·Нестійкі ОР (НОР). Які небезпечні на протязі 1- 2 годин.

Характерною особливістю сучасної “ токсичної ситуації” є переважно поєднана дія на людину хімічних сполук, які нерідко впливають синергічно. Так, у випадках екстремальних хімічних впливів, наприклад, при пожежі на залізничному транспорті, в готелях та ін., під час горіння синтетичного покриття виділяються понад 150 токсичних сполук, серед яких ціаніди, окис азоту, фосген. Їх сумарний токсичний ефект не передбачуваний, особливо в поєднанні зі температурним та механічним факторами.

Найбільш розповсюджений вид отруєння – це отруєння ліками. В Україні та Росії вони складають понад 60% від загальної кількості всіх отруєнь, а у США75%.. На другому місці в структурі отруєнь – отруєння алкогольними напоями та їх сурогатами (20%), потім – припікаючими рідинами (10%) та інсектицидами (5%).

Прикладом масових отруєнь на виробництві стали аварії на хімічному комбінаті в Індії ( Бхопал), Україні (Горлівка, Первомайськ ), Литві та ін. В розвиваючі країни завозять різного роду хімічні відходи та продукцію, яка виготовлена з порушенням технології, в т.ч. харчові продукти, що містять в собі небезпечні для здоров’я людини хімічні сполуки. В окремих випадках застосування спеціальних газів в поліцейських цілях або для самозахисту може привести до тяжких масових отруєнь (Тбілісі, 1989).

В цілому ситуація складається таким чином, що лікарям любої спеціальності належить знати принципи діагностики та вміти надати першу та долі карську допомогу постраждалим при гострих отруєннях будь-якою отрутою.

Гострі отруєння відносяться до захворювань, кінець яких залежить від якості невідкладної допомоги, що проводиться до розвитку виражених симптомів інтоксикації. Фактор часу ні при якому захворюванні не має такого значення, як при отруєнні. Головна відповідальність за кінцевий результат лежить на лікарі, який надає першу медичну та долікарську допомогу, бо від його дій в значній мірі залежить шанс –жити чи не жити пацієнту.

Принципи діагностики отруєнь

Діагностика отруєнь направлена на встановлення хімічної етіології ураження і основана на таких заходах:

Клінічна діагностика - аналіз анамнезу, обставин ураження; огляд місця події; оцінка клінічних симптомів та синдромів захворювання для визначення специфічних ознак впливу на організм характерних для конкретного виду ОР згідно алгоритму еталонів - довідника або групи близьких по фізико -хімічних якостях речовин по принципу “ вибіркової токсичності” (наприклад, нейротропні, гепатотропні, нефротоксичні). Конкретні клінічні ознаки, які відповідають “вибірковій токсичності” окремих отрут приводяться в спеціальних методичних посібниках та керівництвах.

Організаційні заходи по встановленню виду отрути такі:

·Збирання анамнезу у оточуючих осіб: професія, місце боти, перенесенні захворювання (онкологічні, венеричні, психічні та ін.);

·Огляд місця події ( наявність ліків, упаковок від них, шприців та ін.) в безпосередній близькості від потерпілого;

·збирання із дотриманням правил стерильності та невідкладне направлення у відповідну лабораторію на аналіз для судмедекспертизи: блювальних мас, перших порцій змивних вод, сечі, калу та інших

виділень; кров із вени (для спектроскопії кров збирають в пробірці під шаром вазелінового масла) При харчовому отруєнні слід негайно телефонувати до санітарно-епідеміоло-ічної станції з наступним

відправленням письмового повідомлення про такі випадки. Забороняється застосування негідних та підозрілих продуктів, вилучають зразки готових блюд та продуктів. За необхідністю береться кров з вени на гемокультуру.

На місці події лікарю необхідно орієнтовно встановити причину отруєння і вид токсичної речовини, його дозу, шляхи надходження в організм час виникнення перших симптомів отруєння. Ці дані заздалегідь повідомляються по телефону та у супроводжувальному документі лікарю стаціонару, куди буде направлений потерпілий.

Майже у 50% випадків дані анамнезу при отруєннях недостовірні. Встановити, які ліки або хімічні речовини, в яких дозах приймав потерпілій, допомагає розпитування членів сім’ї, друзів, свідків. Необхідно оглянути місце події, вилучити флакони, упаковки, ампули та ін., які можуть бути поряд потерпілого.

Визначення причини отруєння допомагає побудувати правильну тактику лікування. Значні труднощі в діагностиці отруєнь становить сам пацієнт. Хворі проявляють агресивність, у них нерідко виникає судомний синдром, коматозний стан. У багатьох хворих мають місце психічні зсуви, деякі з них аггравують симптоматику або навпаки критично не оцінюють свій стан. Алкогольне сп’яніння або похмілля маскує основні захворювання.

Клінічна діагностика проводиться лікарем який надає першу медичну допомогу на догоспитальному етапі.

·Запах від хворого, із рота та його виділень часто дозволяє орієнтовно визначити вид отруєння ( таблиця

·Лабораторно-токсикологічна діагностика спрямована на якісне та кількісне визначення (ідентифікацію) токсичних речовин у біологічних середовищах організму. Ці дослідження

·Патоморфологічна діагностика проводиться в установах судмедекспертизи де з’ясовуються посмертні специфічні ознаки отруєння.

Таблиця 1

ОРИЄТОВАНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ВИДУ ОТРУЄННЯ ЗА ХАРАКТЕРНИМ ЗАПАХОМ

ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ПАТОЛОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ ПРИ ГОСТРИХ ОТРУЄННЯХ