6.2. Аналіз просування грошових коштів

Грошові активи підприємства включають грошові кошти та їх еквіваленти у національній та іноземній валюті.

Згідно П(С)БО 4 грошові кошти – це готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання. Вони можуть бути використані для здійснення поточної діяльності підприємства. Еквіваленти грошових коштів – це короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни їх вартості.

Управління грошовими потоками є одним з найважливіших напрямків діяльності фінансового менеджера. Воно містить у собі розрахунок часу обертання коштів (фінансовий цикл), аналіз грошового потоку, його прогнозування, визначення оптимального рівня коштів, складання бюджетів коштів і т.п. Значимість такого виду активів як кошти, на думку Джона Кейнса, визначається трьома основними причинами:

рутинність – кошти використовуються для виконання поточних операцій. Оскільки між вхідними і вихідними грошовими потоками завжди мається часовий лаг, підприємство змушене постійно тримати вільні кошти на розрахунковому рахунку;

обережність – діяльність підприємства не носить жорстко визначеного характеру, тому кошти необхідні для виконання непередбачених платежів;

спекулятивність – кошти необхідні по спекулятивних розуміннях, оскільки постійно існує ненульова імовірність того, що зненацька представиться можливість вигідного інвестування.

Разом з тим омертвляння фінансових ресурсів у виді коштів зв'язано з визначеними втратами – з деякій частці умовності їхню величину можна оцінити розміром упущеної вигоди від участі в якому-небудь доступному інвестиційному проекті. Тому будь-яке підприємство має враховувати дві взаємовиключні обставини: підтримка поточної платоспроможності й одержання додаткового прибутку від інвестування вільних коштів. Таким чином, однією з основних задач управління грошовими ресурсами є оптимізація їх середнього поточного залишку.

Фінансовий цикл, чи цикл обертання готівки, являє собою час, протягом якого кошти відвернені з обороту. Основні етапи обертання коштів у ході виробничої діяльності представлені на схемі.

Розміщення замовлення на сировину		Надходження сировини і супровідних документів		Продаж готової продукції			Одержання платежу від покупця
			Виробничий процес			Період обертання дебіторської заборгованості
			Період обертання кредиторської заборгованості
			Операційний цикл
					Фінансовий цикл

Логіка представленої схеми полягає в наступному. Операційний цикл характеризує загальний час, протягом якого фінансові ресурси омертвлені в запасах і дебіторській заборгованості. Оскільки підприємство оплачує рахунки постачальників з тимчасовим лагом, час, протягом якого кошти відвернені з обороту, тобто фінансовий цикл, менше на середній час обертання кредиторської заборгованості.

Тривалість фінансового циклу в днях розраховується по формулі:

ТФЦ = ТОЦ – ЧОК = ЧОЗ + ЧОД – ЧОК

Середні виробничі запаси

ВІЗ = ------------------------------------------------ х Т;

Витрати на виробництво продукції

Середня дебіторська заборгованість

ВОД = ------------------------------------------------------ х Т;

Виторг від реалізації в кредит

Середня кредиторська заборгованість

ВОК = ------------------------------------------------------- х Т,

Витрати на виробництво продукції

де ТОЦ – тривалість операційного циклу;

ЧОК – час обертання кредиторської заборгованості;

ЧОЗ – час обертання виробничих запасів;

ЧОД – час обертання дебіторської заборгованості;

Т – довжина періоду, по якому розраховуються середні показники (як правило, рік, тобто Т = 365).

Для аналізу руху коштів необхідно виділити по можливості всі операції, що торкаються руху коштів. Це можна зробити різними способами, зокрема шляхом аналізу всіх оборотів по рахунках коштів. Однак, у світовій обліково-аналітичній практиці застосовують, як правило, один із двох методів, відомих як прямий і непрямий методи. Різниця між ними складається в різній послідовності процедур визначення величини потоку коштів у результаті поточної діяльності:

прямий метод ґрунтується на розрахунку притоку (виторгу від реалізації продукції, робіт і послуг, аванси отримані й ін.) і відтоку (оплата рахунків постачальників, повернення отриманих короткострокових позичок і позик і ін.) коштів, тобто вихідним елементом є виторг;

непрямий метод ґрунтується на ідентифікації й обліку операцій, зв'язаних з рухом коштів, і послідовному коректуванню чистого прибутку, тобто вихідним елементом є прибуток.

