних і роздавальних приміщень, зокрема дотримання правил видалення харчових відходів і термінів реалізації предметів живлення.

Активне виявлення пацієнтів із підозрою на інфекційне захворювання й дотримання термінів спостереження за контактними хворими.

Захисний одяг медичного персоналу.

Маска: може бути виготовлена з чотирьох шарів марлевої тканини або зі спеціального нетканого матеріалу, ― проте ефективність захисту від повітряно-

краплинної інфекції за допомогою звичайної маски складає близько 10%. У

сучасних багатошарових масках одним із шарів є поліпропіленовий фільтр, що забезпеує фільтрацію на 99%.

Захисні окуляри та щитки: захист від попадання на обличчя медпрацівника біологічного матеріалу хворих - крові, слини та ін.

Рукавички: захист від контакту з біологічним матеріалом - кров'ю, слиною,

сечею, калом та ін.

Халат, фартух: профілактика передачі інфекції при догляді за хворим.

Дезінфекція

Дезінфекція (лат. de - префікс, що означає припинення, усунення, inficio ―

заражати; син. ― знезараження) ― комплекс заходів зі знищення вегетативних форм патогенних і умовно-патогенних мікроорганізмів. Існують два основні напрями

дезінфекції:

профілактична дезінфекція ― попередження внутрішньолікарняних інфекцій;

осередкова дезінфекція ― знезараження у виявленому осередку інфекції.

64

Дезінфекцію можна здійснювати чотирма методами: механічним, фізичним,

хімічним і комбінованим.

Механічний метод – вологе прибирання; звільнення приміщень від пилу

(пилосос, побілка); звільнення одягу й постільних речей від пилу; миття рук.

Фізичний метод – прасування гарячою праскою; застосування сонячних променів, ультрафіолетового опромінення; обробка кіп’ятінням (кіп’ятіння в дистильованій воді протягом 30 хвилин, з додаванням гідрокарбонату протягом 15

хвилин); пастеризація; обробка в сухожаровій шафі (повітряний метод); обробка парою; спалювання сміття.

Хімічний метод – обробка медичного інструментарію за допомогою дезінфікуючих розчинів: зрошування, протирання, повне занурення, розпилення.

Комбінований (із застосуванням спеціальних дезінфікуючих розчинів) –

пароповітряний (прогрівання гарячою парою до температури 1100 С при підвищеному тиску), пароформаліновий (прогрівання гарячою парою до температури 900 при надмірному тиску з додаванням у камеру формальдегіду).

Методи дезінфекції медичних інструментів

До основних методів дезінфекції медичних інструментів відносять їх кип'ятіння і понурювання в дезінфікуючі розчини.

Метод кип'ятіння. Кип'ятіння рекомендують для медичних виробів зі скла,

металу, термостійких матеріалів, гуми. Кип'ятять в 2% розчині натрію гідрокарбонату

протягом 15 хв.

Метод занурення в дезінфікуючий розчин. Для дезінфекції методом занурення

використовують такі розчини:

3% розчин хлораміну Б із зануренням медичних інструментів на 60 хв (для обробки інструментів у туберкульозних стаціонарах ― у 5% розчин хлораміну на

240 хв).

6% розчин перекису водню із зануренням на 60 хв або 4% розчин ― на 90 хв.

65

2% розчин глутаралу із зануренням на 15 хв.

70% розчин спирту із зануренням на 30 хв.

Стерилізація (лат. sterilis ― безплідний) ― повне звільнення якої-небудь речовини або предмета від мікроорганізмів шляхом дії на нього фізичного або хімічного фактора.

Передстерилізаційному очищенню повинні піддаватися всі медичні вироби багатократного використання перед їх стерилізацією і/або дезінфекцією з метою видалення білкових, жирових, механічних забруднень, а також лікарських препаратів.

Роз'ємні вироби підлягають передстерилізаційному очищенню в розібраному вигляді в такому порядку:

Обполіскування проточною водою протягом 30 сек.

Замочування в миючому засобі («Лотос») при пвному зануренні виробу протягом

15 хв при температурі 50 0С

Миття кожного виробу за допомогою йоржа, ватяно-марлевого тампона або щітки в миючому засобі протягом 30 сек.

Обполіскування проточною водою при застосуванні «Лотоса-медичного» протягом 10 хв.

