Розв’язання:

Таблиця 8.7

Класифікація типу фінансового стану підприємства

Показник	На початок року	На кінець року
1	2	3
1. Загальна величина (З)	7,50	18,8
2. Наявність власних оборотних коштів (Кв)	86,7	116,8
3. Величина функціонуючого капіталу (Кв.пз.)	86,7	266,80

Продовження таблиці 8.7.

1	2	3
4. Загальна величина джерел (Ко)	86,7	266,80
5. Фв = Кв. – З	79,2	98,0
6. ФT = Кв.пз – З	79,2	248,0
7. Фо= Ко – З	79,2	248,0
8. Трикомпонентний показник типу фінансової стійкості S = [S (+ Фв), S (+ ФT), S (+ Фо)]	(1,1,1)	(1,1,1)

Як видно з таблиці 8.7, підприємство має абсолютний тип фінансової стійкості, що свідчить про високу ступінь незалежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів. Більш того, підприємству необхідно використати у своїй господарській діяльності більше позикових коштів довгострокового фінансування, що підвищить рентабельність власного капіталу. Суму коштів, яку підприємство може залучити без втрати фінансової стійкості (фінансова стійкість буде характеризуватися як нормальна) на кінець року, становить 248 тис. гривень [5].

Отже, велика кількість підходів до визначення фінансової стійкості підприємства свідчить про багатогранність цього поняття.(Рис.8.3)

Система показників фінансової стійкості

Показники, що визначають стан основних активів: індекс постійного активу Кп.а коефіцієнт довгострокового залучення коштів Кд.з.п.к

Показники, що визначають стан оборотних активів: забезпеченість матеріальних запасів власними оборотними коштами Зв.о.к; коефіцієнт маневреності власних коштів Км

коефіцієнт автономії Ка коефіцієнт співвідношення власних та позикових коштів Кз.с

Загальна оцінка динаміки фінансового стану та зміни фінансової стійкості підприємства

Рис. 8.3. Система показників фінансової стійкості підприємства

8.5. Особливості організації та управління фінансовою стійкістю на підприємстві

Організація і управління фінансовою стійкістю є найважливішим аспектом роботи фінансово-економічної служби підприємства і включає цілий ряд організаційних заходів, що охоплюють планування, оперативне управління, а також створення гнучкої організаційної структури управління всього підприємства і його підрозділів. При цьому широко використовуються такі методи управління, як регламентування, регулювання й інструктаж.

Організація планування фінансової стійкості необхідна, перш за все, для того, щоб пов'язати джерела надходження і напрямки використання власних коштів. У даному випадку мова йде про встановлення пропорцій між зведеною калькуляцією на весь обсяг продукції (товарів, робіт, послуг) і планованим боргом.

Справа в тому, що надходження грошових коштів за сумами та строками можуть не збігатися з платежами постачальникам сировини і матеріалів, за роботи і послуги, за розрахунками з працівниками підприємства та бюджетом, а також з банками з повернення кредитів і відсотків за ними.

Внаслідок цього ще на стадії планування доцільно складати платіжний календар, у якому відображаються притоки і відтоки грошових коштів за сумами та строками. При цьому структура відтоків (кредиторська заборгованість і внутрішній борг) не повинна виходити за рамки структури зведеної калькуляції. Це означає, що загальна сума оплати за сировину і матеріали не повинна перевищувати загальної суми, яка витікає зі зведеної калькуляції. В іншому випадку може не вистачити власних джерел для оплати за іншими статтями зведеної калькуляції. Таким же чином слід чинити і з іншими статтями зведеної калькуляції [10].

Організація поточного управління фінансовою стійкістю припускає обробку особливим способом бухгалтерських даних. В результаті виходять необхідні вихідні документи - внутрішні форми звітності, аналізу та аудиту. Ці форми являють собою стандартні типові документи для службового користування, формуються на базі бухгалтерських даних і можуть бути отримані в будь-який момент на вимогу користувача - за рік, квартал, місяць і день.

Основне завдання зведених рапортів полягає в інформаційному забезпеченні керівників різних рівнів з метою прийняття ними управлінських рішень в оперативному режимі. У цьому зв'язку актуальність цих таблиць повністю залежить від своєчасності внесення та обробки вихідних даних у бухгалтерії підприємства. Простота, доступність і читабельність пропонованих аналітичних документів дозволяють керівнику зрозуміти фінансовий стан підприємства без спеціальних знань бухгалтерського, фінансового та податкового обліку.