Необхідність проведення аналізу грошових потоків полягає в обмеженості грошових ресурсів на підприємстві, нестійкому фінансовому стані багатьох підприємств, ризику втрати платоспроможності, а також в підвищенні рівня ефективності управління грошовими потоками та ін.

За ознаками часу аналіз грошових потоків поділяється на ретроспективний та перспективний. Ретроспективний аналіз здійснюють після завершення господарських операцій. Він дозволяє вивчити тенденції розвитку грошових потоків, здійснювати контроль за виконанням планів, оцінювати реальний стан грошових потоків та виявляти диспропорції. Ретроспективний аналіз поділяють на оперативний і підсумковий. Оперативний аналіз проводять одразу після господарської операції або через короткі проміжки часу (зміна, доба, декада). Підсумковий аналіз проводять вивчаючи результати роботи за звітний період (місяць, квартал, рік).

Перспективний аналіз грошових потоків проводять до здійснення господарських операцій. Він необхідний для обґрунтування господарських планів і прогнозів. Перспективний аналіз поділяється на короткостроковий і довгостроковий (стратегічний). Короткостроковий охоплює період до 1 року, а довгостроковий більше як рік.

Глибина аналізу грошових потоків визначається вимогою управлін-ського персоналу та поділяється на експрес-аналіз і поглиблений аналіз.

Експрес-аналіз грошових потоків базується на визначенні типових ознак, які дають змогу швидко і доволі точно визначити характер процесів, що відбуваються, не виконуючи глибоких досліджень, які потребують одаткового часу і засобів.

Поглиблений аналіз це глибоке комплексне дослідження з широким набором аналітичних показників, що вивчаються. За ступенем охоплення об’єктів аналізу грошових потоків його поділяють на суцільний і вибірковий.

При суцільному аналізі грошових потоків вивчають всі без винятку грошові потоки, а при вибірковому аналізі вивчають частину об’єктів, що дає змогу прискорити аналітичний процес.

Аналіз грошових потоків базується на інформаційних джерелах, які входять з підсистем обліку , аудиту і зовнішніх джерел інформації. Підсистема обліку забезпечує аналітиків в процесі аналізу грошових потоків показниками фінансового обліку, показниками аналітичного обліку, показниками управлінського обліку та нормативно-плановими показниками.

Функція підсистеми аудиту забезпечити аналітичний процес достовірними і об’єктивними даними про грошові потоки. Аудит грошових коштів підтверджує достовірність операцій:

на рахунках в банку та касі;

операцій з грошовими документами, грошовими коштами у дорозі;

еквівалентами грошових коштів;

достовірність і узгодженість фінансової звітності.

Інформація яка надходить із зовнішнього середовища впливає на аналіз грошових потоків і містить такі дані: нормативно-регулюючі, показники макроекономічного становища в країні, дані галузевого розвитку , господарсько-правові дані, дані про контрагентів підприємства (постачальників, покупців); дані про конкурентів підприємства; дані про стан матеріального ринку; дані про стан ринку капіталу; дані про стан фондового ринку; науково-технічну інформацію.

Результати аналізу грошових потоків цікавить як внутрішніх (апарат управління, власників), так і зовнішніх користувачів (контролюючі органи, інвесторів, кредитори).

Технологія обробки даних залежить від вибору підприємства, але перевагу потрібно віддати автоматизованим системам, які підвищують якість аналізу .

Залежно від методичних підходів до аналізу грошових потоків можна виділити наступні системи аналізу грошових потоків.

Горизонтальний аналіз грошових потоків полягає в вивченні динаміки обсягу формування додатного і від’ємного чистого грошового потоку підприємства в розрізі окремих джерел, розраховують темпи їхнього зростання і приросту , визначають загальні тенденції зміни їх обсягу.

Вертикальний (структурний) аналіз грошових потоків полягає в вивченні структури додатного, від’ємного і чистого грошових потоків за видами господарської діяльності, за окремими внутрішніми структурними підрозділами (центрами відповідальності), за окремими джерелами надходження і напрямами витрачання коштів.

Вчені по-різному підходять до формування системи фінансових показників при проведенні аналізу грошових потоків, що вносить плутанину в виробленні чіткого, поетапного підходу до організації та проведення аналізу. Найбільш послідовний та цілісний підхід відображено в працях І.А. Бланка та Л.О.Лігоненко [1; 7].

У таблиці 6.1. наведено основні фінансові показники, які дозволяють встановити позитивні та негативні тенденції розвитку грошових потоків, відображають результати управління грошовими потоками.

Таблиця 6.1.