- •Вступ
- •Список 3 (невідкладні стани):
- •Розділ 2.
- •Загальний огляд
- •Стан свідомості
- •Положення хворого
- •Хода та постава
- •Стан шкіри і її додатків
- •Стан видимих слизових оболонок
- •Обстеження лімфатичних вузлів
- •Стан м’язів*
- •Стан кісток
- •Стан суглобів
- •Обличчя
- •Спочатку оглядають обличчя хворого в цілому. Потім послідовно досліджують надбрівні дуги, повіки, ніс, рот, вуха.
- •При запаленні повіки стають припухлими, гіперемованими, гарячими на дотик і болісними. Шкіра повік іноді буває гіперпігментованою у хворих на дифузний токсичний зоб (симптом Еллінека) і хронічну надниркову недостатність.
- •Виражене потовщення губ (макрохейлія) характерне для хворих на акромегалію та мікседему.
- •Припухання та деформація губ, що виникають раптово, звичайно спричинені алергійним або ангіоневротичним набряком.
- •Променеподібні білі рубці на шкірі верхньої губи можуть спостерігатися у хворих на уроджений люес. Зрідка трапляються уроджений
- •Запалення губ (хейліт) може бути спричинене інфекційними агентами, хімічними іритантами, алергенами або несприятливими метеорологічними факторами.
- •Вогнищєві запальні висипання на губах спостерігаються при сифілісі, туберкульозі, проказі. Злоякісні новоутворення найчастіше уражають нижню губу.
- •У деяких хворих застудні захворювання супроводжуються появою на губах згрупованих дрібнопухирцевих висипів із прозорим вмістом (Herpes labialis).
- •Через 2-3 дні пухирці проривають і на їх місці утворюються кірочки. Зрідка подібні висипання з’являються на крилах носа та вушних раковинах. Даний симптом спричинений хронічним вірусним ураженням трійчастого нерва.
- •Вуха
- •Статура
- •Температура тіла
- •ХВОРОБИ СУГЛОБІВ
- •Класичні симптоми ДОА – крепітація, хруст у суглобі при активних руках.
- •Діагностика остеоартриту складається з типової клінічної картини (біль, хруст, вузлики, деформація), рентгенологічних змін.
- •Особливості суглобового синдрому при ревматоїдному артриті
- •ОКРЕМІ ВАСКУЛІТИ
- •Приступи инспираторного ядухи, обумовлені застоєм крові в малому колі кровообігу при недостатності лівих відділів серця, називаються серцевою астмою.
- •ТОПОГРАФІЧНА ПЕРКУСІЯ грудної клітки використовується для визначення границь легень.
- •При пошуку верхнього легеневого краю зпереду плесиметр розташовують над ключицею і паралельно їй, перкутуючи від її центра вертикально нагору до переходу ясного легеневого звуку в тупий.
- •Оцінку границі (тут і далі) роблять ПО КРАЮ ПАЛЬЦЯ, ПРОТИЛЕЖНОГО НАПРЯМКУ ПЕРКУСІЇ. У здорових людей верхівки виступають над ключицею на 3 – 4 див.
- •ДОСЛІДЖЕННЯ ФУНКЦІЇ ЗОВНІШНЬОГО ДИХАННЯ
- •Нормальні межи тупості серця
- •Значення
- •Показник
- •Показники, одержувані при спірометрії
- •Легеневі обсяги
- •Нічна пароксизмальна гемоглобінурія
- •Причина
- •Пригнічення імунітету (часті інфекції)
- •Анемія
- •Помірний
- •Дія мутагенних чинників на проліферуючі кровотворні клітини
- •Прояв
- •Прояв
- •Мієлопроліферативні хвороби
- •Лімфопроліферативні хвороби
- •Лімфоми не-Годжкіна (В та Т-клітинні)
- •Мієломна хвороба (пухлина з плазматичних клітин)
- •Вид ураження
- •Які отруєння
- •Система травлення
- •(Проф.. М.А. Оринчак, проф. В.М.Жебель)
- •Стравохід (Проф. М.А. Оринчак)
- •Шлунок (Проф. М. А. Оринчак)
- •Кишечник (Проф. В.М. Жебель)
- •Підшлункова залоза (Проф. В.М. Жебель)
- •Печінка і жовчні шляхи (Проф. М.А. Оринчак)
- •Стравохід
- •ШЛУНОК.