Витримування в дистильованій воді протягом 30 хв.

Сушіння гарячим повітрям при температурі 80-85 0С до повного зникнення

вологи.

Контроль якості передстерилізаційної обробки медичного інструментарію

Передстерилізаційну обробку вважають ефективною, якщо на виробах після обробки не виявлені залишки крові за допомогою амідопіринової або азопірамової проби.

Розчин для проведення амідопіринової проби: безпосередньо перед проведенням проби змішують рівні кількості (по 2-3 мл) 5% спиртного розчину амінофеназону (Амідопірину), 30% розчину оцтової кислоти і 3% розчину перекису водню.

Розчин для азопірамової проби: для приготування 1-1,5% розчину азопіраму

66

розводять солянокислий анілін у 95% розчині етилового спирту. Готовий розчин може зберігатися в щільно закритому флаконі в темноті в холодильнику протягом 2 міс., при кімнатній температурі (18-23 0С) ― не більше 1 міс. Безпосередньо перед пробою готують робочий розчин, змішуючи рівні кількості азопірама і 3% перекису водню.

Робочий розчин може бути використаний протягом 1-2 год. При тривалішому зберіганні можливе спонтанне фарбування реактиву в рожевий колір. Не можна піддавати перевірці гарячі інструменти, а також тримати розчин на яскравому світлі або поблизу нагрівальних приладів.

Для перевірки придатності робочого розчину азопіраму 2-3 краплі його наносять на кров'яну пляму. Якщо не пізніше ніж через 1 хв з'являється фіолетове забарвлення плями, що переходить потім у синє, реактив придатний до вживання.

Самоконтроль у лікувально-профілактичній установі проводять не рідше за 1 раз у тиждень. Контролю піддають 1% одночасно оброблюваних виробів одного найменування, але не менше 3-5 одиниць. Співробітники санітарно-епідеміологічної станції контроль якості передстерилізаційного очищення, проводять 1 раз на квартал.

Дезінфекція приміщень, предметів обстановки процедурного кабінету

Її здійснюють шляхом двократного протирання дрантям, змоченим в 1 % розчині хлораміну Б з миючим засобом або в 3% розчині перекису водню з миючим засобом.

Обробка дрантя:

1.занурення в один із розчинів (1% розчин хлораміну Б, 0,5% розчин кальцію гіпохлориту) на 60 хв перед використанням;

2.кип'ятіння в 2% содовому розчині протягом 15 хв.

Якщо предмети обстановки або дрантя забруднені кров'ю, слід негайно перейти на режим обробки з використанням 3% розчину хлораміну Б.

Поточне прибирання процедурного кабінету. Його проводять 2 рази на день із застосуванням 1% розчину хлораміну Б. Ультрафіолетове опромінювання і провітрювання кабінету здійснюють 4 рази на день по 15-20 хв (після прибирання і в процесі роботи приміщення слід опромінювати стаціонарними або пересувними

67

ультрафіолетовими лампами).

Генеральне прибирання процедурного кабінету. Його виконують 1 раз на тиждень із застосуванням 500 г 5% розчину хлораміну Б на 10 л води.

Приготування робочих дезінфікуючих хлоровмісних розчинів

Хлоровмісні дезінфікуючі розчини застосовують для знезараження різних приміщень, туалетів, предметів відходу, посуду, виділень пацієнтів та ін. Приготування дезрозчинів повинне проводитися централізовано в спеціально обладнаних приміщеннях, що мають витяжно-приточну вентиляцію.

Необхідне оснащення.

Захисний одяг (довгий халат, шапочка, клейонковий фартух, респіратор, захисні окуляри, гумові рукавички, змінне взуття).

Сухе хлорне вапно, хлорамін Б (сухий порошок).

Посуд (емальований, пластмасовий або з темного скла) для дезінфікуючих розчинів з обов'язковим маркуванням.

Мірний посуд (1 л, 10 л) з маркуванням.

Дерев'яна лопатка для розмішування розчину.

Вода.

Засоби особистої гігієни (рушник, мило).

Порядок приготування 10% розчину хлорного вапна.

1.Підготовка до приготування дезінфікуючого розчину: надіти спецодяг, преревірити оснащення, відмітити час початку процедури.