Робота з цими зведеними аналітичними документами можлива при виконанні щонайменше п'яти умов:

постановка завдання (що хочемо аналізувати, що хочемо отримати і в якому вигляді);

настройка плану рахунків бухгалтерського обліку відповідно до потреб оперативного та управлінського обліку (введення докладних аналітичних довідників);

прискорена обробка поточної інформації (день в день і без запізнення);

наявність мережевої бухгалтерії;

захист інформації та обмеження доступу до неї.

Таким чином, розробка, апробування та подальше впровадження внутрішніх форм звітності, аналізу та аудиту відкривають широкі перспективи для зміцнення фінансового стану підприємства за рахунок своєчасного отримання аналітичної інформації в читабельному форматі і в режимі реального часу.

У той же час зміцнення фінансово-економічного стану підприємства цілком залежить від організації роботи фінансово-економічної служби. Особлива роль при цьому відводиться керівнику даної служби - фінансовому директору, якому зрозуміла мова бухгалтерів, економістів і фінансистів.

Отже, тільки з'єднавши в одній службі економіку, фінанси та управління, можна говорити про створення основ для зміцнення фінансової стійкості.

При проведенні аналізу фінансово-економічного стану підприємства передбачається, що є особливий інструментарій, який дозволяє давати оцінку фінансової стійкості в даний момент часу - внутрішні форми звітності, аналізу та аудиту.

Основне завдання цих документів - отримати наочну та об'єктивну картину фінансово-економічного стану підприємства за певний період, а приводиму інформацію представити у читабельному, зрозумілому та доступному вигляді.

Незважаючи на те, що в даний час відчувається об'єктивна потреба в такому аналізі, оперативне управління фінансовою стійкістю підприємства не проводиться в повному обсязі в силу ряду обставин:

Недосконалості сформованого на підприємстві документообігу:

прийнята на підприємстві внутрішня звітність є більше бухгалтерською, ніж управлінською, тому коло користувачів цієї інформації істотно звужується;

лінійний або функціональний керівник, менеджер, економіст чи фінансист в силу суб'єктивних причин часом обмежені в доступі до бухгалтерської базі даних, і змушені вести паралельну базу, яка може істотно відрізнятися від бухгалтерської бази;

актуальність прийняття управлінських рішень керівництвом підприємства втрачає всякий сенс в даний момент часу через запізнювання і несвоєчасність внесення та обробки вихідної інформації;

Невідповідність діючої звітності потребам аналітики:

у ній містяться показники виключно у вартісному вираженні, коли частіше необхідно знати саме натуральні показники при аналізі залишків матеріалів, комплектуючих та основних засобів;

дебіторська і кредиторська заборгованість, а також заборгованість підзвітних і матеріально відповідальних осіб дається укрупнено і без розшифровки, при цьому тривалість цієї заборгованості не розкривається;

різним керівникам оброблена інформація потрібна з різним рівнем угруповання - види діяльності, об'єкти, ділянки, служби та підрозділи;

різним керівникам оброблена інформація потрібна з різним рівнем деталізації. Якщо керівникові підприємства необхідна інформація в максимально стислому вигляді, то лінійному або функціональному керівнику - більш докладна, але не така детальна, як, скажімо, бухгалтеру матеріальної частини, комірнику або менеджеру з продажу або закупівель;

у цілому відсутня єдина система довідників (за матеріалами, об'єктам, контрагентам, підрозділам, матеріально відповідальним і підзвітним особам), що перешкоджає отриманню повного уявлення про рух матеріальних, фінансових та документарних потоків;

Відсутність взаємозв'язку і дублювання повноважень між структурними підрозділами всередині фінансово-економічної служби:

відсутня схема внутрішнього документообігу і взаємодії як в самій фінансово-економічній службі, так і між іншими службами;

відсутні стандарти на внутрішні документи і порядок їх переміщення;

не встановлені права доступу, порядок внесення та передачі вихідної і обробленої інформації.

Ці та інші причини часткового застосування або повної відсутності управління фінансовою стійкістю підприємства в режимі реального часу можуть бути зняті, якщо буде впроваджений і об'єктивно запрацює оперативний облік фінансової стійкості підприємства.[11]

Для вирішення цього завдання пропонується комплекс заходів, який охоплює ряд аспектів.

