Таблиця 3

ОЗНАКИ РІЗНИХ ВИДІВ ОТРУЄНЬ

До особливостей невідкладної допомоги при гострих отруєннях відносяться необхідність проведення таких лікувальних заходів: 1.Прискорене виведення токсичних речовин з організму, активна

кишкового тракту проводять промивання шлунку, викликають блювання та внутрішньо вводять активований вугіль.

Видалити вміст шлунку потрібно впродовж першої години після факту отруєння.

Запам’ятайте! Активований вугіль не можна вводити внутрішньо в поєднанні зі анти-дотами, бо він зв’язую та ін активує їх. Вугіль можна приймати за 2 години до прийому антидоту. Також не

захистити дихальні шляхи від блювальних мас. Із проносних препараті солі магнію не можна використовувати при нирковій недостатності. Доцільно використовувати комбіне-ваний препарат сорбітолу зі активованим вугіллям.

Екстакорпоральні методи видалення отрути застосовують для екстренної детоксикації найтяжкіших форм екзогенних отруєнь, у клінічній картині яких спостерігаються усі основні патологічні синдроми, а зв”язок з їх динамікою, початковим рівнем отрути в крові та ефективністю детоксика-ції виявляється найбільш виразно.

Серед методів штучної детоксикації найбільш широко застосовується гемосорбція (ГС). Цей метод дозволяє знач-но обмежити запізнення лікувальних заходів по відношеню до швидко зростаючої токсичної концентрації отрути в крові. У звязку з цим особ-ливий інтерес становить можливисть застосування гемосорбції на догоспитальному етапі при отруєннях найбільш токсичними отрутами: ХОС, ФОС ( ОР нервово-паралітичної дії), препаратами кардіотосичної дії, не

ідентифі-кованними отрутами, а також сполуками декількох токсичних речовин.

Результатом використання ГС є значне зниження ( на 7-30%) літальності при різноманітних типах отруєнь. Другим ефективним методом штучної детоксикації при гострих отруєннях є гемодіаліз (ГД). Найпростішим фільтраційним методом штучної детоксикації є перитонеальний діаліз (ПД). Використання очеревини в якості діалізуючої

ширює перелік отрут, що видаляються із організму цим методом. Гипото-нія, що лімітує використання екстракорпоральних методів детоксикації, не є протипоказанням до ПД . Поряд із детоксикацією крові важливо видали-ти отруту із кишечника, щоб не допустити всмоктування. Це досягається за допомогою кишечного лаважу.

Комбінація ГС та ГД найбільш доцільна при відсутності різкої різниціу кліренсах отрути, які досягаються цими методами. Отруєння жиророзчиненними отрутами потребує поєднанного застосовування ГС та ПД, а якшо було тривале всмоктування отрути в шлунково -кишковий тракт, то додатково ще зі КЛ.

2.Негайне застосування специфічної (антидотної) допомоги.

Методи такої допомоги викладені нижче при розгляді конкретних видів отруєнь.

3. Проведення синдромної (симптоматичної) терапії

Підтримуюча життєдіяльність терапія має рішуче значення. Потрібно забезпечити прохідність дихальних шляхів та адекватну вентиляцію легенів. Може потребуватися інтубація трахеї.

Лікування психоневрологічних порушень при гострому отруєнні у фазі токсичної коми потребує проведення диференційних заходів.

Купирування інтоксикаційного психозу досягається введенням транквілізаторів ( седуксен, сибазон, реланіум) та нейролептиків ( дроперідол, аміназин, галоперідол тощо).

При судомному синдромі слід спочатку відновити прохідність дихальних шляхів, а потім ввести внутрішньовенно 2-4 мл ),5% розчину седуксену ( диазепам).

Синдром гіпертермії центрального типу купується введенням літичної суміші ( 1 мл аміназину + 2 мл дипразину+ 10 мл 10% р-ну пірамідону.

При аспираційно-обтураційній формі порушення дихання, яка супроводжується салівацією та бронхореєю, підшкірно вводять 1 мл 0,1% р - ну атропіну , часто неодноразово.

