Розділ 2.

Загальний огляд

(Проф.. Т. А. Хомазюк)

Огляд – перший об’єктивний метод обстеження пацієнта. Ефективність та діагностична значущість огляду залежить від багатьох факторів, серед яких найважливішими вважають спостережливість, педантичність, особистий досвід лікаря. Загальний огляд дозволяє визначити відповідність зовнішнього вигляду пацієнта його вікові. Так у пацієнтів, які виглядають старшими за свій вік, більше підстав очікувати хворобу, що виникає в зрілому віці.

Загальний огляд пацієнта включає оцінку:

·стану свідомості,

·положення,

·характер ходи,

·поставу,

·вираз обличчя,

·шкіри та її додатків,

·слизових оболонок,

·підшкірної основи,

·лімфатичних вузлів,

·м’язів, кісток, суглобів,

·окремих частин тіла (голови, обличчя, шиї, тулуба, кінцівок),

·статури з визначенням типу конституції,

·антропометрію,

·термометрію.

Вже на підставі загального огляду лікар в деяких випадках може зробити висновок про ступінь тяжкості загального стану хворого, хоча остаточно це з’ясовується після дослідження всіх органів та систем. Загальний стан

оцінюється як задовільний, середньої тяжкості, тяжкий та вкрай тяжкий.

Стан свідомості

Стан свідомості визначають вже при першому погляді на хворого і уточнюють при розпитуванні.

Свідомість характеризують як ясну, якщо хворий орієнтований у власній особі, місці, часі та оточуючих умовах, адекватно і без труднощів відповідає на питання.

При цілому ряді патологічних станів може спостерігатися пригнічення свідомості або, напроти, її збудження.

Розрізняють декілька ступенів пригнічення свідомості:

·якщо хворий загальмований, недостатньо орієнтований в місці, часі та оточуючих умовах, на запитання відповідає з запізненням або не до речі, то свідомість визначають, як затьмарену, або оглушену.

·При більш глибокому пригніченні свідомості хворий немовби впадає в сон. В одних випадках хворого вдається на короткий час вивести з такого стану голосним окликом та тормошінням, але на запитання він відповідає неусвідомлено, це – ступор.

·В інших, більш тяжких випадках, хворого вивести зі сплячки не вдається, на запитання він не відповідає, але реагує рефлекторно на сильні подразники – сопор.

·Повне пригнічення свідомості з втратою чутливості, рефлексів та

розслабленням м’язів визначається як глибока сплячка -

Звичайно пригнічення свідомості наростає поступово: оглушена свідомість змінюється ступором, який переходить у сопор, після чого наступає кома.

Ступінь пригнічення свідомості залежить від тяжкості патологічного процесу. Причиною пригнічення свідомості у всіх випадках є

пошкодження центральної нервової системи – головного мозку.

Загальний стан хворого зі стійким пригніченням свідомості завжди оцінюється як тяжкий або вкрай тяжкий.

Серед причин, що приводять до пригнічення свідомості, найбільш частими є:

·алкогольне сп’яніння,

·первинне враження головного мозку: травма, інсульт, енцефаліт, менінгіт,

·різке падіння артеріального кров’яного тиску: колапс, шок;

·тяжкі інфекційні захворювання,

·отруєння нейротропними отрутами та ліками,

·значне порушення функції нирок (уремія) та печінки (гепатаргія),

·некомпенсований цукровий діабет,

·передозування інсуліну,

·перегрівання організму,

·виражена гіпоксія головного мозку при асфіксії, астматичному статусі, тяжкій анемії, отруєнні окисом вуглецю та ін.

Ухворих, з порушеннями свідомості, поряд з детальним розпитуванням родичів або осіб, що їх супроводжують, про можливі причини захворювання, слід звернути увагу на наявність стороннього запаху від