8.4. Термінологічний словник

Власні оборотні кошти — та частина власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття його поточних активів.

Довгострокова платоспроможність — здатність підприємства розрахуватися за своїми довгостроковими зобов'язаннями.

Ліквідність — здатність будь-якого елемента активів перетворюватися на грошові кошти.

Ліквідність підприємства — наявність у підприємства оборотних ко­штів, теоретично достатніх для погашення короткострокових зо­бов'язань, навіть з порушенням строків погашення, які передбачені контрактами.

Операційна (розрахункова) ліквідність — це відповідність груп ак­тивів і пасивів за строками їх оборотності в умовах нормального функціонування підприємства.

Платоспроможність підприємства — це спроможність підпри­ємства своєчасно й повністю виконати свої платіжні зобов'язання, які випливають із кредитних та інших операцій грошового характеру, що мають певні терміни сплати.

Поточна ліквідність — ця ліквідність визначається відповідністю поточних активів короткостроковим пасивам.

Поточна платоспроможність за звітний період — це показник, який визначається за даними балансу шляхом порівняння суми його пла­тіжних коштів із строковими зобов'язаннями.

Строкова ліквідність — здатність до погашення зобов'язань у разі дійсної ліквідації, коли активи реалізуються в строковому порядку за зниженими цінами.

Строкові зобов'язання — поточні пасиви, тобто зобов'язання та борги, що підлягають погашенню: короткострокові кредити банку, креди­торська заборгованість.

8.5. Інформаційні джерела:9,10,12,13,14, 16,17, 18, 19, 20, 22

Тема 9. Аналіз кредитоспроможності підприємства

9.1. Методичні поради до вивчення теми

Згідно з Положенням Національного банку України «Про кредитування» «кредитоспроможність – це здатність позичальника в повному обсязі і у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями». Відповідно до Положення Національного банку України «Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків», «кредитоспроможність – наявність передумов для одержання кредиту і здатність повернути його».

Кредитоспроможність — це такий фінансовий стан підприєм­ства, який дає змогу отримати кредит і своєчасно його повернути.

Прийняття рішення про кредитування — результат сприятли­вої чи несприятливої оцінки кредитоспроможності клієнта.

Рис. 11.1. Набір характеристик для аналізу кредитоспроможності підприємницької структури-позичальника

Думка кредитора щодо ступеня кредитоспроможності пози­чальника формується під впливом трьох самостійних аналітич­них блоків:

• загальне уявлення про клієнта;

• аналіз фінансового стану клієнта;

• аналіз ефективності кредитованої угоди або інвестиційного проекту.

Розширення самостійності в діяльності господарюючих суб'єктів, поява нових форм власності підвищує ризик неповер­нення кредиту і потребує оцінювання кредитоспроможності при вирішенні питання про можливості та умови кредитування

Таким чином комплексний характер кредитоспроможності дозволяє виділити два напрямки оцінки – якісний і кількісний. У рамках першого аналізуються умови та мотиви позичальника, що спонукують до своєчасного погашення кредиторської заборгованості. У рамках другого оцінюються можливості позичальника щодо обслуговування та погашення кредиту шляхом дослідження стану його прогнозних фінансових показників.

Рис. 11.2. Основні вимоги до кредитоспроможності з позиції кредитора і позичальника

Методи і моделі оцінки кредитоспроможності позичальників, які застосовують зарубіжні банківські установи, класифікують наступним чином:

• класифікаційні (статистичні методи оцінки), до яких належать бальні системи оцінки (рейтингові методики) і моделі прогнозування банкрутств (що базується на MDA – Multiple Discriminate Analysis – множинному дискримінантному аналізі);

• моделі комплексного аналізу (на основі «напівемпіричних» методологій, тобто, котрі базуються на експертних оцінках аналізу економічної доцільності надання кредиту: «правила шести сі», CAMPARI, PARTS, PARSER та ін.).

Оцінювання фінансового стану позичальника виконується в два етапи:

1-й етап — обчислення значень показників, які характеризу­ють фінансовий стан позичальника;

2-й етап — оцінювання та узагальнення показників і визна­чення класу надійності позичальника.

На першому етапі розраховуються показники, які характеризують фінансовий стан позичальника. Ці показники розподіляю­ться на такі аналітичні групи:

І група — попередня оцінка позичальника;

// група — показники платоспроможності позичальника;

III група — показники фінансової стійкості позичальника;

IVгрупа — показники надійності позичальника.

На другому етапі визначається інтегральний показник, розра­хунок якого ґрунтується на використанні принципу вагомості по­казників і коефіцієнтів вагомості аналітичних груп. Залежно від величини інтегрального показника визначають клас надійності позичальника (А, Б, В, Г, Д).

В методику оцінки кредитоспроможності можуть вводитись елементи, які несуть якісну характеристику підприємства-позичальника: кредитна історія, об’єктивні та суб’єктивні фактори діяльності підприємства.