- •Лабораторні та інструментальні методи дослідження.
- •Рис. 6.10а. Рентгенограма шлунка. 1 – кардіальний відділ. 2- дно шлунка. 3- мала кривизна. 4- хребет. 5- виразкова ниша. 6 - антральний і пілоричний відділи.
- •Анамнез
- •Табл. 1.
- •ІІ. Синдром диспепсії. Синдром недостатності травлення має три форми проявів.
- •ОСНОВНІ СИНДРОМИ ПРИ ЗАХВОРЮВАННЯХ ПЕЧІНКИ:
- •Види жовтяниць
- •Анастомози компенсують порушення портального кровообігу
- •Пальпація
- •Рис.7.8. Пальпація нирки у положенні стоячи.
- •Перкусія.
- •Перкуторно можна визначити також притуплення над лобком від наповнення сечового міхура. Перкусію ведуть від пупка згори вниз по середній лінії, палець-плесимер кладуть паралельно лобку.
- •Лабораторні та інструментальні методи дослідження
- •Обсяг та послідовність дослідження
- •Рентгенологічне дослідження
- •Катетеризація сечового міхура
- •Цистоскопія
- •Біопсія нирок
- •Ультразвукова ехографія та магніто резонансне сканування
- •Рис. 7.13. УЗД нирок.
- •Радіоізотопні методи дослідження
- •Синдром анемії
- •Геморагічний синдром (див. Розлади гемостазу
- •Синдром імунодефіциту
- •Синдром пригнічення кровотворення
- •Синдром гіперспленізму
- •Синдром гемолізу
- •Синдром сидеропенії
- •Таблиця 5. Можливі варіанти зміни форми еритроцитів
- •Таблиця 7. Характеристика включень у цитоплазмі еритроцитів
- •Схема 1. Обстеження хворих на анемію
- •Таблиця 10. Морфологічно змінені нейтрофільні гранулоцити
- •Схема 2. Патогенез гематоонкологічних хвороб
- •Синдром пухлинного росту
- •Таблиця 13. Систематизація гематоонкологічних хвороб
- •Схема 3.Обстеження хворих на гематоонколігічні хвороби
- •За сучасних умов важливим є страховий анамнез. Необхідно з’ясувати, чи знаходився хворий на листку непрацездатності, який час, чи застрахований він страховими компаніями тощо.
- •Розділ 11.
- •ДОСЛІДЖЕННЯ ХВОРИХ В КРИТИЧНОМУ СТАНІ
- •Невідкладна допомога за аритмій серця
- •Шлуночкова екстрасистолія та пароксизмальна тахікардія
- •Миготлива аритмія
- •Кома – це тривала глибока втрата свідомості, за якої у хворого зберігаються лише деякі рефлекторні реакції на зовнішні подразники.
- •В цьому випадку необхідно диференціювати синдроми, які є безпосередньою загрозою життю хворих:
- •Зняття болю
- •Запобігання фатальним аритміям
- •ПЕРЕЛІК
- •УРАЖЕННЯ ІОНІЗУЮЧИМИ ВИПРОМІНЮВАННЯМИ
- •Таблиця 1
- •КЛАСИФІКАЦІЯ РАДІАЦІЙНИХ УРАЖЕНЬ
- •УРАЖЕННЯ ОТРУЙНИМИ РЕЧОВИНАМИ У ВОЄННИЙ ТА МИРНИЙ ЧАС
- •Загальні положення, класифікація
- •Принципи діагностики отруєнь
- •Діагностика отруєнь направлена на встановлення хімічної етіології ураження і основана на таких заходах:
- •Таблиця 1
- •ОРИЄТОВАНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ВИДУ ОТРУЄННЯ ЗА ХАРАКТЕРНИМ ЗАПАХОМ
- •Таблиця 2
- •СИНДРОМИ ОТРУЄННЯ ЗА ФАРМАКОЛОГІЧНОЮ ОЗНАКОЮ
- •Таблиця 3
- •ОЗНАКИ РІЗНИХ ВИДІВ ОТРУЄНЬ
- •Невідкладна допомога
- •2. ОСОБЛИВОСТІ ОТРУЄННЯ ХЛОРОРГАНІЧНИМИ СПОЛУКАМИ (ХОС)
- •3. ОСОБЛИВОСТІ ОТРУЄНЬ РЕЧОВИНАМИ ЗАДУШЛИВОЇ ДІЇ
- •4. ОТРУЄННЯ ОКИСОМ ВУГЛЕЦЮ (СО)
- •Механізм отруєння полягає в тому, що окис вуглецю (СО) міцно, хоча й оборотно,зв'язується з гемоглобіном, утворюючи карбоксигемоглобін(СОНв). Таким чином, гемоглобін не може виконувати функцію постачання кисню і організм страждає від аноксії.
