Вибір об’єкта дослідження

Об’єкт дослідження студент обирає самостійно. Ним може бути будь-яке підприємство незалежно від форми власності та господарю­вання. При цьому оптимальним варіантом є вибір підприємства, на базі якого студент проходить виробничу практику та яке є базовим об’єктом дослідження для виконання дипломної роботи. У випадку неприйнятності зазначених варіантів можна обрати об’єкт досліджен­ня, користуючись матеріалами річної бухгалтерсько-статистичної звітності, наявної на кафедрі.

Підбір літературних та інформаційно-статистичних джерел

Наступний етап роботи над курсовим проектом передбачає здій­снення збору необхідної економічної інформації, проектування еко­номічних показників, розробку макетів таблиць, збір і контроль даних, зведення матеріалів, їх узагальнення та обґрунтування висновків і пропозицій за результатами дослідження.

Інформаційною базою курсової роботи служать дані конкретних підприємств, які вивчаються відповідно до обраної теми. Дослідження зазначених питань здійснюється, як правило, за матеріалами бухгал­терського, управлінського обліку, статистичної звітності з праці, еко­номічних паспортів підприємств. Хронологічні рамки обстеження повинні охоплювати 3–5 років.

Опрацьовуючи літературні джерела перш за все, доцільно ознай­омитися з законами України, указами Президента, постановами Кабі­нету Міністрів України, що стосуються теми дослідження. Виключно важливим є також підбір і використання різноманітних нормативних матеріалів України.

Користуючись систематичними та абетковими каталогами у бібліо­теці, студент складає список літературних джерел з теми курсової роботи, який включає роботи економістів, підручники, навчальні по­сібники, монографії, статті, нормативні та статистичні довідники. До­помогу у підборі літератури нададуть також каталоги обласної наукової бібліотеки ім. І.П. Котляревського.

Літературні джерела дозволять познайомитись з науковими дослід­женнями з даного питання і обґрунтувати методику виконання курсо­вої роботи. Ця інформація, поєднана з фактичними матеріалами об’єк­та дослідження, дає змогу сформулювати висновки і пропозиції відно­сно підвищення ефективності виробництва, удосконалення його організації тощо в підприємствах.

Під час вивчення літератури необхідно підібрати окремі положення (цитати) і використати їх під час написання розділів курсової роботи.

Різноманітні статистико-інформаційні джерела та дані, наведені у періодичних виданнях і статистичних збірниках України, області, району дають змогу студентам здійснювати порівняльний аналіз роз­витку тієї чи іншої сфери діяльності, виявити тенденції динаміки обсягів виробленої продукції, виконуваних робіт, наданих послуг, розширення ринків збуту, порівнювати результати діяльності дослід­жуваного підприємства з аналогічними підприємствами, середніми показниками району, області, України.

При написанні курсової роботи студент обов’язково повинен поси­латися на авторів і джерела, з яких запозичив матеріали або окремі результати дослідження. Посилання на джерела в тексті курсової ро­боти слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виді­леним двома квадратними дужками, наприклад,»... у працях [1–7]...».

Коли в тексті роботи необхідно зробити посилання на складову частину чи конкретні сторінки відповідного джерела, можна наводити посилання у квадратних дужках, при цьому номер посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань.

Приклад:

Цитата в тексті: «...незважаючи на пріоритетне значення мовних каналів зв’язку між діловими партнерами, ні в якому разі не можна ігнорувати найбільші канали передавання інформації [6, с. 29]».

Відповідний опис у переліку посилань:

6. Оплата праці на підприємстві / О.А. Аврамчук, О.Д. Балан, В.В. Вітвицький. – К.: «Агропромпраця», 2008. – 464 с.

Посилання на ілюстрації роботи вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад: (рис. 1.2), (рис. 3.4).

Посилання на формули роботи вказують порядковим номером формули в дужках по правому краю, наприклад:

(формула) (2.1)

На всі таблиці проекту необхідно посилатися в тексті, при цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: (у табл. 1.2).

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад: (див. табл. 1.3).

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого тво­ру слід наводити цитати. Науковий етикет потребує точного відтво­рення цитованого тексту, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками та наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз «так званий»;

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту та без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення автор­ського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, наприкінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело;

д) якщо необхідно виявити ставлення автора курсової роботи до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання.