Система вихідних показників для рейтингової оцінки за даними публічної звітності

І група	ІІ група	ІІІ група	ІV група
Показники оцінки прибутковості господарської діяльності	Показники оцінки ефективності управління	Показники оцінки ділової активності	Показники оцінки ліквідності та ринкової стійкості
1. Загальна рентабельність підприємства – балансовий прибуток на 1 грн. активів. 2. Чиста рентабельність підприємства – чистий прибуток на 1 грн. активів. 3. Рентабельність власного капіталу – чистий прибуток на 1 грн. власного капіталу. 4. Загальна рентабельність виробничих фондів – балансовий прибуток до середньої величини основних виробничих фондів та оборотних засобів у товарно-матеріальних цінностях.	1. Чистий прибуток на 1 грн. обсягу всієї реалізації. 2. Прибуток від реалізації продукції на 1 грн. обсягу реалізації продукції. 3. Прибуток від всієї реалізації на 1 грн. обсягу всієї реалізації. 4. Балансовий прибуток на 1 грн. обсягу всієї реалізації.	1. Віддача всіх активів – виручка від реалізації продукції на 1 грн. активів. 2. Віддача основних фондів – виручка від реалізації продукції на 1 грн. основних фондів. 3. Оборотність оборотних фондів – виручка від реалізації продукції на 1 грн. оборотних засобів. 4. Оборотність запасів – виручка від реалізації продукції на 1 грн. запасів та затрат. 5. Оборотність дебіторської заборгованості - виручка від реалізації продукції на 1 грн. дебіторської заборгованості. 6. Оборотність найбільш ліквідних активів – виручка від реалізації на 1 грн. найбільш ліквідних активів. 7. Віддача власного капіталу – виручка від реалізації на 1 грн. власного капіталу.	1. Коефіцієнт покриття – оборотні засоби на 1 грн. термінових зобов’язань 2. Коефіцієнт ліквідності – грошові кошти, розрахунки та інші активи на 1 грн. термінових зобов’язань. 3. Індекс постійного активу – основні фонди та інші позаоборотні активи до власних коштів. 4. Коефіцієнт автономії – власні кошти на 1 грн. підсумку баланс. 5. Забезпеченість запасів власними оборотними засобами – власні оборотні засоби на 1 грн. запасів та затрат.

Вихідні показники для рейтингової оцінки об’єднані у 4 групи (збиткові підприємства в даній системі не розглядаються).

До першої групи належать найбільш узагальнені та важливі показники оцінки прибутковості (рентабельності) господарської діяльності підприємства. У загальному випадку показники рентабельності підприємства являють собою відношення прибутку до тих чи інших коштів (майна) підприємства, що беруть участь в отриманні прибутку.

Нова звітність містить дані про чистий прибуток. Величина чистого прибутку може бути знайдена у рядку з кодом 220 Звіту про фінансові результати.

До другої групи включені показники оцінки ефективності управління підприємством. Розглядаються найбільш загальні 4 показники. Ефективність визначається відношенням прибутку до всього обороту (до всієї реалізації) підприємства або тільки до виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) без податку на додану вартість. При цьому використовуються показники прибутку від всієї реалізації, прибуток від реалізації продукції, чистий прибуток (Звіт про фінансові результати, рядок 220), балансовий прибуток.

До третьої групи віднесені показники оцінки ділової активності підприємства. Віддача усіх активів (всього капіталу) підприємства визначається відношенням виручки від реалізації продукції (Звіт про фінансові результати, рядок 010) до середнього за період підсумку балансу. Віддача основних фондів визначається відношенням виручки від реалізації продукції до середньої за період вартості основних засобів і нематеріальних активів. Оборотність оборотних фондів (кількість оборотів) визначається відношенням виручки від реалізації продукції до середньої за період вартості оборотних засобів.

Оборотність запасів та затрат визначається відношенням виручки від реалізації продукції до середньої за період вартості запасів та затрат.

Оборотність дебіторської заборгованості визначається відношенням від реалізації продукції до середньої за період суми дебіторської заборгованості.

Оборотність найбільш ліквідних активів визначається відношенням виручки від реалізації продукції до середньої за період суми найбільш ліквідних активів, тобто грошових коштів та короткострокових фінансових вкладень.

Віддача власного капіталу визначається відношенням виручки від реалізації продукції (Звіт про фінансові результати, рядок 010) до середньої за період величини джерел власних коштів.

