2.3. Тематика індивідуальних аналітичних навчально-дослідних завдань за темою 2

1. Напрямки вдосконалення звітності підприємства в умовах запровадження уніфікованих норм і стандартів.

2. Методи звільнення даних фінансової звітності від інфляційної компоненти: світовий та вітчизняний досвід.

3. Аналітична зв’язка форм фінансової звітності: сутність та застосування.

4. Аналітичний баланс: історія впровадження в практику аналізу та методи побудови.

5. Опе­ративна звітність та обстеження як джерела інформації для фінансового аналізу.

6. Роль та місце експертних оцінок у фінансовому аналізі.

7. Експрес-діагностика фінансового стану підприємства – інструмент раннього реагування на формування ознак передкризового фінансового стану.

2.4. Термінологічний словник

Активи — ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

База — фінансова (чи інша) інформація, яка стосується моменту (чи періоду) часу, що береться за основу для порівняння (оцінки) насту­пних змін процесу чи явища, який розглядається.

Балансова вартість — сума, за якою актив включають до балан­су після вирахування будь-якої суми накопиченого зносу.

Бухгалтерська звітність — звітність, що складається на підставі даних бухгалтерського обліку для задоволення потреб пев­них користувачів.

Витрати — зменшення економічних вигод у вигляді вибуття ак­тивів або збільшення зобов'язань, які призводять до змен­шення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Доходи — збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які приводять до зрос­тання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Зобов'язання — заборгованість підприємства, яка виникла вна­слідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Необоротні активи — сукупність майнових цінностей підприємства, які неодноразово беруть участь у процесі господарської діяльності та поступово переносять свою вартість на продукцію.

Оборотні активи — грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Фінансові ресурси — сукупність грошових коштів, які формуються з метою фінансування розвитку підприємства в майбутньому періоді.

2.5. Інформаційні джерела:1, 2, 9 ,10, 12. 13. 14. 15. 16, 17, 18, 20, 22

Тема 3. Аналіз майна підприємств.

0. Методичні поради до вивчення теми

Для здійснення господарської діяльності кожне підприємство мусить мати певне майно, котре належить йому на правах влас­ності чи володіння. Усе майно, яке належить підприємству і яке відображено в його балансі, називається його активами.

Активи — це економічні ресурси підприємства у формі сукуп­них майнових цінностей, які використовуються в господарській діяльності з метою отримання прибутку..

Активи — це ресурси, контрольовані підприємством у ре­зультаті минулих подій, використання яких, як очікується, при­веде до збільшення економічних вигод у майбутньому.

Активи підприємства розподіляються за різними класифіка­ційними ознаками [рис. 3.1]. Зауважимо, що активи мають визнаватись і відображатись у балансі в грошовому виразі з використанням певної бази оцінки. Основою оцінки є історична собівартість. Вона, як правило, ком­бінується з іншими оцінками.

Фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від доцільності та правильності вкладення фінансових ресурсів в ак­тиви. У процесі функціонування підприємства величина активів та їх структура постійно змінюються. Характеристику про якісні зміни в структурі майна та його джерел можна отримати за допо­могою вертикального та горизонтального аналізу звітності.

Вертикальний аналіз показує структуру майна підприємства та його джерел. Як правило, показники структури розраховуються у відсотках до валюти балансу.

Горизонтальний аналіз звітності полягає в побудові однієї чи кількох аналітичних таблиць, в яких абсолютні показники допов­нюються відносними темпами зростання (зниження).

На практиці нерідко об'єднують горизонтальний і вертикаль­ний аналізи, тобто будують аналітичні таблиці, котрі характери­зують як структуру майна підприємства та їхніх джерел, так і ди­наміку окремих його показників (аналітичний баланс підприємства).

Загальна сума змін валюти балансу розбивається на складові, що дає змогу зробити попередні висновки про характер руху в складі активів, джерела їх формування та взаємообумовленості. Так, у процесі аналізу зміни у складі довгострокових (необорот­них) і поточних (оборотних) засобів розглядаються у взаємо­зв'язку зі змінами в зобов'язаннях підприємства.

За результатами аналізу балансу, можна стверджу­вати , що основними позитивними фінансовими якостями ба­лансу є:

• відсутність різких змін у значеннях окремих статей балансу;

• відносна рівновага дебіторської заборгованості з креди­торською;

• відсутність "критичних" статей у балансі;

• неперевищення запасами величини робочого капіталу;

• відсутність іммобілізації коштів основної діяльності в капі­тальні вкладення;

• зростання робочого капіталу;

• переважання частки власного капіталу в авансованому над часткою залученого.

Структура вартості майна дає загальне уявлення про фінансо­вий стан підприємства. Вона показує частку кожного елемента в активах і співвідношення позикових і власних коштів підприєм­ства в пасивах. У структурі вартості майна відо­бражається специфіка діяльності кожного підприємства.

Однак сама по собі структура вартості майна не визначає фінансового стану підприємства. Аналіз структури майна під­приємства, її динаміки не дає відповіді на питання, наскільки вигідно для інвестора вкладення коштів у дане підприємство, а лише оцінює стан активів і наявність коштів для погашення зобов'язань.

Кожне підприємство, враховуючи характер основних господар­ських операцій та особливості діяльності, вирішує питання про доцільність поділу активів на оборотні та необоротні. Однак згідно з П(С)БО 2 «Баланс» цей поділ є обов'язковим.

До структури майна (активів) підприємства належать три складові:

• необоротні активи;

• оборотні активи;

• витрати майбутніх періодів.

Класифікація активів підприємства

За характером обслуговування видів діяльності

Операційні активи

Інвестиційні активи

За характером фінансових джерел формування

Валові активи

Чисті активи

За характером власності

Власні активи

Орендовані активи

За рівнем ліквідності

Активи в абсолютно ліквідній формі

Високоліквідні активи

Середньоліквідні активи

Важко ліквідні активи

Неліквідні активи

Рис. 3.1. Класифікація активів підприємства за основними ознаками

Найбільш загальну структуру активів характеризує коефіцієнт співвідношення оборотних і необоротних активів.

Аналіз динаміки складу і структури майна дає можливість установити розмір абсолютного та відносного приросту чи змен­шення всього майна підприємства й окремих його видів. Приріст (зменшення) активу свідчить про розширення (звуження) діяль­ності підприємства.

Показники структурної динаміки відображають частку участі кожного виду майна в загальній зміні сукупних активів, їх аналіз дає змогу зробити висновок про те, в які активи вкладені знову залучені фінансові ресурси чи які активи зменшились за рахунок відпливу фінансових ресурсів.

Отже, в активі балансу відображаються, з одного боку, вироб­ничий потенціал, який забезпечує можливий для здійснення ос­новної (операційної) діяльності підприємства, а з іншого — акти­ви, які створюють умови для здійснення інвестиційної і фінансо­вої діяльності. Ці види діяльності тісно взаємозв'язані. Тому піс­ля загальної оцінки динаміки обсягу та структури майна необхід­но детально оцінити стан, рух і причини зміни кожного виду майна підприємства.