9.Обгрунтування інноваційної педагогічної технології непрофесійної фізкультурної освіти студентів, звільнених від практичних занять з „фізичного виховання”

9.1 Порівняльна характеристика сучасних інноваційних технологій фізичного виховання студентів з послабленим здоров’ям

Для обговорення сучасних інноваційних технологій фізичного виховання, уточнимо зміст основних понять. Освітні технології виступають стратегіями розвитку національного, державного, регіонального і муніципального освітнього простору (116, с.26). У випадку з фізичним вихованням студентів з послабленим здоров’ям, це відповідні орієнтири, встановлені, наприклад, у „Положенні про організацію фізичного виховання і масового спорту у вищих навчальних закладах” (130), Навчальній програмі для вищих навчальних закладів України ІІІ-IV рівнів акредитації „Фізичне виховання” (188), у такому документі, як Наказ Міністерства освіти і науки України від 27.11.2008, № 1078 „Про затвердження заходів, спрямованих на реформування системи фізичного виховання учнів та студентської молоді у навчальних закладах України” (148).

Натомість педагогічна технологія відображає обрану та обґрунтовану тактику реалізації освітніх технологій і будується на знанні про закономірності функціонування системи „педагог – середовище - учень” у визначених умовах навчання. Відтак, педагогічна технологія є обміркованою в усіх деталях моделлю сукупної педагогічної діяльності і проектування, організації і проведення навчального процесу з обов’язковим забезпеченням комфортних умов для студентів і викладачів. Або ще більш чітко – педагогічна технологія це описання спільного (для студентів і викладачів) процесу досягнення запланованих результатів навчання (116, с.27).

Вважається, що кожна інноваційна педагогічна технологія має спиратись на відповідну наукову концепцію, передбачати можливість діагностичного ціле покладання, проектування процесу навчання, потрібного варіювання з метою корекції результатів. Вона має гарантувати досягнення певного стандарту навчання і відтворюватись у різних вищих навчальних закладах підготовленими науково-педагогічними працівниками [116, с.36].

Існує значна кількість публікацій, автори яких торкаються різноманітних підходів, спрямованих на дослідження існуючих проблем та розробку технологій вдосконалення процесу фізичного виховання студентів. Однак, дослідники, що використовують поняття „педагогічна технологія”, у своїх публікаціях часто обмежуються стислою інформацією, що у свою чергу утруднює розуміння та змістовний аналіз виконаних ними розробок. Крім того, можна зробити припущення, що деяка частина з опублікованих робіт за своїм змістом „не дотягують” до рівня педагогічної технології, як такої, а сама їх назва є лише прагненням осучаснити результати виконаного дослідження.

До кола наукових праць, в яких докладно розкриваються особливості існуючих педагогічних технологій фізичного виховання студентів відносяться дисертації О. В. Островського [118], В. В. Фєофілактова [186], І. С. Сирвачової [178], однак зауважимо, що усі ці роботи були виконані в Російській Федерації. При цьому, В. В. Фєофілактов, оцінивши технології у фізичному вихованні, доходить важливого висновку, що: „У порівнянні з традиційною технологією заняття фізичною культурою з використанням технологій оздоровчої фізичної культури сприяють достовірно більшому приросту фізичного розвитку і підготовленості студентів” [186, с.6].

Щодо перших дисертаційних досліджень з проблем технологій фізичного виховання учнів та студентів, виконаних в Україні, можна назвати роботи Л. Л. Лисенка [88], В. М. Сергієнка [160], а також ґрунтовну працю Г. В. Капранової [67], присвячену формуванню культури здоров'я школярів, хоча її авторка й не використовує поняття „педагогічна технологія”.

У той же час, дослідження інноваційних педагогічних технологій, спрямованих на вдосконалення фізичного виховання студентів з послабленим здоров’ям, ускладнене тим, що саме цих технологій на даний час замало. Очевидно, такий стан справ пов’язаний з уважним відношенням науковців та викладачів до цієї категорії студентів, намаганням не зашкодити обраними неадекватними формами та засобами впливу їхньому здоров’ю.

Саме цим можна пояснити той факт, що на даний час існує лише одна достатньо сформована педагогічна технологія, напрацьована на кафедрах фізичного виховання, котра узагальнена та описана фахівцями Донецького національного університету (ДонНУ). Мова йде про реферативну форму навчання студентів, звільнених від занять з „Фізичного виховання”, яку можна достатньо глибоко проаналізувати. Щодо концептуальної, змістовної та процесуальної частин технології, виділимо в ній такі основні аспекти.

Відповідно до навчальної програми ДонНУ з „Фізичного виховання”, студенти груп ЛФК і звільнені від практичних занять, займаються тут підготовкою рефератів під керівництвом викладачів кафедри (30, 31). Автори вважають, що така самостійна робота з навчальною, методичною і науковою літературою примушує студентів замислитись над станом власного здоров'я, по-іншому подивитись на свою хворобу. Адже відомо, що звільнені студенти, маючи сумніви щодо своїх фізичних можливостей, зазвичай намагаються взагалі уникати фізичних навантажень. Внаслідок цього вони не уміють виконувати навіть елементарні фізичні вправи, а інколи переконані у небажаності для них будь-яких занять фізичною культурою (30).

