Обстеження при целіакії:

• Загальний аналіз крові.

• Ретикулоцити.

• Сироваткове залізо, ферити.

• Загальний аналіз сечі.

• Копрограма.

• Бактеріологічне дослідження калу.

• Гістологічне дослідження біоптату кишечника (12-палої чи порожньої);

• Сироваткові імуноглобуліни

• Холестерин крові.

• Загальний білок і білкові фракції.

• УЗД печінки, жовчних шляхів і підшлункової залози.

• Езофагодуоденоскопія з прицільною біопсією дистального відділу 12 п.к. або поржньої кишки.

У 70-х минулого століття діагноз целіакії ставився на підставі трьох біопсій: у період появи перших симптомів хвороби, після проведеної дієтотерапії і після повторного введення в дієту клейковини. Потім критерії для встановлення діагнозу целіакії були переглянуті. Виділено два основні показники, на підставі яких ставиться діагноз.

1. Наявність атрофії слизової кишечнику з гіперплазією крипт у пацієнтів у повній ремісії та у хворих, що знаходяться на безклейковинній дієті.

2. Наявність антитіл IgA проти клейковини, проти ретикулярних клітин і проти м'язових клітин на момент установлення діагнозу і їх зниження та зникнення після призначення безклейковинної дієти. Для встановлення діагнозу целіакії використовують дві групи імунологічних тестів (визначення рівня антигліадинових антитіл до альфа-гліадину класів IgA, IgG та автоантитіла: антиретикулінові антиендомізіальні, антитканинні трансглутаміназні (Hill, McMillan, 2006))

Контрольну біопсію після проведеної дієти проводять пацієнтам без кишкової симптоматики і пацієнтам, що не відреагували на дієту. Вживання в їжу клейковини для підтвердження діагнозу ефективне лише в сумнівних випадках для виключення інших причин, що викликають атрофію слизової: непереносимість білків коров’ячого молока, постентеральний синдром тощо. Оскільки ці захворювання виявляються в перші два роки життя, саме в цьому віці необхідно проводити провокаційне вживання в їжу клейковини (challenge). Тест ефективний як для дітей раннього віку, так і для дітей старшого віку. Через 3 - 6 місяців після введення клейковини у разі появи симптомів целіакії проводять біопсію тонкої кишки. За відсутності симптомів біопсію проводять через два роки. Показанням для біопсії можуть служити і дані лабораторного аналізу (IgA, наявність антитіл).

У цілому целіакію не розпізнають з ряду причин:

• симптоми целіакії приписуються іншим хворобам;

• багато лікарів недостатньо обізнані щодо цієї хвороби;

• є дуже мало лабораторій, де можуть якісно зробити необхідні аналізи.

Характеристика лікувальних заходів

Слово «вилікуватися» не підходить до цієї хвороби. Хворий може бути абсолютно здоровий тільки за умови суворого дотримання дієти впродовж усього життя. Мінімальне її порушення (100 мг глютенвмісного продукту одноразово або 1/6 чайної ложки пшеничного борошна) може призвести до тяжких наслідків.

Аглютенова дієта призначається протягом усього життя: повністю виключаються житній і пшеничний хліб, круп’яні та кондитерські вироби з борошна, ковбаси, сосиски, м’ясні консерви, майонез, морозиво, вермішель, макарони, шоколад, пиво та інші продукти, що містять злаки. Дозволяються продукти з рису, кукурудзи, сої, а також молоко, яйця, риба, картопля, овочі, фрукти, ягоди, горіхи. Включення до раціону м’яса, вершкового і рослинного масла, маргарину, кави, какао, чаю залежить від індивідуальної переносимості цих продуктів.

За наявності анемії призначають усередину препарати заліза і фолієву кислоту (5 мг на добу) та кальцію глюконат – до 1,5 г на добу.

Лікування хворих на глютенову ентеропатію, з урахуванням ступеня тяжкості синдрому порушеного всмоктування, включає відновлення метаболічних порушень.