До четвертої групи віднесені показники оцінки ліквідності та ринкової стійкості підприємства. Коефіцієнт покриття визначається відношенням суми оборотних засобів до суми строкових зобов’язань. Коефіцієнт ліквідності визначається відношенням суми грошових коштів, короткострокових вкладень та дебіторської заборгованості до суми строкових зобов’язань.

Індекс постійного активу визначається відношенням вартості основних засобів та інших позаоборотних активів (Баланс, рядок 080) до джерел власних коштів.

Коефіцієнт автономії (фінансової незалежності) підприємства визначається відношенням суми власних коштів до підсумку балансу (Баланс, рядок 280).

Забезпеченість запасів і затрат власними оборотними коштами визначається відношенням суми власних оборотних коштів до вартості запасів і затрат. Під час характеристики ринкової стійкості акціонерних компаній корисно використовувати відносні показники: чистий прибуток на 1 акцію, дивіденди на 1 акцію, дивіденди на 1 акцію до ринкового курсу акції та ін.

Слід відмітити, що серед вихідних показників оцінки є підсумкові, результатні показники, що характеризують обсяг реалізації продукції, прибуток і таке інше за звітний період. Разом з тим показники балансу мають одномоментний характер, тобто обчислюються на початок та на кінець звітного періоду. Оскільки усі вихідні показники, включені до таблиці 5 є відносними, вони розраховуються або на кінець періоду (року), або до усереднених значень статей балансу.

Після набору певної статистики для фінансового аналізу (бухгалтерських звітностей за декілька років) доцільно організувати та підтримувати автоматизовану базу даних вихідних показників для рейтингової оцінки, які розраховувались би за даними балансу на кінець кожного звітного періоду по усередненим даним за кожний період.

В основі розрахунку підсумкового показника рейтингової оцінки лежить порівняння підприємств по кожному показнику фінансового стану, рентабельності та ділової активності з умовним еталонним підприємством, яке має найкращі результати по всіх показниках, що порівнюються. Таким чином, базою відліку для отримання рейтингової оцінки стану справ підприємства є не суб’єктивні припущення експертів, а найбільш високі результати із усієї сукупності порівнювальних об’єктів, що склались у реальній ринковій конкуренції.

Такій підхід відповідає практиці ринкової конкуренції, де кожний самостійний товаровиробник прагне до того, щоб по всіх показниках діяльності виглядати краще за свого конкурента.

Якщо суб’єктів ринкових відносин цікавлять лише певні об’єкти господарської діяльності (наприклад, потенціального інвестора можуть цікавити показники роботи тільки цукрових заводів та кондитерських фабрик, або цементних заводів і т. і.), то еталонне підприємство формується з сукупності однотипових об’єктів. Проте в більшості випадків еталонне підприємство може формуватись з показників роботи об’єктів, що належать різним галузям діяльності. Це не є перешкодою застосування методу оцінки, оскільки фінансові показники є такими, що зіставляються і для різнорідних об’єктів господарювання.

У загальному вигляді алгоритм порівняльної рейтингової оцінки фінансового стану, рентабельності та ділової активності підприємства може бути представлений у вигляді послідовності наступних дій:

1. Вихідні дані представляються у вигляді матриці (aij), тобто таблиці, де по рядках записані номери показників (i = 1, 2, 3,…, n), а по стовпцях – номери підприємств (j = 1, 2, 3,…, m).

2. По кожному показнику знаходять максимальне значення та заноситься у стовпець умовного еталонного підприємства (m + 1).

3. Вихідні показники матриці aij стандартизуються у відношенні відповідного показника еталонного підприємства за формулою:

,

(13.10)

де xij – стандартизовані показники стану j-го підприємства.

4. Для кожного підприємства, що аналізується, значення його рейтингової оцінки визначається за формулою:

,

(13.11)

де Rj – рейтингова оцінка для j-го підприємства;

x1j, x2j, …, xnj – стандартизовані показники j-го підприємства, що аналізується.

5. Підприємства упорядковуються (ранжуються) у порядку спадання рейтингової оцінки.

Найвищий рейтинг має підприємство з мінімальним значенням R. Для використання даного алгоритму на практиці ніяких обмежень кількості порівнювальних показників та підприємств не передбачено.

Викладений алгоритм отримання рейтингової оцінки фінансового стану, рентабельності та ділової активності підприємства може використовуватись для порівняння підприємств на дату складання балансу (за даними на кінець періоду), або в динаміці.

