Завдання для самостійної роботи

Завдання 1. Питання для самостійного вивчення

1. Зміни зовнішньої політики провідних держав. Економічна експансія.

2. Загальна характеристика неокласичного напряму еконо­мічної теорії.

Завдання 2. Тестові завдання для самостійного опрацювання (один варіант відповіді).

1. Методологічну основу маржиналізму становить:

1. визначення вартості втратами;

2. визначення вартості кількістю праці;

3. суб’єктивне визначення цінності;

4. визначення цінності співвідношенням попиту пропозиції.

2. Виберіть вченого-представника австрійської школи гра­ничної корисності:

1. А. Маршалл;

2. Дж. Кларк;

3. Р. Хоутрі;

4. Ф. Візер.

3. Вкажіть країну, що у кінці ХІХ ст. спеціалізувалася на експорті сільськогосподарських машин, паровозів, верстатів, спирту, цукру, виробів електротехніки, хімічної промисловості:

1. Англія;

2. Франція;

3. США;

4. Німеччина.

4. Чим в кінцевому рахунку визначається, за Маршаллом, вартість товару?

1. суспільно необхідними затратами праці;

2. витратами виробництва;

3. попитом і пропозицією;

4. собівартістю.

5. Хто був засновником математичного напряму в економіч­ній теорії?

1. А. Курно;

2. Л. Вальрас;

3. В. Парето;

4. Г. Госсен.

6. Поділ економічної теорії на статику й динаміку в рамках маржиналізму запропонував:

1. Дж. Б. Кларком;

2. А. Маршаллом;

3. К. Менгером;

4. В. Парето.

Інформаційні джерела: 1, с. 270–318; 2, с. 297–360; 3, с. 241–285; 4, с. 142–155, 441–467; 5, с. 95–112; 6, с. 194–257; 7, с. 173–212; 8–13.

[До змісту] [Попереднє] [Наступне] [До змісту] [Попереднє] [Наступне]

Тема 7. Особливості розвитку ринкового господарства та основні напрямки економічної думки в україні (друга половина хіх – початок хх ст.)

1. Економічні передумови та сутність реформ 1848 та 1861 рр.

2. Основні напрями ринкового розвитку українських земель у другій половині ХІХ ст.

3. Особливості розвитку економічної думки в до- і післяре­формений період.

4. Дослідження особливостей розвитку ринкового господар­ства України на зламі XIX–XX ст.

Методичні рекомендації щодо вивчення теми

Мета теми – розкрити особливості розвитку ринкового гос­подарства та основні напрямки економічної думки в Україні (в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.).

1. Економічні передумови та сутність реформ 1848 та 1861 рр.

З метою повного та докладного висвітлення цього питання не­обхідно насамперед звернутися до аналізу економічних пе­редумов скасування кріпацтва в Україні: розкрити сутність ре­форм 1848 р. в Австро-Угорщині та 1861 р. в Російській імперії; дати їх порів­няльну характеристику щодо причин, рушійних сил, соціально-економічних наслідків, зміни форм землеволо­діння та соціально­го статусу селянина. Важливо усвідомити, що реформи приско­рили розвиток капіталістичних ринкових відно­син і в промисло­вості, і в сільському господарстві, започат­ку­вали кардинальні зміни у відносинах власності та соціально-по­літичній структурі суспільства.

Характеризуючи специфіку скасування панщини та кріпос­них повинностей на західноукраїнських землях, потрібно з’ясу­вати, яким чином відбулося звільнення селян і як відбувався ви­куп се­лянських наділів, які функції закріплювалися за органами селян­ського самоврядування; розкрити економічний зміст по­нять, що відображали особливості земельних відносин.

Щодо аграрної еволюції тієї частини України, яка входила до складу Росії, то слід розкрити причини більш швид­кого просу­вання ринкових відносин у Степовій і Південній Украї­ні, де ус­пішно розвивалося товарне зернове господарство, пока­зати фор­мування ринкової інфраструктури в сільськогосподарсь­кій галу­зі, становлення нових господарських форм (економії, ар­тілі, кре­дитні та споживчі товариства), роль Селянського банку у прид­банні селянами земельних наділів. Необхідно довести, що прог­ресивні зрушення виявилися також у підвищенні врожайнос­ті аграрних культур, у розвитку тваринництва, зростанні товар­ності сільськогосподарського виробництва (особливо технічних культур), яке ставало базою для переробної промисловості.

Відзначаючи позитивні моменти ринкової перебудови сільсь­кого господарства, потрібно розкрити також двоїстий супереч­ли­вий характер аграрних реформ, показати, що вони мали сер­йозні недоліки: численні пережитки феодально-кріпосницької систе­ми, поміщицьке землеволодіння, обтяжливий фінансовий тягар для селян у вигляді викупних платежів, загострення со­ціальних суперечностей на селі внаслідок майнового розшару­вання та ма­лоземелля селян.

