Модуль і

Тема 1. Теоретичні та методологічні основи курсу “Технологія торгівлі та послуг”. Сутність процесу товаропросування

В даній темі необхідно охарактеризувати торгівлю як комплекс комерційних і технологічних процесів, які забезпечують купівлю-продаж товарів та послуг. Дослідити торгово-технологічні функції оптових та роздрібних підприємств. Визначити роль торгівлі в організації технологічного процесу товаропросування. Дослідити поняття і сутність процесу товаропросування. Охарактеризувати фактори, що впливають на організацію і технологію процесу товаропросування. Визначити принципи та методи оптимізації процесу товаропросування. Розглянути форми товаропросування. Визначити поняття ланковості товаропросування та шляхи її оптимізації. Дослідити організацію процесу товаропросування в системі торговельної логістики.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИВЧЕННЯ ТЕМИ

Технологія (від грец. techne – мистецтво, майстерність, уміння та logos – вчення, слово) – сукупність процесів, правил та навичок, що використовується для виготовлення продукції у будь-якій сфері виробничої діяльності. Найважливіший компонент технології – технологічний процес, послідовність скерованих на створення заданого об’єкта дій (технологічних операцій), що ґрунтуються на природних процесах (фізичних, хімічних, біологічних) і людській діяльності.

Отже, технологія торгівлі – це сукупність знань про раціональну організацію торгово-технологічного процесу, способах та методах ефективного виконання технологічних операцій на всіх його стадіях.

Предметом курсу “Технологія торгівлі та послуг” є технологічні операції, що здійснюються на різних стадіях процесу товаропросування. Об’єктом курсу є торговельні підприємства, де здійснюються торгово-технологічні процеси.

Структура курсу передбачає чітку послідовність, що відповідає основним етапам руху товарів від виробництва до кінцевого споживача.

За характером виконуваних функцій торговельні процеси, що відбуваються на оптових та роздрібних підприємства, можна розподілити на два види: технологічні та комерційні.

Комерційні процеси – це процеси, пов’язані зі зміною форми вартості, тобто з купівлею-продажем товарів (організація ринкових досліджень, аналіз діяльності основних конкурентів, встановлення комерційних зв’язків, оптові закупівлі та продаж товарів, рекламування товарів та ін.).

Технологічні процеси пов’язані з рухом товару і є продовженням процесу виробництва в сфері обігу. Технологічні процеси об’єднують три елементи: живу працю, засоби і предмети праці. Засоби праці (торговельне обладнання, склади, транспортні засоби тощо) – це речі, за допомогою яких людина діє на предмет праці (товари та тара).

Проміжне становище між цими двома видами процесів займають додаткові торговельні послуги, які за своїм функціональним змістом можуть бути віднесені як до технологічних, так і до комерційних процесів.

Технологічні процеси в оптовій торгівлі – це послідовно виконувані операції з транспортування, розвантаження, розпакування, сортування, укладання на зберігання, зберігання та відпуску товарів. У ході їх виконання здійснюється обробка вантажопотоків, комплектування партій та перетворення виробничого асортименту промислових підприємств на торговельний асортимент магазинів та постачання роздрібних торговельних підприємств товарами.

Технологічний процес у магазині – це сукупність пов’язаних, послідовно виконуваних операцій, метою яких є доведення товарів належної якості до торгового залу для реалізації їх кінцевим споживачам (розвантаження транспорту; приймання; зберігання; підготовка до продажу та продаж товарів).

Функціонування товарного ринку передбачає процеси купівлі-продажу, зміни власника товару в обмін на гроші. При цьому товар може змінити одного чи більше власників, не змінюючи свого місцезнаходження, і, навпаки, може перевозитись зі складу на склад, не продаючись. У поєднанні фізичного та економічного процесів переміщення товарів із сфери виробництва у сферу товарного обігу, а з останньої – у сферу споживання виявляється сутність товаропросування.

Отже, товаропросування – це процес реального доведення товарів до споживача.