Реферативна робота дозволяє, на думку авторів вказаних публікацій, в якійсь мірі підвищити рівень фізкультурної освіченості студентів, створити мотиваційні передумови для їхніх самостійних занять, підняти престиж і значущість дисципліни „Фізичне виховання” в цілому. Відтак, кінцева мета цієї технології, стверджують автори, полягає у підвищенні освітнього рівня студентів з „Фізичного виховання” і, як результат, у формуванні мотивації до самостійних занять оздоровчою фізичною культурою (30, с.351). Однак, усе вказане можна вважати лише припущеннями, адже дослідження, які б підтвердили чи спростували ці сподівання, ще не проводились.

При цьому автори вважають за потрібне розрізнювати репродуктивні і продуктивні різновиди рефератів. Перші лише відтворюють зміст опрацьованого тексту літературних джерел, натомість продуктивні реферати містять критичне і творче осмислення літератури.

Для виконання реферативних робіт студентам груп ЛФК і звільненим від практичних занять з „Фізичного виховання” у ДонНУ запропоновані спеціально видані методичні рекомендації (31), у яких на кожен семестр передбачені відповідні теми рефератів, анотації їх змісту, наведений список рекомендованої літератури із фондів наукової бібліотеки університету.

Так, наприкінці І семестру, студенти груп ЛФК готують реферат на тему „Лікувальна фізична культура при...” (вказується хвороба, яку має студент). У реферативній роботі студент повинен здійснити аналіз: причин виникнення захворювання; змін у анатомії, фізіології та функціонуванні ураженого органу або ж системи організму; механізмів компенсації змін, що виникли, і засоби підтримки функції органу на необхідному рівні; причин заборони і рекомендацій щодо окремих видів фізичних вправ при даному захворюванні; методів і засобів профілактики і подовження періоду ремісії (31, сс.12-13). У такий же спосіб описана структура інших реферативних робіт, включаючи дві на ІІ та ІІІ семестри: „Форми лікувальної фізичної культури при...” і „Організація самостійних занять ЛФК при...”.

У ІV семестрі студентам пропонується п’ять тем рефератів на вибір: „Ходьба як засіб оздоровлення організму людини”, „Оздоровчі форми бігу”, „Оздоровчий вплив плавання на організм людини”, „Фізичні вправи у воді для профілактики і реабілітації різних захворювань”, „Аеробні вправи для реабілітації кардіо-респіраторної системи”.

У V семестрі студенти, за власним вибором, можуть написати такі реферати: „Трудотерапія як лікувальний і профілактичний фактор”, „Засоби фізіотерапії у комплексі лікувальних і реабілітаційних заходів”, „Масаж і самомасаж за даної хвороби”, „Комплекси дихальних вправ в лікувальній фізичній культурі”, „Використання тренажерів в лікувальній фізичній культурі (механотерапія)”.

У VI семестрі пропонується єдина, хоча й важлива для студентів тема „Нетрадиційні методи оздоровлення організму людини”. У VIІ семестрі студентам даються на вибір такі теми рефератів: „Здоров'я і рухова активність студентів”, „Режим дня студента для збереження високої розумової робото здатності”, „Здоровий сон - запорука гарного самопочуття. Біоритми людини”, „Профілактика застуд”, „Формування професійно-важливих психічних якостей засобами фізичної культури і спорту”, „Можливості та умови корекції фізичного розвитку, рухової і функціональної підготовленості засобами фізичної культури і спорту”, „Психотерапевтичні можливості фізичної культури”, „Психофізична реакція у заліково-екзаменаційний період”, „Фактори, що погіршують здоров'я людини”.

Окрім того, існують також інші теми для написання рефератів. Вони передбачені для студенток, звільнених від практичних занять на час вагітності (31, с.20), а також для студентів з причин їх тяжких захворювань (31, с.21). Нарешті, наприкінці методичних рекомендацій наводиться список рекомендованої студентам літератури з фонду наукової бібліотеки вищого навчального закладу за розділами: фізична реабілітація, раціональне харчування, самоконтроль, нетрадиційні методи фізичної реабілітації та ін.

Для нашого дослідження важливо, що визначаючи перспективи цієї просвітницької технології, автори узагальнюють: „Перспектива даної роботи полягає у пошуку більш досконалих форм оптимізації освітнього рівня студентів щодо їх фізичного виховання і фізичної реабілітації” (30, с.355).

Натомість автори концепції і педагогічної технології непрофесійної фізкультурної освіти розрізнюють грамотність щодо використання засобів фізичної культури, яку дає просвіта, і власне фізкультурну освіченість.

Усе викладене було взяте до уваги до уваги під час апробації розробленої технології НФО для студентів з вадами здоров’я на кафедрі фізичного виховання Національного гірничого університету (м. Дніпропетровськ).