(„Виробництво” фахівця в системах освіти)

Рис. 6. Схема сутності явища непрофесійної фізкультурної освіти

Площина, що лежить у основі схеми, символізує відповідні процеси навчання і вчення. При цьому, навчальна діяльність обов’язково передбачає вихід у рефлексивну позицію щодо змісту навчання, передбачає наявність процесу формування необхідних знань, здібностей, вмінь і навичок, а також накопичення важливого особистого досвіду.

На лівій ортогоналі представлена раніше введена схема, що відбиває устрій і функціонування фізичної культури. Причому, у цій останній схемі підкреслений факт формування й освоєння в процесі освіти онтологічних картин, понять і знань. Їхню появу варто зв’язувати зі спільною роботою педагога й учнів, оптимально в умовах організаційно-діяльнісних чи організаційно-навчальних ігор.

Ми знову повертаємось до можливостей навчальної гри не випадково. Справа в тім, що колективна діяльність розвиває цілий ряд здібностей суб’єкта освітнього процесу – здатності до самоорганізації та саморегуляції, які актуалізують природні якості й індивідуальні можливості індивіда. Рефлексія і моральність також передаються і формуються при спілкуванні.

Ф.Т. Михайлов зробив вкрай важливе зауваження про значення колективної миследіяльності, котре доповнює розуміння процесу освіти. „Вихідна

самостійність людини, що формує індивідуальні органи життя в „співавторстві” із близькими дорослими, а потім і з однолітками, а потім і з кожним, хто включається в доцільну діяльність, що переборює протиріччя умов життя... – така самодіяльність є дійсна, реальна необхідність цього способу... Спосіб переробки (чи зміни) обставин – це і є спосіб життєдіяльності людей. Він, звичайно ж, не обходиться без освоєння індивідами вже існуючих засобів і способів діяльності і спілкування, без рутинних форм діяльності з відпрацьованими навичками, прийомами, канонами і правилами... Але тільки їхня зміна, удосконалення, тільки спрямоване до мети створення нових прийомів і засобів, знарядь і предметів забезпечує дійсне життя людини” (103, с.195).

Ми вже відзначали наявність в людині проявів „Я” і „само-”. „Я” це особистість, що відбулася, обличчя людини, звернене зовні. „Я” для людини, що входить у період дорослості, це, в основному, результат впливів навколишніх систем. У чому ж складаються важливі для формування фізкультурно-діяльної особистості якісні зміни в структурі її свідомості?

Тут „Я”, що формується, треба зв’язувати з участю і залученням у процесі подальшої життєдіяльності проявів індивідуального „само-”. „Само-”, що при цьому проявляється, додає до якостей „Я” те індивідуальне, що присутнє в людині, і надає їй можливість подальшого розвитку. Тобто, „само-” - це внутрішня, резервна сторона „Я”, що забезпечує найбільш повний розвиток людини за рахунок „самочинності” прийнятих нею рішень і вчинків, справжньої самостійності її діяльності. Залишаючись суспільною, розумна та діяльна людина сама створює свою неповторну особистість, - особистість громадянина, фахівця і професіонала, адже: „Людина народжується організмом, стає індивідом, протягом життєвого шляху створює із себе особистість” (107, с.97).

Нижній шар правого простору (жд) схеми життєдіяльності в даному тлумаченні символізує такий спосіб життєдії суспільної людини (студента), коли вона хоча й відвідує уроки з фізичної культури, але поки ще не відбулася як фізкультурно-освічена особистість.

Другий шар схеми – від життєутворення (ЖТ) до життєбудівництва (ЖБ) - віддзеркалює „втягування” людини у процес життя, що реформується, як результат залучення та використання нею норм, зразків і еталонів, накопичених у культурі. Інакше кажучи, внаслідок присвоєння та за діяння досягнень культури фізичної.

Цей факт не тільки засвоєних свідомістю, але й задіяних у реальному житті продуктів миследіяльності, значущих для становлення фізкультурної діяльності і діяльності будівництва власного здоров’я, означає „підйом” людини відповідно до символіки правого простору схеми фізкультурної освіти людини до рівня справді людського життя (Ж).

Тепер можна відповісти на запитання, чому відповідно до дійсного змісту побудованого поняття не можна в період дитинства сформувати фізкультурну діяльність, хоча можна формувати звички, але конче потрібна організація саме непрофесійної фізкультурної освіти людини, оптимально, у період ранньої дорослості?

Щоб діяльність була розгорнута суб’єктом, необхідно залучення до її здійснення не тільки значущих якостей особистості, придбаних знань і досвіду, але також його індивідуальності. Чи, інакше, - фізкультурна діяльність формується як на базі особистісних якостей, котрі так чи інакше відбивають особливості суспільної свідомості, так і в ході прояву та реалізації людської індивідуальності.

Отже, якщо ми прагнемо виробити звичку до фізкультурно-спортивних занять, як до деяких простих форм повсякденної поведінки, це треба робити в дитинстві і юності за рахунок включення підлітка до регулярної фізичної активності у побуті, у родині. Адже цьому мало допоможуть самі лише заняття фізкультурою в школі. Якщо ж ми хочемо, щоб людина одержала непрофесійну фізкультурну освіту і, як наслідок, розгорнула повноцінну фізкультурну діяльність і практику будівництва свого здоров’я, цю роботу треба проводити пізніше, у студентські роки.

Вік 17-22 років, що припадає на етап ранньої дорослості в житті людини, коли особистість, в основному, відбулася, але переконання й особистісні якості ще досить пластичні і припускають пере структурування окремих фрагментів свідомості, що збігається з періодом студентства, якнайкраще підходить для непрофесійної фізкультурної освіти. Подібними аргументами оперують фахівці з педагогіки вищої школи, відносячи окремі навчальні дисципліни для вивчення їх не в школі, але саме в студентські роки. Звідси виходить, що філософію, наприклад, доцільно вивчати в стінах навчального закладу студенту, але не школяреві. Той же, хто не попадає до числа студентів, такої можливості позбавлений. Це ж стосується і непрофесійної фізкультурної освіти. Пред’явлена логіка й аргументація дозволяють стверджувати, що формування цієї грані освіти людини важливе і потрібне явище саме в період студентства.

Висновки. Тільки в студентські роки людина може і повинна формуватися в умовах спеціально організованого педагогічного процесу, як дійсно фізкультурно-діяльна особистість та будівничий здоров’я. Хоча, безумовно, на цьому процес фізкультурної освіти людини не припиняється. Безперервність освіти забезпечується новими образами своїх бажаних, нових граней життєдіяльності. Зверніть увагу на зовсім не випадкову інверсію: виникаючий „образ” свого бажаного майбутнього і зв’язана з ним освіта (у російській мові - образование), це прагнення опанувати цим образом, „злитися” з ним у процесі освоєння нових понять і знань, діяльностей, що розгортаються на їхній основі.

У такому, історично виправданому контексті, освіта означає скоріше результат процесу освіти, ніж сам процес; вона постійно перебуває у стані продовження й розвитку. Звідси, освіта за своєю сутністю, безперервна. Х.-Г. Гадамер підкреслює, що освіта не може бути власне метою, до неї не можна в такій якості прагнути. У цьому відношенні в освіту входить все, до чого вона доторкається, але все це входить не як засіб, що втрачає свої функції. Навпроти, в освіті, яку особа одержує, ніщо не зникає, але все зберігається (9).