Окремо слід розглянути общинні відносини, їхнє місце в аг­рар­ному секторі України, порівняти з російською общиною та пер­спективами розвитку в обох країнах, показати, що община з тимчасовим володінням землею, частими переділами та при­му­совою сівозміною суттєво стримувала розвиток продуктивних сил у сільському господарстві, ускладнювала процес купівлі-продажу землі. На цьому тлі значно ефективніше розвивалося індивідуа­льне селянське господарство.

2. Основні напрями ринкового розвитку українських зе­мель у другій половині ХІХ ст.

Вивчення даного питання слід розпочати з усвідомлення то­го, що в пореформеній аграрній еволюції, хоч і повільно, від­бу­вався перехід від замкнутого феодального госпо­дарства до капі­талістичних методів ведення останнього. Тут не­обхідно розкри­ти сутність американського і прусського шляхів розвитку під­приємницьких відносин у сільському господарстві, дослідити територіальне їх розмежування на українських землях, причини та наслідки цього процесу.

Аналізуючи промисловий розвиток України у другій полови­ні XIX ст., слід зосередити увагу на причинах високих темпів роз­витку промисловості, особливо видобувних галузей, маши­нобудування та залізничного транспорту. Важливо розкрити місце останнього у формуванні внутрішнього ринку, становлен­ні рин­кової інфраструктури, охарактеризувати його як суттєвий чинник піднесення національної промисловості.

Необхідно також пояснити причини, сутність і наслідки по­туж­них процесів концентрації та монополізації промислового виробни­цтва в останній третині XIX ст., місце в системі еконо­мічних відно­син Російської імперії великих монополістичних утворень, що були сформовані на українських теренах («Прод­вугілля», «Продвагон», «Синдикат цукрозаводчиків»), вплив іноземних інвестицій на роз­виток національної промисловості. Для того, щоб скласти цілісне уявлення про новостворювану ринкову економічну систему, потрі­бно визначити економічну природу нових господарських форм: ак­ціонерних товариств; мо­нополістичних об’єднань (синдикатів, трес­тів); різних форм кооперативів, а також розкрити сутність нової фінансово-грошо­вої системи, що мала забезпечити потреби ринко­вої економіки (реформування Державного банку, створення мережі комерцій­них банків, кредитних установ); показати потужну роль держави в регулюванні економічних процесів (казенні замовлення; мит­на, цінова, податкова політика; законодавча діяльність тощо).

Проаналізувавши зазначені фактори господарського розвитку українських земель у пореформений період, необхідно зрозу­мі­ти особливості моделі ринкової модернізації України у складі Російської імперії та її напівколоніальний характер, який вия­вився, зокрема, у структурній і територіальній диспропор­цій­ності, побудові більшості галузей української промисловості за принципом незавершеного циклу виробництва, відсталості сіль­ського господарства.

3. Особливості розвитку економічної думки в до- і після­реформений період

Розглядаючи економічні проблеми в період підготовки та здійснення аграрних реформ, слід звернути увагу на «Кирило-Мефодіївське товариство», представники якого проголосили про необхідність знищення кріпацтва та царизму й об’єднання сло­в’янських народів на демократичній основі. Проте щодо шляхів досягнення цього кириломефодіївці не були одностайни­ми. Крім того, з’ясуйте основний зміст поглядів В. Каразіна, А. Скаль­ковського, Д. Журавського.

Ліквідація феодально-кріпосницької системи та зародження капіталістичних відносин сприяли активізації ліберально-бур­жуазної та революційно-демократичної економічної думки.

Ліберальна суспільно-економічна думка в Україні представ­лена громадівським рухом. У ході вивчення поглядів громадів­ців особливу увагу необхідно звернути на основні ідеї М. Дра­гоманова (1841–1895), який посідав визначне місце в громадсь­ко-політичному та науковому житті України. Крім того, лібе­ральна економічна думка в 70–90-х рр. була представлена лібе­ральним народництвом, до якого належали П. Червінський, О. Шлікевич, В. Варзар, О. Русов, М. Левитський, Т. Осадчий. Критикуючи капіталізм, ліберальні народники протиставляли йому дрібне виробництво селян і ремісників. Визначте, які шля­хи передбачали економісти для зміцнення дрібнотоварного ви­робництва.

Носієм революційно-демократичної суспільно-економічної дум­ки було революційне народництво, яке представлене течіями і гуртками лавристського та бакуністського спрямування. Особ­ливе місце посідають погляди С. Подолинського (1850–1891). Знайомлячись із його творчістю, необхідно звернути увагу на статтю «Труд человека и его отношение к распределению энер­гии», в якій Подолинський дав природничо-наукове пояснення процесу праці.

Зміни, що відбулися в економічному та суспільному житті країни після реформи 1861 р., позначилися й на розвитку полі­тичної економії. Розглядаючи це питання, доцільно пригадати ідеї класичної школи, маржиналістів, марксизму, оскільки ук­раїнські вчені значну увагу приділяли переосмисленню їх погля­дів. Тут необхідно згадати таких професорів, як Т. Степа­нова, І. Вернадського, М. Вольського, Д. Піхна, А. Антоновича, М. Ко­ссовського, М. Зібера, які розглядали проблеми формування вільного ринку та приватної земе­льної власності, проблеми ве­ликого і дрібного капіталу, поділу праці та ролі держави в еко­номіці.