Товаропросування являє собою складний організаційно-технологічний процес доведення виготовлених товарів від підприємств-виробників до кінцевих споживачів силами та засобами торговельних підприємств, посередницьких формувань та елементів ринкової інфраструктури

Об’єктами процесу товаропросування є матеріальні блага, серед яких основне місце посідають товари широкого вжитку та матеріально-технічного призначення, послуги, що носять матеріальний характер.

Суб’єктами процесу товаропросування є: виробники матеріальних благ, торговельні підприємства, посередники та інші елементи інфраструктури товарного ринку.

Виникнення та існування процесу товаропросування зумовлене:

- необхідністю продовження виробничого процесу за межами підприємства-виробника;

- існуванням певної територіальної відокремленості місць виробництва та місць споживання;

- наявністю часового розриву між моментом виготовлення та моментом споживання.

Процес товаропросування поєднує в собі організаційний та технологічний аспекти. Організаційний аспект товаропросування передбачає проведення низки комерційних заходів, що стосується поетапного передавання майнових прав на товари (проведення переддоговірної роботи, укладання договорів, контроль за їх виконанням). Технологічний аспект процесу товаропросування визначають операції, що органічно продовжують процес виробництва у сфері обміну (завантаження-розвантаження, зберігання, комплектування, сортування, фасування тощо).

Фактори, що впливають на процес товаропросуванн:.

1. Виробничі фактори – розміщення, спеціалізація і сезонний характер виробництва тощо.

2. Транспортні фактори – стан шляхів сполучення в регіоні, види транспорту, що застосовуються у процесі товаропросування, фактична наявність і технічний стан транспортних засобів.

3. Соціальні фактори – густота населення в регіоні обслуговування, щільність його розселення, джерела та рівень грошових доходів населення.

4. Торговельні фактори – дислокація торговельних підприємств, їх розмір, спеціалізація, стан матеріально-технічної бази та ін.

5. Товарні фактори – асортиментна структура товарів, їх фізико-хімічні властивості, характер транспортної та пакувальної тари.

6. Комерційні фактори – структурні та динамічні зміни на ринку і рівень кваліфікації управлінського та торговельного персоналу.

Принципи оптимальної організації процесу товаропросування:

• спрощення транспортно-експедиційних схем товаропросування;

• ефективне транспортне забезпечення товаропросування;

• оптимізація ланковості товаропросування;

• впровадження прогресивних схем товаропостачання;

• оптимізація структури господарських зв’язків;

• застосування логістичних концепцій товаропросування.

З метою оптимізації процесу товаропросування застосовують низку методів, здатних врахувати сукупні затрати і оптимізувати обробку товарних потоків. Методом оптимізації товаропросування вважають процедуру визначення найдоцільнішого варіанта переміщення товарів від виробництва до споживачів. Методи оптимізації процесу товаропросування: метод співставлення різниці відстаней; графоаналітичний метод; метод транспортної задачі та ін.

Процес просування матеріальних благ здійснюється у двох формах: транзитній та складський.

Транзитна форма не передбачає участі торгових посередників. Транзит широко застосовується для просування товарів спрощеного асортименту. Така форма має цілу низку переваг: скорочується сукупний час просування товарів; не витрачаються кошти на зберігання, підсортування, навантаження-розвантаження на складах оптових посередників; прискорюється товарооборотність; знижуються втрати товарів.

Складська форма полягає у проходженні товарами проміжних складських ланок. Вона застосовується для доведення у роздрібну мережу товарів складного асортименту.

Основним критерієм вибору раціональної форми товаропросування є порівняльний аналіз загального часу доставки товару з місця виробництва до місця споживання і сумарних витрат на таку доставку.

Під ланковістю товаропросування розуміють загальну кількість комерційно-посередницьких ланок, через які проходить товар на шляху від матеріального виробництва до кінцевого споживання.

Розрізняють торговельно-організаційну та складську (технологічну) ланковості.

Торговельно-організаційна ланковість свідчить про кількість торговельних організацій і підприємств, які беруть участь в актах купівлі-продажу. Вимірюється коефіцієнтом торговельно-організаційної ланковості:

де Опос. – товарообіг посередницьких формувань;

Оскл. – складський товарообіг оптових підприємств;

Ороздр. – роздрібний товарообіг торговельної мережі.