Недостатність гуморальної ланки імунітету

Хвороба Бpутона(агаммаглобулінемія зчеплена з Х-хромосомою) описана у 1952 році як форма імунодефіциту. При цій хворобі генетичний дефект локалізується на довгому плечі Х-хромосоми (мутація гена цитоплазматичної протеїнкінази). Зустрічається з частотою 1:100000. Хворіють лише хлопчики, відсутні порушення клітинного імунітету. При цьому стані подавлений синтез імуноглобулінів. Хлопчики часто хворіють бактеріальними інфекціями. У дітей відмічений більш сприятливий перебіг деяких вірусних інфекцій (кір, краснуха, вірусний гепатит).

Перші прояви захворювання з’являються у віці 5-12 місяців у вигляді рецидивних інфекцій (отити, пневмонії, піодермії), які часто завершуються розвитком сепсису. У дітей гіпоплазовані мигдалики, а периферичні лімфовузли, печінка та селезінка не збільшуються навіть у розпал інфекцій. Часто спостерігаються алергічні захворювання (екзема, бронхіальна астма, алергічнй дерматит). У хворих, старших 3-х років, часто діагностується поліартрит, дерматоміозит, злоякісні ретикулярні пухлини.

При лабораторному обстеженні(діагностичні критерії) визначаються:

- відсутність або низька концентрація усіх класів імуноглобулінів крові;

- мала кількість В-лімфоцитів при нормальній кількості Т-лімфоцитів;

- у лімфовузлах відсутні плазматичні клітини, тимус – без змін.

Дисгаммаглобулінемії

Гіпер-ІgМ-синдром об'єднує групу захворювань, що мають схожу клінічну картину. Поширеність цього синдрому становить 4,7% у структурі всіх ІДС. Синдром обумовлений генетичним дефектом унаслідок мутації гена рецептора для СД_40.

Тип успадкування:

а) зчеплений з Х- хромосомою (70%);

б) автосомно - рецесивний тип (30%).

Клініка і діагностика. Наявні симптоми гнійно-бактеріальних інфекцій із тяжким перебігом. Виявляються автоантитіла до тромбоцитів, гранулоцитів. У випадку автосомно-рецесивного типу успадкування гіпогаммаглобулінемія поєднується із гранулоцитопенією. Вміст лімфоцитів, плазмоцитів у крові підвищений. Дослідження кісткового мозку встановлює затримку дозрівання мієлоїдних елементів. Характерним є також знижений вміст ІgA та ІgG у поєднанні із підвищеним рівнем ІgM (від 1,5 до 10 г/л).

Селективний дефіцит Іg А – одна із найчастіших аномалій імунної системи. Поширеність синдрому становить 1:300-700 дітей. Причиною є вроджене порушення диференціації В-лімфоцитів або порушення регуляторних функцій Т-лімфоцитів. Близько 40% хворих з такими ІДС мають антитіла до ІgА, що належать до класу ІgG. У таких хворих є ризик анафілактичних реакцій при переливанні крові.

Клінічні прояви цього дефіциту можуть бути різними, в тому числі й малосимптомними. Це свідчить про гетерогенну природу імунодефіциту.

У хворих низький вміст ІgА в сироватці крові при фізіологічному рівні інших імуноглобулінів, незмінених показниках клітинного імунітету. У дітей спостерігаються рецидивні та хронічні захворювання дихальної системи, ЛОР-органів, дисбактеріоз кишечника та запальні захворювання травного каналу.

Синдром Луї-Бара - характеризується поєднанням атаксії та інших неврологічних порушень із телеангіектатичними змінами судин склер і обличчя з імунологічною недостатністю (Т- і В-систем). Захворювання передається автосомно-рецесивним типом успадкування. Підтвердилася гіпотеза про значення спонтанних хромосомних розривів, перебудови 7-ї і 14-ї хромосом, транслокації 14:14, тип успадкування – автосомно- рецесивний.

У клініці ІДС виділяють:

- випадіння функцій мозочка, підкіркових гангліїв, діенцефальної ділянки, а також ураження пірамідних шляхів – атаксія;

- порушення ходи, сповільнення рухів, гіперкінези, симптоми паркінсонізму, вегето-судинної дисфункції;

- телеангіектазії представлені дисплазією судин;

- часті респіраторні захворювання, повільно плинні пневмонії, з розвитком ателектазів, пневмосклерозу, бронхоектазів;

- гіпоплазія тимуса, лімфатичних вузлів, лімфатичного апарату шлунково-кишкового тракту;

- дефіцит ІgА, IgG, порушення Т- і В-систем лімфоцитів (низькі показники).

Прогноз несприятливий. Половина хворих помирає від хронічної бронхолегеневої патології, у 20 % дітей виникають злоякісні пухлини.

Загальна варіабельна гіпогаммаглобулінемія (ЗВГ) - група гетерогенних ІДС, в основі яких порушена здатність В-лімфоцитів трансформуватися в плазмоцити. ЗВГ зустрічається із частотою від 1:50000 до 1:200000. Тип успадкування – автосомно-рецесивний, але встановлено також успадкування за автосомно-домінантним та Х-зчепленим типом. Більшість учених вважає ЗВГ мультифакторіальним захворюванням.

Загальним критерієм цих недиференційованих синдромів є дефект синтезу антитіл. Відмічається зниження СД₁₉, зниження продукції інтерлейкіну-2.

Клінічні та діагностичні критерії. Клінічні прояви припадають здебільшого на ранній дитячий вік. Основними проявами є рецидивні чи хронічні мікробно-запальні захворювання легень, ЛОР-органів, шлунково-кишкового каналу, стійкий синдром мальабсорбції, ураження шкіри. Спостерігаються гіперплазія лімфатичних вузлів, лімфоїдно- глоткового кільця, спленомегалія. Особи із ЗВГ часто хворіють на автоімунні захворювання (ревматоїдний артрит, ідіопатичну тромбоцитопенію), мають схильність до злоякісних пухлин. Рівень ІgG, IgA, ІgМ знижується, не формується специфічний імунітет після вакцинації.

Транзиторна гіпогаммаглобулінемія немовлят частіше трапляється у сім'ях, де вже були випадки імунодефіцитів. Затримка активного синтезу імуноглобулінів у деяких доношених дітей може бути до 12-36 місяців життя. Діагноз правомірний після кількох визначень сироваткового IgG та встановлення відсутності відповіді на вакцинальні антигени.