Далі треба показати важливу роль у вивченні процесів ста­нов­лення ринкових відносин представниками Київської психоло­гічної школи, засновником якої був професор Київського універ­си­тету М. X. Бунге. Слід пам’ятати, що М. Бунге, як людина ви­соко­освічена, прихильник економічних ідей Г. Шмоллера, Д. Рі­кардо і Дж. С. Мілля, виступав за розкріпачення селянства, брав участь у формулюванні фінансових аспектів реформи 1861 р.; з його іменем пов’язані податкові реформи, сутність яких поляга­ла у скасуванні подушної податі та встановленні прибуткового податку. Він був при­четний до заснування Селянського банку для допомоги селянам у придбанні землі, до перебудови заліз­ничного господарства, запро­вадження фабрично-заводського за­конодавства та розробки проекту переходу до золотої валюти у грошовому обігу.

Наступним етапом у вивченні основних ідей представників Київської психологічної школи щодо генезису підприємницьких відносин має стати аналіз економічних поглядів послідовників М. Бунге: Д. Піхна (дослідження причин виникнення, сутності та форм монополій, ринкових аспектів розвитку залізничного транс­порту тощо); О. Білимовича (теорія розподілу); Р. Ор­женцького (проблеми ціноутворення).

З’ясовуючи основні економічні ідеї названих учених, важли­во звернути увагу на особливості методології їхніх досліджень, що дасть змогу зрозуміти, чому ідеї київської школи різко кри­тикува­ла спочатку російська офіційна, а потім радянська наука. Серед поглядів, що зазнали особливо критичних зауважень наз­ва­них опонентів, слід зазначити такі: критика трудової теорії вартос­ті, неприйняття марксизму і соціалізму. Утім, попри це, М. Бунге і його прихильники підтримували ідею класичної шко­ли щодо мак­симального розвитку конкуренції та приватної іні­ціативи, з пози­цій німецької історичної школи виступали за необхідність держав­ного та суспільного регулювання економіч­них процесів, обстою­вали позитивну роль ринку. Слід зауважи­ти, що в їхніх працях на­голошувалося на необхідності залучення до економічного аналізу психологічних, моральних, соціальних чинників, що свідчило про зародження інституційних підходів в українській економічній думці.

Вивчення економічної думки в Україні в ХІХ – на початку ХХ ст. буде неповним, якщо не згадати про представників захід­ноукраїнської суспільної думки В. Навроцького (1847–1882), О. Терлецького (1850–1902), М. Павлика (1853–1915), І. Фран­ка (1856–1916). Для розуміння основних ідей цих вчених опра­цюй­те рекомендовану літературу.

4. Дослідження особливостей розвитку ринкового госпо­дарства України на зламі XIX–XX ст.

Характеризуючи економічну думку України на зламі XIX–XX ст., слід проаналізувати науковий спадок такого видатного вченого як М. І. Туган-Барановський, зокрема еволюцію його поглядів на проблему ринку, у дослідженні якої він піднявся від мікрорівневого аналізу до макроекономічних узагальнень щодо функціонування ринкової системи в цілому та сформулював за­довго до Дж. М. Кейнса основні положення сучасної інвестицій­ної теорії циклів («Промислові кризи в сучасній Англії, їх при­чи­ни і найближчий вплив на народне життя»). Важливими є дос­лі­дження вченим проблем генезису підприємницьких відносин («Русская фабрика в прошлом и настоящем»), його соціальна те­орія розподілу, аналіз питань історії та теорії кооперативного руху тощо.

Серед відомих економістів кінця XIX – початку XX ст. слід відзначити Є. Слуцького – українського економіста-математика зі світовим ім’ям. У межах курсу історії економіки та економіч­ної думки доцільним і корисним буде знайомство з його теорією граничної корисності, обґрунтуванням ученим рин­кової рівнова­ги, динамічного аналізу розвитку ринкових проце­сів, впливу психологічних факторів на поведінку споживача та на форму­вання ціни («Теорія граничної корисності») та ін.

Доповнити уявлення про українську економічну думку дослі­джуваного періоду можна також, прочитавши підруч­ник В. Я. Же­лєзнова «Нариси політичної економії», в якому вче­ний розгля­нув важливі аспекти взаємозв’язку функціонування ринкового механізму з кризовими коливаннями економіки, про­блеми рин­кового ціноутворення та рівноваги, питання впливу монополій на процеси ціноутворення, проблеми фінансів, кон’юнк­тури, втручання держави та її інститутів у економіку. При цьому слід пам’ятати, що, незважаючи на критику соціальних супереч­нос­тей існуючого ладу, загальна оцінка вченого підприємниць­ких відносин порівняно із замкнутим феодальним господар­ством була позитивною.

Підбиваючи підсумок, потрібно наголосити на багатогран­нос­ті та високому теоретичному рівні досліджень ринкових про­цесів представниками української економічної думки другої по­ловини XIX – початку XX ст., відзначити їхній вагомий науко­вий вне­сок у розвиток світової економічної думки, який і сьо­годні не втратив своєї теоретичної та практичної значущості.