Організаційний аспект:

на базі діючої бухгалтерської програми створюється окремий вбудований блок для фінансово-економічної служби підприємства;

створюються зведені рапорти внутрішньої звітності, аналізу та аудиту;

отримання цих рапортів і оперативна робота з ними здійснюються в режимі реального часу користувачами зі своїх робочих місць;

встановлюється порядок руху документів;

встановлюються конкретні терміни подання, обробки і передачі інформації всередині тієї чи іншої служби, а також між службами.

Методичний аспект:

розробляються перелік, внутрішній зміст і формат типових рапортів;

визначається рівень аналітики для кожного користувача (1 - великі групи, 2 - підгрупи, 3 - облікова одиниця);

встановлюється тривалість періоду аналізу (день, тиждень, місяць, квартал, рік).

Аналітичний аспект:

визначається перелік аналізованих об'єктів (ділянка, об'єкт, підрозділ, бізнес-одиниця, матеріально відповідальне або підзвітна особа);

розробляються довідники в розбивці за видами об'єктів, товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ), постачальників і покупців, податків і банків, співробітників, засновників і т.д.;

встановлюються єдиний доступ, порядок заповнення та безпека довідників (з метою усунення дублювання).

Правовий аспект:

рапорти призначені для службового користування фахівцями фінансово-економічної служби та керівного складу підприємства;

відповідно до рішення директора підприємства для кожного фахівця встановлюються рівень деталізації та права доступу до інформації (повний, обмежений, частковий);

встановлюється певний перелік рапортів для конкретного користувача.

Технічний аспект:

відповідними технічними службами прокладається мережа, встановлюється необхідне устаткування, проводяться технічні та інші роботи;

вирішується питання про збільшення робочих місць за рахунок розширення числа користувачів;

проводиться підключення робочих місць до єдиної бази даних.

Тільки вирішивши даний комплекс завдань, можна говорити про постановку оперативного обліку фінансової стійкості підприємства [12].

Питання для самоконтролю

1. Що таке «фінансова стійкість підприємства»?

2. Схарактеризуйте схему послідовності планування фінансовою стійкість підприємства.

3. Які чинники відносяться до базових чинників?

4. Які чинники відносяться до похідних чинників?

5. Які чинники відносяться до деталізуючи чинників?

6. Схарактеризуйте класифікацію макроекономічних чинників впливу на фінансову стійкість підприємства.

7. Які існують підходи к оцінці фінансової стійкості?

8. Схарактеризуйте систему показників фінансової стійкості.

9. Що включає в себе організація поточного управління фінансовою стійкістю підприємства?

10. Аспекти завдання застосування заходів управління фінансовою стійкістю.

Література

1. Ефимова О. В. Финансовый анализ. — М.: Бухгалтерский учет, 1996.

2. Економічний аналіз: Навч. посібник / М. А. Болюх, В. З. Бурчевсь­кий, М. І. Горбатюк, за ред. акад. НАНУ, проф. М. Г. Чумаченка. — К.: КНЕУ, 2001. — 540 с.

3. Ізмайлова К. В. Сучасні технології фінансового аналізу: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2003. — 148 с.

4. Іванієнко В. В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. — 2-ге вид. — Х.: Видавничий Дім «ІНЖЕК», 2003. — 168 с.

5. Кононенко О. Анализ финансовой отчетности. — Х.: Фактор, 2002. — 144 с.

6. Ковалев А. И., Привалов В. П. Анализ финансового состояния предприятия. — М.: Центр экономики и маркетинга, 1997.

7. Кондраков Н. П. Основы финансового анализа. — М.: Главбух, 1998.

8. Мец В. О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навч. посіб. — К.: Вища шк., 2003. — 278 с.

9. Прокопенко І. Ф., Ганін В. І., Петряєва Ф. Курс економічного аналізу: Підручник / За ред. І. Ф. Прокопенка. — Харків: Легас, 2004. — 384 с.

10. Шеремет А. Д., Сайфулин Р. С., Негашев Е. В. Методика финансового анализа. — 3-е изд., перераб. и доп. — М.: ИНФРА-М, 2001. — 208 с.

11. Батанова Т.В., Напрямки вдосконалення діагностики фінансово-економічної стійкості підприємства / Наука молода, інтернет-конференція [Електроний ресурс] Режим доступу: http://www.iconf.org.ua.

12. Лащенко О.Ю., Якименко В.В. Управління фінансовою стійкістю підприємства / Конференція молодих вчених [Електроний ресурс] Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/PSPE/2010_2/Laschenko_210.htm