В другому випадку вихідні показники, які увійшли до таблиці 5 розраховуються як темпові коефіцієнти росту: дані на кінець періоду ділять на значення відповідного показника на початок періоду або середнє значення відповідного показника попереднього періоду (або іншої бази порівняння). Таким чином, отримуємо не тільки оцінку поточного стану підприємства на певну дату, але і оцінку його зусиль і здібностей по зміні такого стану в динаміці, на перспективу. Така оцінка є надійним вимірником роста конкурентоспроможності підприємства в даній галузі діяльності. Вона також визначає більш ефективний рівень використання усіх його виробничих та фінансових ресурсів.

Можливе також включення до таблиці 5 одночасно як миттєвих так і темпових показників (тобто подвоєння кількості вихідних показників), що дозволяє отримати узагальнену рейтингову оцінку, яка характеризує як стан так і динаміку фінансово – господарської діяльності підприємства.

Дані таблиці 5 можуть бути розширені за рахунок включення до неї додаткових показників із довідок, що надаються підприємствами банкам та податковим інспекціям, із форм статистичної звітності та з інших джерел. Особливістю системи показників, що наводяться у таблиці 13.1 є те, що майже усі вони мають однакову спрямованість (за виключенням індексу постійного активу, динаміка якого має складний характер). Це означає, що чим вищий рівень показника або чим вищий темп його зростання, тим краще фінансовий стан підприємства, що оцінюються. Тому при розширенні наведеної системи за рахунок включення до неї нових показників необхідно слідкувати, щоб ця умова не порушувалась.

Алгоритм отримання рейтингової оцінки також може бути модифіковано. Наприклад, можна використовувати одну з наступних формул:

А. , В. С. ,

(13.12) (13.13) (13.14)

де k1, k2, …, kn – вагові коефіціенти показників, що назначаються експертом

Формула (А) визначає рейтингову оцінку для j-го підприємства, що аналізується, по максимальному віддаленню від початку координат, а не по мінімальному відхиленню від підприємства-еталона. У спрощеному розумінні це означає, що найвищий рейтинг має підприємство, у якого сумарний результат по всіх односпрямованих показниках вищий, ніж у інших.

Формула (В) є модифікацією формули (А). Вона враховує вагомість показників, які визначаються експертним шляхом. Необхідність введення вагових показників для окремих показників з’являється при диференціюванні оцінки відповідно до потреб користувачів.

Формула (С) є аналогічною модифікацією основної формули розрахунку рейтингу. Вона враховує вагомість окремих показників при розрахунку рейтингової оцінки по відношенню до підприємства-еталона.

На останок слід підкреслити деякі достоїнства запропонованої методики рейтингової оцінки фінансового стану, рентабельності та ділової активності підприємства.

По-перше, запропонована методика базується на комплексному, багатомірному підході до оцінки такого складного явища, як фінансова діяльність підприємства.

По-друге, рейтингова оцінка фінансового стану підприємства здійснюються на базі даних публічної звітності підприємства. Для її отримання використовуються найважливіші показники фінансової діяльності, які використовуються на практиці в ринковій економіці.

По-третє, рейтингова оцінка є порівнювальною. Вона враховує реальні досягнення усіх конкурентів.

По-четверте, для отримання рейтингової оцінки використовується гнучкий обчислювальний алгоритм, якій реалізує можливості математичної моделі порівняльної комплексної оцінки виробничо-господарської діяльності підприємства, який пройшов широку апробацію на практиці.

Запропонована методика робить оцінку надійності ділового партнера по результатах його поточної та попередньої діяльності такою, що є кількісно вимірювальною, проте її застосування обмежене в основному сферою матеріального виробництва. Обмеження пов’язане з набором вихідних показників для рейтингової оцінки.

У зв’язку з цим являють інтерес рейтингові системи, що розроблені для інших сфер діяльності (банків, страхових компаній, інвестиційних фондів та ін.).

Наприклад, з 1978 року у США для оцінки банків використовується рейтингова система CAMEL.

Ця система включає до себе усі важливіші компоненти стійкості банку, вона проста та доступна для розуміння, стандартизована та одночасно сприймається усіма контролюючими органами нагляду за банківською діяльністю. В основу системи CAMEL покладені розробки Федеральної Резервної системи, Контролера грошового обігу та Федеральної корпорації по страхуванню депозитів – відомих агентств з банківського нагляду.

Назва рейтингової системи CAMEL складено з початкових літер п’яти компонентів, які аналізуються.

С – показник достатності капіталу , який враховує розмір власного капіталу банку, необхідний для гарантії вкладників та відповідності реального розміру капіталу необхідному.

