Propedevtika_vnutrishnikh_khvorob

хлорного вапна. Судна ретельно промивають гарячою водою і дезінфікують 2%

розчином хлораміну Б.

Якщо у хворого виявлено інфекційне кишкове захворювання, кал заливають 20%

розчином хлорного вапна на 2 год, а потім спорожняють судно. Чисті судна зберігають у туалетних кімнатах у спеціальних кублах. У деяких лікарнях є машини для миття суден.

Туалетні кімнати прибирають у міру потреби й добре провітрюють, щоб не було запаху. Раковини, унітази, пісуари, баки для зберігання води, плювальниці миють щодня гарячою водою з милом, 2% содовим розчином і дезінфікуючим розчином; бурі плями протирають оцтовою кислотою. Прибирання туалетних кімнат молодша медсестра повинна проводити в гумових рукавичках. Після прибирання вона повинна мити руки з милом і за допомогою 2% розчину хлораміну Б, який повинен бути в кожній туалетній кімнаті.

Попередження професійних захворювань медичних сестер при роботі з кров'ю

Всі маніпуляції, при яких може відбутися забруднення рук кров'ю, плазмою або сироваткою крові, слід проводити в гумових рукавичках. Під час роботи всі пошкодження на руках повинні бути закриті лейкопластирем. При загрозі разбризкування крові слід працювати в масці й захисних окулярах. Медперсоналу заборонений прийом їжі, а також куріння в лабораторіях і приміщеннях, де проводять процедури пацієнтам.

Розбирання, миття, обполіскування медичного інструментарію, використаних піпеток і лабораторного посуду, що мали контакт із кров'ю, потрібно проводити до попередньої дезінфекції, в гумових рукавичках. Після будь-якої процедури, зокрема парентеральних маніпуляцій, проводять ретельне двократне миття рук у теплій проточній воді з милом. Руки необхідно витирати індивідуальним рушником, що змінюється щодня, або серветкою одноразового користування. При обробці рук слід уникати частого застосування дезінфектантів, які здатні викликати роздратування шкіри і дерматити, зокрема, які полегшують проникнення збудників інфекції.

71

Для профілактики інфікування вірусною і бактерійною інфекцією, що передається через кров або інші біологічні рідини пацієнта, тепер у процедурному кабінеті повинна знаходитися так звана «Аптечка при аваріях», до складу якої обов'язково входять перев'язувальний матеріал, місткості для розведення розчинів,

ундинка (стаканчик для промивання очей), 70% розчин етилового спирту, 5% спиртний розчин йоду, 0,05% розчин перманганату калію, 1% розчин протарголу, 6% розчин перекису водню.

У разі забруднення рук кров'ю (або іншою біологічною рідиною пацієнта) слід негайно щипальним рухом пальців руки видалити зі шкіри залишки крові (біологічної рідини) за допомогою тампона, рясно змоченого 70% розчином етилового спирту,

вимити їх теплою проточною водою з милом і повторно обробити новим тампоном,

змоченим 70% розчином етилового спирту. У разі попадання бризок крові:

на слизову оболонку очей ― промити очі 0,05% розчином калію перманганату;

на слизову оболонку носової порожнини ― обробити її 1% розчином протарголу

(закапати в ніс);

на слизову оболонку порожнини рота ― прополоскати рот 70% розчином спирту.

У разі забруднення кров'ю поверхні робочого столу під час маніпуляції слід негайно обробити стіл дрантям, змоченим 6% розчином перекису водню з 0,5% миючим засобом. Після закінчення роботи необхідно протерти поверхню столу дрантям,

змоченним у 3% розчині хлораміну Б.

72

РОЗДІЛ 6.

ЗАГАЛЬНА ОЦІНКА СТАНУ ХВОРОГО

Для загальної оцінки стану хворого медична сестра повинна визначити такі показники:

загальний стан хворого;

положення хворого в ліжку;

стан свідомості хвороого;

антропометричні дані.

Загальний стан хворого

Оцінку загального стану (ступеня важкості стану) здійснюють після комплексної оцінки хворого (із застосуванням об'єктивних і суб'єктивних методів дослідження).

Загальний стан може бути таким:

задовільний.

