Таблиця 4. Відповіді студентів про їхнє матеріальне становище (за ж.В. Пузановою)

Варіанти відповідей в дослідженні 2000 р.	% від опитаних	Варіанти відповідей в дослідженні 1903-1904 рр.	% від опитаних
Бідний, погано запечений	17,8	Не забезпечений	21,5
Середньо забезпечений	64,4	Середньо забезпечений	64,9
Забезпечений вище середнього	15,2	Забезпечений вище середнього	12,9
Добре забезпечений, ні в чому собі не відмовляю	2,6	Багатий	1,7

Дослідження, проведені в США в рамках теорії само детермінації, виявили у студентів дві основні групи життєвих цінностей. Перша, так звані внутрішні прагнення: особистісний ріст, прихильність і любов, служіння батьківщині і здоров’я. І зовнішні прагнення: матеріальне благополуччя, соціальне визнання через популярність та фізичну привабливість. Окрім того дослідженнями, як у США, так і в Росії було підтверджено, - якщо респонденти зорієнтовані перед за все на зовнішні цінності на шкоду внутрішнім, то вони мають низькі показники психічного здоров’я. І навпаки, чим сильніше людина орієнтована на внутрішні прагнення на противагу зовнішнім, тим краще у неї показники психічного здоров’я. Тоді як: „...Сильна орієнтація на зовнішні цінності студентів з відносно бідних родин примітна загрозою більш серйозних негативних наслідків для їхнього психічного благополуччя, ніж подібна орієнтація студентів із заможних родин” (199, с.55-56).

Як бачимо, у процесі формування особистості важливо навчитися долати конфлікт між внутрішніми і зовнішніми цінностями. Тоді прагнення, наприклад, до матеріального благополуччя не буде відвертати людину від досягнення нею, а також свідомого підтримання свого здорового стану.

Що ж стосується інтересів нашої молоді, пов’язаних з дозвіллям, то вони далеко не різноманітні, не усвідомлені та погано диференціюються. Деякі публікації свідчать, що приблизно 42 % опитаних молодих осіб у Росії обмежуються областю „заробляння грошей”, а у 15 % інтереси ніяк не виявляються через заяви типу „не хочуть нічого робити”, „не мають ніяких захоплень”. У вільний час вони в основному гуляють з однолітками, зустрічаються з ними вдома, дивляться телевізор, слухають музику – 63 %, а займаються спортом лише 3 %. 98 % опитаних вже вживали алкоголь з різним ступенем регулярності. Близько 20 % вважають, що „у житті усе треба спробувати” і мають намір на собі випробувати з першою нагодою дію наркотиків, а ще 5 % про анкетованих навіть пробували їх вживати. Регулярно курять 47 % респондентів, 91 % опитаних серед самих найулюбленіших рекламних роликів назвали ті, у яких пропагуються сигарети й спиртні напої (128, с.98), понад 80 % молоді не стурбовані проблемою погіршення свого здоров’я (42, с.148).

Все зазначене свідчить про об’єктивно існуючу, але слабко усвідомлену у різних прошарках суспільства, загрозу отримати в найближчій перспективі „втрачене покоління”. Причому, перелом існуючих тенденцій у світосприйманні молоді за рахунок можливостей освіти, набагато перспективніший, аніж „природне” тривале переживання наслідків прийдешньої багатопланової соціальної кризи, дуже за своєю суттю схожої на ті, що спостерігались в країні у 20-і – 30-і та 40-і – 60-і роки з дітьми по військової пори.

Окрім освітнього потенціалу навчальних закладів, ми звертаємось також до підтримки й до можливостей релігії. Адже відомо, що 50,0 % 18-19 літніх і 55,3 % 20-24 літніх віруючих „прагнуть жити по заповідях Божих”. При цьому в ряду можливих ціннісних переваг, серед релігійної молоді, що дотримується релігійних обрядів, 81,4 % виділяють цінність бути здоровим (203, с.84). Відомо, також, що щиро віруючі люди живуть на 7 років довше.

У різних вікових класифікаціях періодом пізньої юності іноді називають вік 18-25 років, часом ранньої дорослості вік у 21-25 років. Так чи інакше, це час життя, що припадає на студентські роки. Нам здається більш правильним, з огляду на задачі оволодіння професією й вибудовуванням людиною власних життєвих планів, вважати вказаний відрізок життя періодом ранньої дорослості. Адже відомо, що самосвідомість, яка піввіку назад розвивалася вже до 17-19 років, тепер формується у 23-25 років (40, с.24).

Ситуація крутого соціального перелому, яка характерна для нашої країни на рубежі ХХ-ХХІ століття, веде до такого стану масової свідомості, як аномія. Її характеризують: „..різні види порушень у цінністне-нормативній системі суспільства, такі як цінністно-нормативний вакуум (свого роду „відсутність” норм); низький ступінь впливу соціальних норм на індивідів, неефективність їхнього впливу як засіб соціальної регуляції поведінки; нестійкість і розпливчастість, а часом і суперечливість нормативних актів; протиріччя між нормами, що визначають цілі діяльності, і нормами регулюючими засоби досягнення цих цілей” (40, с.25).

