розвивається уповільнена форма отруєння. Її поділяють за ступенемі тяжкості на три ступені: легку, середньої тяжкості (офтальмічна) і тяжка (генералізована).

Між тривалістю прихованого періоду, тяжкістю подальшої клініки і прогнозом прямого зв'язку немає. Відрізняти це отруєння слід від інтоксикації, викликаної етиленгліколем, атропіном, ботулізмом.

При отруєнні метанолом характерні тривалий прихований період, алкогольний запах усіх виділень, ураження очей, відсутність стійких змін у сечі. Для всіх інших названих інтоксикацій (крім етиленгліколю) не характерна наявність тривалого прихованого періоду, а при отруєнні етиленгліколем немає ураження очей і алкогольного запаху, але наявні серйозні зміни функції нирок (білок, оксалати, олігоурія, підвищення залишкового азоту в крові).

Невідкладна допомога аналогічна такий при отруєнні етанолом. Особливості: промивання шлунка варто неодноразово повторювати протягом 2-3 діб, тому що метанол усмоктується повільно. З першої години після отруєння показане вживання етилового алкоголю у вигляді коньяку всередину одна склянка чи внутрішновенно 2-5 % розчин алкоголю в кількості 1 мл на кг маси тіла.

ОТРУЄННЯ ГРИБАМИ

Серед грибів нашого регіону абсолютно отруйні - бліда поганка і мухомор. Умовно отруйні несправжні опеньки (червоні опеньки) і сироїжки.

Смертельні отруєння викликає найчастіше бліда поганка, яку плутають із шампіньонами чи опеньками. Грибні отруєння мають яскраво виражену сезонність. Тяжку інтоксикацію з розвитком поліорганної недостатності викликає також сатанинський гриб, несправжні опеньки, мухомор червоний, пантерний і смердючий.

Уживання в їжу без спеціальної обробки умовно їстівних грибів - груздів, волнушок, валуїв, гірькушок, скріпиць може викликати симптоми гострого гастроентериту, а зморшків і строчків, що містять гельвелову кислоту - гострого гемолізу. Підкреслимо: їстівні гриби за несприятливих екологічних умов можуть набувати токсичних властивостей, якщо виростають поблизу промислових об'єктів, хімічних комбінатів, автомобільних трас, де має місце викид токсичних речовин в атмосферу та воду. У цих умовах гриби накопичують у високих концентраціях ртуть, свинець, кадмій і ін. Свинушки (товста і тонка), що раніше вважалися умовно їстівними грибами, в останні роки, після виникнення гострих отруєнь, віднесені до розряду отруйних.

Принципи діагностики. Перший етап діагностики гострого отруєння грибами основивається на вияві клініки гострого гастроентероколіту, який розвивається у прямій часовій залежності з вживанням грибів при обовязковому виключені іншої природи даного синдрому. Діагноз отруєння грибами стає достовірним, якщо є групові надходження осіб, що їли одне теж грібне яство. Другий єтап це встановлення виду грибів, яке викликало отруєння. Проводиться аналіз характерних ознаків, які типичні для ураження визначенним видом грибів. Виділяють три основні групи клінічних синдромів, які приєднуються до гастроентериту.

1. Синдром поразки ЦНС при отруєнні грибами може бути у вигляді:

а) порушення з маренням, галюцинаціями, пізніше судомами і втратою свідомості.

б) гемолітичний синдром - розвивається за прямої еритротоксичної дії гельвелової кислоти, що міститься в рядках і зморшках.

в) токсична гепатопатія з симптомами паренхіматозної жовтяниці і явищами печінкової недостатності

розвивається на 2-гу добу при отруєннях блідою поганкою, сатанинським грибом, зморшками.

Тактика надання невідкладної допомоги. Незалежно від часу, що пройшов із моменту отруєння, варто здійснити такі лікувальні заходи:

1.Зондове промивання шлунка - 10-12 л води кімнатної температури з уведенням по закінченні промивання шлунка через зонд активованого вугілля чи ентеросорбенту.

2.На початкових фазах перебігу гострого отруєння - сольове проносне: сульфат магнію всередину по 25 г, але пам'ятати, що при вираженому гастроентериті застосування проносних може збільшити втрату рідини і призвести до тяжких водно-електролітних порушень з розвитком ГССН.

3.Форсований діурез: 6-8 л - 0,85 % р-ну хлориду натрію крапельно в/в з рівномірним уливанням фуросеміду по 40-60 мг після кожних 2 л рідини.

4.При отруєнні блідою поганкою, мухомором показане проведення ранньої гемосорбції (у перші 2 доби), повторно через 18 годин чи гемодіализу для звільнення від циркулюючих у крові токсинів.

5.Симптоматична терапі:

5.1.При мускариноподібних ефектах - атропін 1-2 мл 0,1 % р-н п/шк чи в/в до купіюваня даних симптомів;

5.2.При явищах гемолізу - гідрокарбонат натрію 500-1000 мл 4 % р -ну в/в крапельно;

5.3.Корекція порушень гемодинаміки вазопресорними препаратами.

5.4.При розвитку печінкової недостатності показана інфузія 5 % розчину глюкози з вітамінними препаратами і гепатопротекторами (есенціале, ліпостабіл), а якщо розвивається тяжкий токсичний гепатит (цитоліз, інтоксикація, жовтяниця) - глюкокортикоїди (преднізолон до 400 мг/добу).