середньої важкості.

важкий.

вкрай важкий (передагональний).

термінальний (агональний).

стан клінічної смерті.

Ступінь важкості стану хворого обумовлюється комплексом структурно-

функціональних змін життєво важливих органів і визначає показанння до госпіталізації, засіб транспортування пацієнта, необхідний об'єм лікувальних і діагностичних заходів і вірогідний прогноз (результат) захворювання.

При термінальному стані свідомість згасає, м'язи розслаблені, рефлекси зникають,

рогівка каламутна, нижня щелепа відвисає. Пульс не пальпується, АТ не визначається,

тони серця не вислуховуються (але на ЕКГ реєструють електричну активність серця).

Дихання рідкісне, періодичне. Такий стан (агонія) триває від декількох хвилин до декількох годин.

73

Клінічна смерть ― стан між смертю і життям, коли відсутні видимі ознаки життя

(серцева діяльність, дихання), згасають функції нервової системи, але продовжуються обмінні процеси в тканинах. На ЕКГ реєструють ізоелектричну лінію (пряму лінію) або безладні хвилі фібриляції шлуночків. Тривалість стану клінічної смерті складає декілька хвилин (5-6 хв), і своєчасні реанімаційні заходи можуть повернути людину до життя. Безпосередньо перед смертю у хворого можуть розвинутися судоми, самовільні сечовипускання і дефекація.

Біологічна смерть – незворотнє припинення фізіологічних процесів в органах і тканинах, при якому реанімація неможлива. Біологічну смерть встановлює лікар при констатації наступних ознак: відсутність спонтанних рухів, скорочень серця і пульсу на крупних артеріях, дихання, реакції на больові подразники, рогівкового рефлексу

(рогівковий рефлекс – мимовільне стулення повік при дотику до рогівки). Реєструють максимальне розширення зіниць і відсутність їх реакції на світло. Абсолютно достовірними ознаками біологічної смерті є:

зниження температури тіла до 20 0С;

поява трупних плям;

поява м'язового задубіння.

Положення пацієнта в ліжку

Варіанти положення пацієнта в ліжку:

активне ― хворий самостійно міняє положення в ліжку залежно від своїх потреб;

пасивне ― хворий нерухомий, через різку слабкість не може самостійно змінити своє положення в ліжку; також при несвідомому стані хворого;

вимушене ― хворий приймає позу, що полегшує його стан.

Стан свідомості

Розрізняють 4 види стану свідомості: ясний, ступор, сопор, кома.

Ясна свідомість ― адекватна реакція на навколишнє оточення.

Ступор (лат. stupor ― заціпеніння) ― хворий «спить», погано орієнтується в

74

просторі, перебуває в сонливому стані (можливе самовільне відходження сечі й калу),

реакція на словесні та больові подразнення ослаблена.

Сопор (лат. sopor ― безпам'ятність) ― глибока стадія оглушення, хворий не реагує на словесне звернення, проте реакція на больове подразнення збережена (субкома).

Кома (грец. kота ― глибокий сон) ― повна втрата свідомості, втрата реакції на зовнішні подразнення, самовільне відхождення сечі і калу.

Антропометрія

Якщо хворий знаходиться в задовільному стані, проводять антропометрію.

Антропометрія (грец. antropos ― людина, metreo ― вимірювати) ― оцінка статури людини шляхом вимірювання ряду параметрів, із яких основними

(обов'язковими) виступають зріст, вага тіла й об’єм грудної клітки. Медична сестра реєструє необхідні антропометричні показники на титульному листі медичної карти стаціонарного хворого; при проведенні палатною медичною сестрою у відділенні вимірів результати фіксують у температурном листі.

Вимірювання зросту хворого

Необхідне обладнання.

Ростомір.

Серветки одноразові (бажано).

Порядок виконання процедури.

1.Підкласти на майданчик ростоміра (під ноги пацієнта) змінну серветку.

2.Підняти планку ростоміра й запропонувати хворому стати (без взуття) на майданчик ростоміра.

3.До вертикальної планки ростоміра повинні щільно прилягати потилиця, хребет в області лопаток, крижі та п'яти пацієнта; голова повинна бути в такому положенні, щоб мочки вуха й зовнішній кут очної ямки знаходилися на одній горизонтальній лінії.