- •ДІАГНОСТИКА ГОСТРОГО ОТРУЄННЯ ОКИСОМ ВУГЛЕЦЮ:
- •Для отруєння ціанідами, бензином, алкоголем, бензолом характерний запах із рота. При комі від інсульту характерне стійке підвищення АТ, звуження зіниць і асиметрія неврологічних симптомів.
- •5. ОТРУЄННЯ ЕТІЛОВИМ СПИРТОМ ТА ОПІАТАМИ
- •ОТРУЄННЯ ГРИБАМИ
поперекову область у напрямку до пальців правої руки. Зблизивши руки, лікар пропонує хворому глибоко і спокійно вдихнути «животом», не напружуючи черевного преса; при цьому нижній полюс нирки, якщо вона трохи опущена або збільшена, опускається ще більше, досягає пальців правої руки і проходить під ними. Одержавши відчуття зіткнення з ниркою, лікар злегка придавлює її пальцями до задньої черевної стінки і потім сковзає вниз по її передній поверхні, обходячи нижній полюс. При значному опущенні нирки вдається обмацати обидва її полюси і всю передню поверхню. При цьому лікар має одержати уявлення про форму, величину, характер поверхні (гладка, горбиста), рухливості, зміщуваності і консистенції нирки. Бімануальну пальпацію нирки можна проводити і в положенні хворого лежачи на боці.
На відміну від інших органів збільшену або опущену нирку можна змусити балотувати. Цей метод запропонований Гюйоном. При обмацуванні нирки правою рукою пальцями лівої руки потрібно наносити короткі швидкі удари по поперековій області в куті між реберною дугою і довгими м'язами спини; пальці правої руки в цей момент будуть сприймати своєрідне відчуття коливання нирки. При порушенні відтоку по сечоводу і різкому розтяганні ниркової миски сечею, що зібралася, або гноєм при пальпації нирок іноді можна одержати відчуття флуктуації.
При відчутті якогось утворення в області передбачуваного розташування нирки, лікар повинний переконатися, що воно дійсно є ниркою, тому що її неважко поплутати з переповненою вмістом товстою кишкою, пухлинами колониркової клітковини (ліпоми, фіброми та ін.), а також зі збільшеною правою часткою печінки, жовчним міхуром (на місці правої нирки), збільшеною або зміщеною селезінкою (на місці лівої нирки). Характерні для нирок бобовидна конфігурація, гладка поверхня, тенденція вислизати нагору і повертатися в нормальне положення, здатність балотувати, тимпанічний звук, одержуваний при перкусії над ниркою (від петель кишечнику, що її прикривають), поява білка та еритроцитів у сечі після пальпації. Однак усі перераховані ознаки мають відносне значення. Так, наприклад, при розвитку злоякісної пухлини нирки вона може втратити рухливість унаслідок проростання навколишніх тканин, її поверхня буде нерівною, консистенція — більш щільною; при великих розмірах пухлини нирка розсовує петлі кишечнику, і при перкусії завдяки перерахованим ознакам нирку вдається відрізнити від сусідніх з нею органів і інших утворень.
Пальпація нирок у положенні стоячи була запропонована С. П. Боткіним
(мал.7.8
Рис.7.8. Пальпація нирки у положенні стоячи.
Вона проводиться за тими ж правилами, що й у положенні лежачи. Під час пальпації хворий стоїть обличчям до лікаря, що сидить на стільці, м'язи черевного преса розслаблені, тулуб злегка нахилений вперед. Пальпація дозволяє установити опущення нирки (нефроптоз). Розрізняють три ступені