При асфіксії , яка викликана опіком ротової порожнини та верхніх дихальних шляхів зі набряком гортані, що спостерігається при отруєнні припікаючими отрутами, необхідна екстрена нижня трахеостомія. При центральній( неврогенній) формі порушення дихання показано штучне дихання після інтубації. При легеневій формі порушення дихання (аспірацій ний синдром) , що зв’язаний зі розвитком трахеобронхіту та пневмонії проводять лікувальну трахеобронхоскопію.

Увсіх випадках тяжких отруєнь зі порушенням ФЗД показана рання антибіотико терапія. Спочатку вводять понад 10 млн. ЕД пеніциліну, а потім використовують інші антибіотики широкого спектру в поєднанні зі кортикостероідними гормонами.

Утоксикогенній фазі отруєння лікування порушень функцій серцевосудинної системи полягає в ліквідації розвинутого екзотоксичного шоку.

Для відновлення ОЦК і нормалізації АТ та ЦВТ показана ін фузійна терапія: масивне внутрішньовенне крапельне введення реополюглікіну, неогемоде-за, та серцевих глікозидів.

Метаболічний ацидоз купирують крапельним введенням 4% р-ну гідрокарбонату натрію (400мл).

1. ГОСТРІ ОТРУЄННЯ ФОСФОРОРГАНІЧНИМИ СПОЛУКАМИ (ФОС)

Отруйні речовини (ОР) паралітичної дії становлять собою ефіри фосфорної кислоти, у зв'язку з чим їх часто називають фосфорорганічними сполуками (ФОС). Це найтоксичніші з усіх відомих ОР. До них належать зарин, зоман, Vi-гази, а також інсектициди (хлорофос, дихлофос, карбофос, метафос, тіофос і ін.).

Шлях проникнення в організм - інгаляційний (приводить до смерті протягом декількох хвилин), через шкірні покрови, слизові оболонки.

В основі токсичної дїї ФОР лежить біохімічна реакція інактивації ними холінестерази - ферменту, гідролізуючого ацетилхолін, що розпадається при цьому на холін і оцетову кислоту. У результаті отруєння ФОР ацетилхолін накопичується в надлишку в місцях його утворення, що веде до перезбудження холінергічних систем. Через безпосередній вплив ФОР на холінестеразу їх називають антихолінестеразними речовинами, або парасимпатоміметиками, оскільки в картині їхньої дії чітко виступають симптоми переподразнення холінергичної системи, основну частину якої складає парасимпатична нервова система.

При отруєнні фосфорорганічними інсектицидами, що діють на обмін ацетилхоліну в н ервовій системі, особливостями токсичного ефекту є швидкий (протягом 6 годин) розвиток токсичної коми, що обумовлює летальний результат. Протягом усього гострого періоду отруєння виявляється зв'язок з різними проявами ГДН. Так, у перші 12 годин від моменту отруєння смерть обумовлена більшою міроюі вираженою бронхореєю. Трохи пізніше досягає максимум розвитку нікотиноподібний ефект і починає розвиватися ДН через зниження респіраторної активності легень унаслідок гіпертонусу чи паралічу дихальної мускулатури.

Ця причина ГДН виявляє зв'язок із настанням смерті до кінця гострого періоду, а починаючи з 4 ої доби інтоксикації провідна роль у формуванні критичного стану належить ускладненням - ателектазам і пневмонії.

Специфічним саме для отруєнь ФОР є рецидив інтоксикації, їхня здатність кумулюватися в організмі. Найбільше ймовірне його виникнення на 4й день. Розгорнута картина токсичної гепатопатії зустрічається при отруєннях ФОР не часто. Однак у випадку її виникнення вона також помітно впливає на результат.

При легкій формі отруєння відзначається така послідовність симптомів: головний біль® загальна слабкість® запаморочення® нудота; через 1-2 години ці явища підсилюються, з'являється блювання, болі в животі, порушення зору.