А – показник якості активів, який визначає ступінь “поверненості” активів та позабалансових статей, а також фінансовий вплив проблемних позик.

М – показник якості управління (менеджменту), за допомогою якого оцінюються банківська система банківського менеджменту на базі ефективної роботи, налагодженої політики, глибини дотримання законів та інструкцій.

Е – показник дохідності та прибутковості, з позиції її достатності для майбутнього росту банку.

L – показник ліквідності, що визначає, чи достатньо ліквідний банк, щоб виконувати звичайні та форс-мажорні зобов'язання.

Деякі з показників CAMEL можуть бути визначені заочно, на основі документів, що надходять да центрального банку, інші ж потребують наглядової перевірки на місці для визначення повної картини. Таким чином, оцінка стану банку за допомогою даної системи може бути поточним процесом, проте краще за все проводити її в кінці наглядової перевірки.

Кожний показник отримує бал від “1” (добре) до “5” (незадовільно).

Оцінки показників сумуються та діляться на 5 для отримання зведеної оцінки.

Зведена оцінка дає банківському супервізору ясне уявлення про те, чи є банк в цілому «добрим», «критичним» або «незадовільним».

Найважливішим є те, що зведена оцінка є важливим показником ступеню необхідного втручання, яке повинно бути здійснене по відношенню до банку з боку контролюючих органів.

Рейтингова система CAMEL являє собою стандартизований метод оцінки банків на регулярній основі. Наведемо приклади стандартних оцінок банку:

Зведений рейтинг = 1

Діапазон допустимих змін (1,0 – 1,4).

Повністю здоровий в усіх відношеннях;

Отримані дані не мають суттєвого значення;

Систему управління можна не змінювати;

Стійкий по відношенню до зовнішніх економічних та фінансових потрясінь;

Нема необхідності у втручанні органів нагляду.

Зведений рейтинг = 2

Діапазон допустимих змін (1,5 – 2,4).

Практично здоровий;

Отримані критичні дані не мають суттєвого значення;

Можна змінити стиль управління;

Стабільний;

Втручання органів банківського нагляду обмежено та здійснюється лише в обсязі, необхідному для для виправлення виявлених недоліків.

Зведений рейтинг = 3

Діапазон допустимих змін (2,5 – 3,4)

Наявність фінансових, операційних або технічних недоліків, які варіюють від допустимих рівнів до незадовільних;

Уразливий при несприятливих змінах в економічній ситуації;

Може легко розоритися, якщо міри, що приймаються для подолання недоліків виявляються неефективними;

Необхідне додаткове втручання органів банківського нагляд з метою усування недоліків.

Зведений рейтинг = 4

Діапазон допустимих змін (3,5 – 4,4)

Серйозні фінансові проблеми;

Збереження нездорової ситуації при відсутності належної уваги до фінансових проблем;

Без проведення коректуючих мір ситуація, що склалась, може призвести до підриву життєздатності у майбутньому;

Велика ймовірність розорення;

Необхідні ретельний нагляд та контроль, я також конкретний план подолання виявлених недоліків.

Зведений рейтинг = 5

Діапазон допустимих змін (4,5 – 5,5)

Велика можливість розорення у найближчому майбутньому;

Виявлені недоліки настільки небезпечні, що потрібна термінова підтримка з боку акціонерів або інших фінансових джерел;

Без проведення коректуючих заходів імовірніше за все буде ліквідований, об’єднаний з іншими або придбаний.

Питання для самоконтролю

1. Мета комплексного аналізу фінансового стану підприємства.

2. Охарактеризувати об'єкти і суб'єкти комплексного фінансового аналізу.

3. Завдання комплексного фінансового аналізу.

4. Із дотриманням яких критеріїв та вимог має здійснюватися формування інформаційної бази обґрунтування та реалізації моделі комплексного фінансового аналізу.

5. Особливості методології організації комплексного фінансового аналізу.

6. Які показники та фактори доброго фінансового стану підприємства.

7. Які показники та фактори незадовільного фінансового стану.

8. Які показники відносяться до найзагальніших показників комплексної оцінки фінансового стану.

9. Складові етапи методики комплексної порівняльної рейтингової оцінки фінансового стану підприємства.

10. Система вихідних показників для рейтингової оцінки заданими публічної звітності.

11. Як може бути модифіковано алгоритм отримання рейтингової оцінки.

12. Економічна сутність рейтингової системи CAMEL.

Задачі