2.Налити в посуд 2-3 склянки води.

3.Обережно всипати туди 1 кг сухого хлорного вапна і ретельно розмішати,

розминаючи грудочки.

4.Долити посуд водою до 10 л, перемішати до однорідної маси.

5.Щільно закрити посуд кришкою і залишити на добу в темному приміщенні; розчин необхідно перемішати кілька разів протягом доби.

6.Через добу злити розчин, що відстоявся, в інший посуд (процедуру також проводити

68

в захисному одязі), зробити на ній надпис про дату приготування і зберігати в темному місці.

7. Після закінчення процедури зняти спецодяг, вимити руки.

Порядок приготування 1% розчину хлорного вапна.

1. Підготуватися до приготування дезінфікуючого розчину: надіти спецодяг,

перевірити оснащення, відзначити час початку процедури.

2.Налити в посуд 1 л 10% розчину хлорного вапна (для отримання 0,5% розчину хлорного вапна ― 0,5 л).

3.Долити посуд водою до 10 л, перемішати.

4.Щільно закрити посуд кришкою і зробити на ній надпис про дату приготування.

5.Після закінчення процедури зняти спецодяг, вимити руки. Такий розчин використовують для роботи відразу після його приготування.

Процедура приготування розчину хлораміну Б також повинна виконуватися із дотриманням всіх правил техніки безпеки, у захисному одязі і з обов'язковим маркуванням ємностей із рідиною. Для отримання 1% розчину хлораміну Б потрібно

10 г сухого хлораміну Б спочатку ретельно розмішати в спеціальному посуді й потім долити водою до мітки 1 л.

Забезпечення здорового мікроклімату

Для підтримки здорового мікроклімату (в плані фізичних параметрів у приміщенні) в лікувальній установі необхідно дотримувати визначені вимоги, що пред'являються до основних параметрів, що забезпечують здоровий фон навколишнього пацієнта середовища. Особливу увагу рекомендується приділяти таким чинникам:

освітленню: природному (сонячне світло), штучному;

вентиляції: провітрюванню, кондиціонуванню;

опалюванню (може бути водяним, паровим, повітряним).

69

Санітарно-гігієнічне прибирання приміщень

Забезпечення санітарно-гігієнічного режиму в лікувальній установі передбачає ретельне регулярне прибирання приміщень. Ретельне вологе прибирання лікарняних приміщень і утримання у чистоті устаткування, медичного інвентаря, предметів для догляду, меблів ― обов'язкова умова дотримання правил санітарно-гігієнічного режиму в лікувальному закладі.

Прибирання проводять щіткою, шваброю, ганчірками, змоченими дезінфікуючим розчином.

Прибирання палат. У палаті прибирання слід починати з припостільних тумбочок: витирають пил, прибирають все зайве, залишають мило, зубну пасту,

печення, вариво, цукерки, книги. Фрукти і швидкопсувні продукти повинні знаходитися в холодильнику. Потім витирають пил із поверхні ліжок, радіаторів, труб,

із підвіконь, плафонів, меблів. Під час прибирання повинно бути тихо. Рухи молодшої медсестри не повинні турбувати хворих. Прибирати слід чисто, не пропускаючи кути і важкодоступні місця. Підмітати палату потрібно в напрямку до дверей, сміття підбирати совком і виносити в сміттєпровід або спалювати.

Прибирання коридорів. У коридорах протирають вологою ганчіркою двері,

панелі, меблі, ручки, завершують прибирання миттям підлоги розчином хлорного вапна.

Оснащення й прибирання туалетних кімнат. Туалетні кімнати повинні бути добре ізольовані від інших приміщень, мати проміжний шлюз, надійно діючу витяжну вентиляцію, достатнє освітлення. Тут слід розмістити закриті шафи для суден,

сечоприймачів, посуд для забору калу і сечі. Прибиральний інвентар повинен бути окремим для палат і туалетних кімнат, застосовуватися строго за призначенням. Він повинен мати маркування, знаходитися в чистоті. Щітки, дрантя, тази регулярно промивають гарячою водою, а дрантя просушують. Йоржі для миття суден і сечоприймачів також промивають водою і дезінфікують. Ванни, підкладні судна,

сечоприймачі миють і дезінфікують після кожного використання 0,5% розчином

70