4.Опустити планку ростоміра на тім'я хворого й визначити за шкалою зрісту пацієнта по нижньому краю планки.

75

5. Допомогти хворому зійти з майданчика ростоміра й прибрати серветку.

Визначення маси тіла (ваги) хворого

Необхідне обладнання.

Медичні терези.

Серветки одноразові.

Вимірювати масу тіла хворого слід вранці, після туалету (після звільнення кишківника і спорожнення сечового міхура) і до сніданку.

Порядок виконання процедури.

1.Підкласти на майданчик терезів (під ноги пацієнта) змінну серветку.

2.Відкрити затвор ваги й відрегулювати її: рівень коромисла ваги, на якому всі гирі знаходяться в «нульовому положенні», повинен збігатися з контрольною відміткою – «носиком» ваги в правій її частині

3.Закрити затвор ваги й запропонувати хворому стати (без взуття) у центр майданчика ваги.

4.Відкрити затвор і визначити вагу хворого, пересуваючи гирі на двох планках коромисла доти, поки коромисло не стане врівні з контрольною відміткою.

5.Закрити затвор.

6.Допомогти хворому зійти з ваги й прибрати серветку.

7.Записати дані вимірювання.

У клінічній практиці широко застосовують розрахунок так званого індексу маси тіла (ІМТ). ІМТ за формулою Кетле обчислюється таким чином:

ІМТ = маса тіла (кг) / зріст2 (м2).

Ідеальний ІМТ ― 24 кг/м2.

ІМТ більше 30 кг/м2 свідчить про ожиріння, менше 18 кг/м2 ― про недостатню масу тіла.

Визначення об’єму грудної клітки

Необхідне обладнання.

Вимірювальна м'яка сантиметрова стрічка.

76

70% розчин спирту.

Порядок виконання процедури.

1. Поставити хворого в зручне для вимірювання положення (вимірювати по

можливості стоячи).

2.Накласти вимірювальну стрічку таким чином: позаду тулуба ― на рівні нижніх кутів лопаток, спереду ― у чоловіків на рівні сосків, у жінок ― на рівні IV ребра над молочними залозами.

3.Зняти дані з сантиметрової стрічки під час «спокою» і при необхідності допускається рух сантиметрової стрічки ― при максимальному вдиху і видиху хворого.

4.Продезінфікувати спиртом вимірювальну стрічку.

Типи статури

При дослідженні людини визначають так званий конституціональний тип, або конституцію людини.

Конституцією (лат. costitutio ― встановлення, організація) називають сукупність морфологічних і функціональних особливостей людини, що виникла на основі спадкових і набутих властивостей і визначає реактивність організму. У практичній медицині конституційний тип фактично оцінюють за статурою людини.

Тілобудова ― один із проявів конституції. Багатовіковий досвід медицини дозволив лікарям пов'язувати структурні особливості організму, які лежать в основі розпізнання того або іншого конституційного типу статури, зі схильністю до тих або іншим захворювань.

Розрізняють три конституційні типи (типи статури).

1. Астенічний тип конституції (грец. asthenes ― слабкий; від а- заперечення + sthenos

― сила). Астенічна конституція людини виражається у відносному переважанні продольних розмірів тіла над поперечними (порівняно зі співвідношенням подовжніх і поперечних розмірів тіла у нормостеніків). Такі люди звичайно худі, кінцівки й грудна клітка в них подовжені, надчеревний (епігастральний) кут гострий; вони схильні до

77

розвитку виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, туберкульозу легенів.

2. Гіперстенічний тип конституції. У гіперстеніків відзначають відносно більше переважання поперечних розмірів тіла над подовжніми (у їх співвідношенні), грудна клітка широка, надчеревний кут тупий. Ці особи схильні до порушень обміну речовин

(жирового, вуглеводного), страждають ожирінням, подагрою, атеросклерозом,

ішемічною хворобою серця (ІХС), артеріальною гіпертензією.

3. Нормостенічний тип конституції. Статура нормостеніків характеризується пропорційним, правильним (найбільш поширеним) співвідношенням розмірів тіла в довжину і ширину, надчеревний кут у них прямий (приблизно рівний 900).