Таблиця

ДЕЯКІ АНТИДОТИ, ЯКІ ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ В ЛІКУВАННІ ГОСТРИХ ОТРУЄНЬ

Розділ 2. Рис.2.1. Ортопное.

Рис.2.2. Напад бронхіальної астми Рис. 2.3. Перикардит

Рис. 2.4. Патологічна постава у хворої на паркінсонізм.

Рис.. 2.5. Контрактура Дюпюітрена. Рис..2.6. Ксантелазми Рис. 2.7. Тофуси

Рис.. 2.8. Ціанотичний рум’янець при мітральному стенозі.

Рис. 2.9. „Лице Гіппократа”

Рис. 2.15. Вузлики Гебердена при остеоартроз

Рис. 2.16. Пальці Гіппократа

Рис. 2.19. Ожиріння. Рис. 2.20. Кахексія.

Рис. 3.1. Симптом окулярів воротника при дерматоміозиті.

рис. 3.2. Симптом кисету при склеродермії.

Рис. 3.3. симптом метелика при СЧВ.

рис. 3.4. Сухий синдром Шегрена.

рис. 3.5. Некрози кінчиків пальців при васкулілті.

Рис. 3.6. Кіфоз та поза «прохача» при спондилоартрозы

3.7.Вузлики Гебердена та Бушара

Рис. 3.8. Девіація кістів рук по типу „ластів тюленя2 при ревматоїдному артриті.

Рис. 3.9. Деформуючий остеоартроз.

Рис. 3.10.

Рис. 3.11

Рис. 3.12.

Рис. 3.13

Рис. 3.14 Рис. 3.15.

Рис. 3.16.

4.11.

4.12.

4.13

4.14

4.15.

4.16.

4.17

4.18.

4.19.

4.17.

4.15.4.20

4.21.

4.22.

4.23.

4.244.24.

5.1.

5.2.

5.3.

5.4.

5.10.

5.11.

5.43.

5.44

5.45.

5.46.

6.1.

6.2.?

Рис. 6.3. Топографія органів черевної порожнини Послідовність пальпації органів черевної порожнини (рис. 6.4.):

1. Сигмоподібна кишка.

2. Сліпа кишка. 3. Висхідна та низхідна ободова кишка. 4.Шлунок. 5. Поперечно ободова кишка. 6. Печінка. 7. Селезінка. 8. Підшлункова залоза.

2

Сигмоподібна кишка – в лівій паховій ділянці (рис. 6.5.). рис. 6.5. Пальпація сигмоподібної кишки.

Рис. 6.7. Пальпація поперечно ободової кишки.

Печінка – в правому підребір’ї по серединно-ключичній лінії.

Рис. 6.9. Визначення вільної рідини в черевній порожнині ( за А.Я. Губергриц, 1974)

6.12г

4

6.12а

6.12б

6.13

6.14

6.16

5

6.17 6.18

6.19

6.20

6

6.21

6.22 6.23

6.24

6.25

7

6.26

6.28

6.27 6.29.

6.30

8

6.31 6.32.

6.33

6.34

9

6.35

6.36.

6.37

6.38

10

6.39

7.2.

7.3

7.5.

7.6.

11

7.7.

7.8.

7.9.

7.10

12

7.11

7.12

7.13

7.14

7.15.

13

Т рис.8.1

8.2.

8.3.

14

8.3.а

8.4

8.5.

8.6.

8.7.

15

8.9.

8.10.

8.11

8.12

Рис. 8.13.. Дифузна гіперплазія ясен з еритемою та ділянками некрозу при гострій монобластній лейкемії.

16

Рис. 8.14. Виразка на складці слизової оболонки щоки при гострій мієлобластній лейкемії.

1.7

Рис. 8.15. Лейкемічна інфільтрація (лейкеміди) шкіри та обличчя при гострій мієлобластній лейкемії.

1.8

Рис. 8.16.. Псевдомембранозний Кандидоз лівої дужки піднебенного мигдалика при лейкемії.

17

1.2

Рис. 8.17. Набряк та кровоточивысть ясен при мыэлобластный лейкемыъ.

1.4.

Рис. 8.18. Інфільтрат на піднебенні з поверхневими виразками при лімфомі не-Годжкіна.

1.9

Рис. 8.19. Еритема язика із білими бляшками при Т-клітинній лімфомі.

18

1.10

Рис 8.20. Виразки піднебення, викликані хіміотерапією злоякісної лімфоми у ВІЛ-інфікованого пацієнта.

1.11

Рис. 8.21. Геморагії губ при тромбоцитопенії.

Рис. 8.22.. Петехії на блідій слизовій оболонці рота.

1.12

Рис. 8.23. Поширена гематома м’якого піднебення та язичка.

19

1.13

Рис. 8.24. Невеликі телеангіоектазій на верхній губі та язику при хворобі Ослера-Вебера-Рондю

1.14

Рис. 8.25. Геморагії язика при геморагічному васкуліті.

20

9.1

21

23

9.6.

9.7.

9.8.

24

9.9.

9.10

9.11

25

9.12

26

9.13

27

9.14

28

9.15

9.16

30

9.19.

9.20

. 9.21

32

9.24

9.25.

9.26

33

9.27

9.28

9.29

9.30

9.31.

34

9.32.

рис. 9. 33

36

9.38.

рис. 10.1

37

рис. 10.2

рис. 10.3

10.4

10.5

10.6.

10.7

10.8

38

10.9.