рентгенівських променів і гамма-квантів різного походження неоднакова і коливається від десятків тисяч до мільйонів Ев. Так, енергія рентген-променів, використовуваних для діагностики, дорівнює 30 тис Ев, а гамма-квантів, що випускаються кобальтом-60 (Co60) - 1,16 -1,35 тис.Ев. Рентгенівські промені і гамма-кванти при взаємодії на речовину передають свою енергію електрону (фотоефект) або цілком, або частково і пісіткнення змінюють напрямок свого руху (ефект квантового розсіювання). У результаті цих ефектів утворюються швидкі електро-ни, які витрачають свою енергію на іонізацію молекул речовини.

Бета-частинки - за фізичними властивостями становлять собою електрони з негатив -ним зарядом, і позитрони, що несуть позитивний заряд. Пробіг бета-частинок у повітрі - до десятків сантиметрів, у високоенергетичних електронних пучків - кілька метрів. У живі тканини бета-випромінювання проникає на глибину 0,2 - 0,5 см, взаємодіючи в основному з електронами електронних оболонок атомів і молекул, викликаючи іоніза-цію чи порушення їх.

Альфа-частинки - це позитивно заряджені ядра гелію, що складаються з двох нейтронів і двох протонів. Вони утворюються при розпаді радіоактивних речовин (радій, уран, торій, полоній та ін.). Володіють високою іонізуючою здатністю завдяки великій масі і подвійному позитивному заряду. Добре поглинаються речовиною,що обумовлює їхню малу проникаючу здатність : пробіг у повітрі альфа-частинок дорівнює 8 - 10 см, а в тканинах людини - соті частки міліметра.

Нейтрони - елементарні частки з масою 1,0089 ат.од. і нульовим зарядом. Залежно від енергії і швидкості руху розрізняють швидкі (енергія трохи менше Мега Ев), теплові (сотні Ев) і повільні (енергія до 10 КЕв) нейтрони. Унаслідок відсутності заряду легко проникають в атоми, взаємодіючи шляхом пружного і непружного зіткнень, радіаційного захоплення і ядерної реакції, при цьому в речовині утворюються швидкі

самостійно увальну дїю, але має велике діагностичне значення, характеризуючи загальну дозу нейтронного опромінювання. Вона виявляється в перші години після опромінювання і складає лише близько 1% енергії нейтронного струму, що діє на людину.

Величина біологічного ефекту іонізуючого випромінювання визначається кількістю поглиненої енергії, але залежить також від щільності іонізації випромінювання.Щільність утворених іонів при впливі різних видів випромінювань неоднакова. Так, альфа-частинки і нейтрони викликають велику щільність іонізації, гаммакванти і бета-частинки - набагато меншу.

ОДИНИЦІ ВИМІРЮВАННЯ ІОНІЗУЮЧИХ ВИПРОМІНЮВАНЬ

Кількість переданої біологічній тканині енергії, тобто кількість поглиненої енергії, називається дозою опромінювання.

Одиницями вимірювання поглиненої дози є Грей (Рад) - кількість енергії іонізуючого випромінювання поглиненою одиницею маси фізичного тіла. Грей відповідає поглинанню 1 Дж енергії при впливі випромінювання на 1 кг речовини. 1 Рад = 100 ерг/г; 1 Грей = 100 РАД.

Для обліку ефекту радіобіологічної дії конкретного виду випромінювання використовується коефіцієнт якості (КК) і кофіці ент відносної біологічної ефективності (ВБЕ).

Поглинена доза з урахуванням останнього коэфіціента називається еквивалентною дозою, вимірюваною в зиверт (у системі СІ) чи в старих одиницях - Бер - біологічний еквівалент Рад. 1 зиверт (Зв) = 100 Бер. Природний фон у середньому складає 10-13 мікрорентген/годину (0,1 - 0,13 Сгр/ч).

Кількісною характеристикою взаємодії випромінювання з речовиною (тобто іонізація) є експозиційна доза, вимірювана в рентгенах. Отже, рентген - це одиниця вимірювання експозиційної дози.1 Р = 0,88 Рад; 1 Рад

= 1 БЕР; 1 Рад = 1 Бер = 0,01 гр = 0,01 Дж/кг.

Радіоактивність речовини вимірюється в одиницях Беккерель (Бк) або за старою номенклатурою - Кюрі (Кю). 1 Беккерель = 1 розпад за 1 сек; 1 Кюрі= 3,7х1010 розпадів/сек, відповідаючи радіоактивності 1 г радію. Середня ефективна еквівалентна доза зовнішнього опромінювання, яке людина одержує за рік від земних і атмосферних джерел, складає близько 0,35 мЕв.

Таблиця 1

КЛАСИФІКАЦІЯ РАДІАЦІЙНИХ УРАЖЕНЬ

ГОСТРА ПРОМЕНЕВА ХВОРОБА (ГПХ)

Визначення і етіологія: ГПХ – це комплекс патологічних синдромів,які виникають при однократному чи тривалому повторному (кілька годин, доба) опромінененні всього тіла чи більшої його частини проникаючою радіацією (гамма - кванти, нейтрони, рентген) дозою понад 1 Гр (100 рад). Захворювання характеризується періодичністю перебігу і полісиндромчністю.. Провідними є синдроми ураження системи кровотворення, кишечнику, сердечно - судинної і нервової систем.

ДІАГНОСТИКА ПРОМЕНЕВОЇ ХВОРОБИ: будується за таким алгоритмом: анамнез - дозиметрія і клініко - лабораторні дані.

Дозиметричний контроль - найважливіший елемент діагностики ГПХ. Доза опромінення відновлюється за допомогою фізичної дозиметрії. При визначенні на основі показників дозиметрії в рентгенах поглиненої дози (рад) приймають, що 1 рад приблизно дорівнює 0,6 р при однобічному опроміненні і 0,9 р при багатобічному на сліді радіоактивної хмари. при оцінці клінічних (первинна реакція) і найпростіших гематологічних показників. Відсутність блювання, поносу, сильного головного болю, розладів свідомості, нормальна температура тіла, нормальний стан шкіри і слизових оболонок через 1-2 години після опромінення свідчать про легкий ступінь ГПХ; невеликі прояви – про середній ступінь, а швидкий розвиток (через 30 хв.) і значний ступінь порушень свідчать про тяжкий і украй тяжкий. У діагностиці ступеня тяжкості ГПХ використовують показники лімфопенії на 3-6 добу і лейкопенії на 7-9 добу.

(таблиця 2)

Таблиця 2

Диференційно-диагностичні ознаки гострої променевої хвороби