78

РОЗДІЛ 7.

ХАРЧУВАННЯ ХВОРИХ

Харчування ― один із найважливіших чинників, що мають значний вплив на здоров'я, працездатність і стійкість організму до дії навколишнього середовища.

Дієта (грец. diaita ― спосіб життя, режим харчування) ― режим харчування здорової та хворої людини.

Дієтологія (дієта + грец. logos ― навчання) ― розділ медицини, що вивчає харчування людини в нормі та при різних захворюваннях.

Лікувальне харчування (дієтотерапія) ― застосування з лікувальною або профілактичною метою спеціально складених харчових раціонів і режимів харчування.

Режим харчування визначає час і кількість їжі, інтервали між ними і харчовий раціон. Харчовий раціон регламентує вимоги, що пред'являються до їжі, щодо енергетичної цінності, хімічного складу, продуктового набору, маси, прийому їжі.

Харчування повинно бути раціональним ― фізіологічно повноцінним, із урахуванням ряду чинників, зокрема статі, віку й характеру фізичної активності людини, а також

збалансованим ― їжа повинна складатися з дотриманням певного співвідношення поживних речовин.

Значення харчування в життєдіяльності організму людини

Для доброго засвоєння їжі й адекватного забезпечення життєдіяльності організму необхідне його забезпечення всіма поживними речовинами (нутрієнтами) у певних співвідношеннях між собою, які можуть змінюватися залежно від статі, віку, характеру праці, клімату, фізіологічного стану організму (вагітність, годування грудьми).

Формула збалансованого харчування ― співвідношення між білками, жирами й вуглеводами в нормі для чоловіків і жінок молодого віку, які займаються розумовою працею, складає 1:1,1:4,1, при важкій фізичній праці ― 1:1,3:5. При розрахунках за одиницю приймають кількість білків. Наприклад, якщо в раціоні 90 г білків, 81 г жиру і 450 г вуглеводів, то співвідношення буде 1:0,9:5. У лікувальних дієтах при

79

необхідності змінюють вміст білків, жирів або вуглеводів. Оптимальне співвідношення для засвоєння кальцію, фосфору і магнію ― 1:1,5:0,5.

Білки беруть участь у всіх життєвих процесах, виступають джерелом незамінних амінокислот, забезпечують організм матеріалом для синтезу гормонів, гемоглобіну,

вітамінів, ферментів; білки беруть участь к підтримці постійної реакції середовища в плазмі, цереброспінальній рідині, кишкових секретах. Білки тваринного походження повинні складати 55-60% від загальної кількості білка. Добова потреба в білках складає 100 ― 120 гр.

Жири беруть участь у метаболічних процесах, входять до складу клітин і тканин;

вони служать цінним енергетичним матеріалом ― при згоранні 1 г жиру виділяється 9

ккал. Із загальної кількості жирів рослинні масла як джерело незамінних жирних кислот повинні складати в раціоні до 30%. Добова потреба в жирах складає 60 ―

150 гр.

Вуглеводи є не тільки енергетичним матеріалом (окислення 1 г вуглеводів забезпечує виділення 4 ккал), але й необхідною речовиною для нормального обміну білків і жирів, синтезу гормонів, ферментів, секрету слинних залоз. Із загальної кількості вуглеводів крохмаль повинен складати в раціоні 75-80%, легкозасвоювані вуглеводи ― 15-20%, клітковина і пектини ― 5%. Добова потреба у вуглеводах складає 400 ― 500 гр.

Харчові волокна. Важливим компонентом правильного харчування вважають обов'язкове включення в дієту так званих баластних речовин ― харчових волокон

(рослинні волокна, клітинні оболонки); добова потреба в них складає 25-30 гр. Харчові волокна беруть участь у таких процесах, як зниження споживання енергії за рахунок створення відчуття насичення, стимуляція рухової функції кишківника і жовчовиділення, зниження рівня холестерину в крові, нормалізація мікрофлори кишківника та ін.

Вода, складаючи більше 60% маси тіла, забезпечує процеси життєдіяльності організму ― обмінні, травні, теплорегуляції, виділення та ін. Добова потреба у воді

80