Для встановлення причини та механізму розвитку анемії обов'язково потрібно проводити доказові методи обстеження. Так при встановленні діагнозу залізодефіцитної анемії визначають рівень сироваткового феритину, заліза, трансферину і залізозв’язуючої здатності сироватки та виясняють першопричину її виникнення (порушення харчування, вмоктування заліза або хронічні крововтрати).

При підозрі на спадковий мікросфероцитоз визначають осмотичну резистентність еритроцитів (мінімальна 0,40-0,44%, а максимальна 0,30-0,36% NaCl), бо її порушення спостерігається при анеміях, пов’язаних з патологією мембрани еритроцитів. Поява ж антиеритроцитарних теплових (пряма та непряма проба Кумза) чи холодових антитіл свідчить про гемолітичні анемії імунного генезу. При гіпопластичній та мегалобластній анемії проводять пункцію (трепанобіопсію) кісткового мозку.

Лікування анемій слід розпочинати тільки після адекватного обстеження та встановлення діагнозу. Воно повинно скеровуватись на усунення першопричини хвороби і/або корекцію патогенетичних ланок її розвитку. Тільки у випадках важкої та загрозливої для життя анемії застосовують замісну терапію консервованими еритроцитами (переливання еритромаси).

2. Лейкоцитози та лейкопенії

Розлади лейкоцитів можуть проявлятися як збільшенням (лейкоцитоз), так і зменшенням (лейкопенія) їх загальної кількості або окремих їх форм у крові та/або їх якісними змінами (табл. 9). Збільшення кількості лейкоцитів у циркулюючій крові зустрічається при дуже багатьох хворобах: гострі і хронічні запальні, гематоонкологічні та імунні хвороби, вживання глюкокортикоїдних гормонів, колонієстимулюючих ліків. Гіперлейкоцитоз переважно зустрічається при гострих та хронічних лейкеміях. При оцінці лейкоцитозу потрібно враховувати не тільки співвідношення, але і абсолютні показники різних форм лейкоцитів.

Таблиця 9. Ступені лейкоцитозу

Збільшення кількості нейтрофільних гранулоцитів (> 5´109/л) – сегментоядерних і паличкоядерних («зсув уліво») у периферичній крові спостерігається при гострих запальних процесах, викликаних бактеріями (особливо коками), грибами, спірохетами, паразитами і деякими вірусами, метаболічних інтоксикаціях (уремія, діабетичний ацидоз), отруєннях (свинець, дигіталіс, отрута комах), крововтраті, гемолізі, застосуванні