Психолог Ю. Мель, що вивчав нову ситуацію серед населення колишньої Німецької Демократичної Республіки після возз’єднання країни з ФРН, відзначає наступне: „Звільнення індивіда від соціальних, класових зв’язків… породжує тенденцію до індивідуалізованих форм існування, що змушують людину, аби вижити матеріально, ставити себе в центр власних життєвих планів…Виникає новий безпосередній зв’язок індивіда і суспільства в тому розумінні, що суспільні злами виявляються в індивідуальних кризах... Внаслідок індивідуалізації соціального ризику соціальні проблеми обертаються такими психічними порушеннями, як особиста незадоволеність, почуття провини, страхи, конфлікти і неврози... Звідси підвищена тривожність, зневіра і втрата віри в майбутнє” (101, с.64).

Схожа до описаної вище ситуація в Україні має потребу в її зміні і може бути найбільш успішно переборена в такому мобільному середовищі, як студентство. Адже: „...Внутрішньою основою вікової динаміки життєвих планів є зміни в системі суб’єктивних цінностей, що у свою чергу складаються в результаті засвоєння, інтеріоризації суспільних цінностей і власної соціальної активності” (101, с.31).

Викладене вище вже береться до уваги при розробці технологій вищої освіти в Російській Федерації. Так, у статті „Модель випускника університету” ми знаходимо наступні думки. При побудові університетської освітньої системи тепер виділяють дві групи якостей особистості: узагальнені, тобто ті, розвиток яких однаково важливий для будь-якого випускника університету, і спеціальні, що є відмінною рисою фахівців у кожній конкретній професії. Цитуємо за текстом статті: „Як компоненти загальної спрямованості особистості (робота над розвитком котрих не тільки можлива, але й необхідна в процесі підготовки фахівців), ми виділяємо систему моральних цінностей, звертаючи особливу увагу на культивування патріотизму, чесності, гуманності й принциповості; розвинену екологічну й валеологічну свідомість”. І далі: „До особистісної компетентності, характерної для фахівців будь-якого профілю, ми відносимо наступні складові: соціальну..., персональну..., інформаційну..., екологічну..., валеологічну, що означає наявність знань і умінь в області здоров’я і здорового способу життя” (122, с.26) – виділене нами - авт.

Відомо, що оптимум інтелектуального розвитку людини – пам’ять, увага, мислення, інтелект у цілому, - приходиться на вік 22–25 років, або ж, як ми вважаємо, на період ранньої дорослості (82, с.21). Цей вік має також ряд інших важливих для нашої теми особливостей, зокрема, визнана суспільством самостійність студентства жадає від нього відповідного самоствердження й досягнення справжньої самостійності (185, с.50-60). Таким чином, студентський вік представляє найкращі можливості для впливу на становлення, як професійної свідомості, так і різнобічної культури особистості.

При цьому, процес навчання у ще недавно радянських вузах й дотепер в Україні улаштований так, що забезпечується перед за все та частина навчальної активності, результатом якої є засвоєння деякої суми професійно-значущих знань, вмінь і навичок. Тоді як для випускника сучасного вищого навчального закладу повинна бути характерною наявність відповідних сформованих цінностей, а також самовизначення не лише до професійної, але й до інших актуальних видів діяльності, наприклад, будівництва власного здоров’я. Тільки після цього відбувається встановлення системного зв’язку між цінностями, навчальною активністю, самовизначенням до діяльності, поняттями і знаннями, уміннями і навичками. Тобто породжується й надалі розвертається різне векторна діяльність освіченої людини.

Висновки. Як видно з представленого, головна функція сучасного вузу полягає в тому, щоб забезпечити надання можливості для повноцінної навчальної діяльності та освіти. Для досягнення цього необхідно здійснити перегляд цілей, змісту, форм, засобів і методів діяльності самої вищої школи. Застосування уявлень про освіту людини, під якою ми розуміємо перед за все становлення й розвиток діяльної особистості громадянина та професіонала, в системі багаторівневої освіти є найбільш значимим, починаючи з базового ступеню вищої освіти, тобто одержання ступеню бакалавр. Ці ж уявлення повинні бути повною мірою задіяні до рівня магістерської підготовки включно.

Аби по-новому будувати процес освіти у вищій школі, залучаючи, як систему утворююче, поняття про освіту людини, необхідно попередньо підготувати колективи педагогів, які мають розуміти зміст і спрямованість назрілих, необхідних інновацій, таких як опанування прийомами педагогічного управління студентами й заохочення їх до процесів освіти. Потрібно, також, переглянути структуру навчальних планів і перелік навчальних дисциплін, передбачивши можливість розгортання студентами різних типів діяльності, у тому числі діяльності будівництва здоров’я, включати різні види вказаних типів навчальних ігор у перелік основних форм організації занять.

Щоб продовжити розкриття суті процесу освіти, маючи на увазі пов’язаний з цим, логічний перехід до суті непрофесійної фізкультурної освіти, необхідно розглянути взаємозв’язок розуміння і мислення, свідомості і діяльності, що ми спробуємо зробити, звертаючись далі до обговорення поняття явища „Фізична культура”.