Семінарське заняття 2 Питання для обговорення

1. «Осьовий час» і формування Східної і Західної цивілізацій.

2. Економічний розвиток і економічна думка в Стародавній Греції (Ксенофонт, Платон, Аристотель).

3. Економічний розвиток і економічна думка в Стародавньо­му Римі (брати Гракхи, Варрон, Колумелла).

4. Основні риси економіки країн Західної Європи в середні віки.

5. Пам’ятки соціально-економічної думки епохи Середньо­віччя. «Салічна правда», «Капітулярій про вілли». Економічні погляди Хоми Аквінського.

6. Господарство та економічна думка Київської Русі.

Термінологічний словник

Алод – повна спадкова власність на землю у ранньофеодаль­ній Західній Європі; виникла у VI–VII-му ст. унаслідок розпаду об­щини; володіння алодом (на відміну від бенефіції, феоду) не бу­ло пов’язане з виконанням феодальної служби і повинностей.

Бенефіцій – 1. У стародавньому Римі – яка-небудь пільга. 2. У пе­ріод раннього середньовіччя у Західній Європі – землеволо­дін­ня, яке дарував король (інший великий феодал) у довічне ко­рис­тування васалу за умови несення військової чи адміністра­тивної служби.

Десятина – десята частина доходів, яку сплачувало, голов­ним чином на користь церкви, в різних країнах залежне насе­лення в епоху феодалізму.

Латифундія – у Стародавньому Римі – великий приватний маєток, де використовувалася праця рабів. Велике приватне зе­мельне володіння.

Лихвар – той, хто позичає гроші за великий процент.

Оброк – податок грошима чи натурою, що його стягували поміщики з кріпаків замість панщини; чинш.

Панщина – одна з форм докапіталістичної земельної ренти, найпоширеніша за феодалізму. Дармова примусова праця покрі­пачених селян у господарстві поміщика.

Поліс – місто-держава; особлива форма соціально-економіч­ної та політичної організації суспільства (типова для Стародав­ньої Греції).

Рабство – перша в історії людства форма експлуатації, за якою основний виробник матеріальних благ – раб належав рабо­власникові поряд зі зна­ряддям виробництва. Рабство мало різні форми. Патріархальне раб­ство – стан господарської діяльності, коли в умовах натурального госпо­дарства рабська праця не пе­ретворилася на основу виробництва. Раб мав деякі права. Раб­ство античного типу – основою виробництва є рабська праця. Раб вважався знаряддям праці, яке говорить.

Схоластика – панівний напрям у середньовічній ідеалістич­ній філософії, представники якого за допомогою філософських положень намагалися обґрунтувати богослов’я; об’єктом вив­чення схоластики є духовний світ людини, який перетворюється нею на абстрактну схему і абсолютизується; схоластиці властиві умоглядність, догматизм, звернення до Біблії як до найвищого критерію істинності. 2. перен. Формальні знання, відірвані від життя й практики; мертва, суха наука.

Феодалізм – суспільно-економічний лад, який змінив рабо­власництво й передував капіталізмові; основою його була влас­ність феодала на засоби виробництва, насамперед на землю, і неповна власність на основних виробників (кріпаків), а також право здійснювати державну владу на своїй території.

Феод – у Західній Європі в період феодалізму – земля, а іноді посада та прибутки, що їх одержував васал від свого сеньйора у спадкове володіння з умовою виконання певних обов’язків (вій­ськової служби тощо).

Хрематистика – 1. У вченні Аристотеля про багатство – мис­тецтво робити гроші; виробництво заради одержання прибутку; прагнення розбагатіти за рахунок інших. 2. Наука про господа­рювання, гонитва за грошима, в основі якої лежить непродук­тивна діяльність, з метою задоволення потреб та отримання при­бутку.

Чинш – натуральний або грошовий податок, що його плати­ли поміщикам чи державі у феодальній Європі.