Розв’язання:

Якщо враховувати, що процентні ставки не змінюються, то обидві облігації для інвестора абсолютно еквівалентні, ця сума складає:

1260000/(1+0,25)2 = 1260000/1,56 = 807692,3(грн.)

Вибравши річні облігації:

1 рік: 807692,3*(1+0,25)= 1009615,4 (грн.)

2 рік: 1009615,4*(1+0,25)= 1262019,25 (грн.)

При виборі трирічних облігацій до кінця 2-го року їх ціна:

126/(1+0,25)= 100,8 (грн.)

На 807692,3 грн. можна придбати

807692,3/64,5 = 12522 (шт.)

Продаж через два роки за ціною 100,8 грн. прибуток

100,8 * 12522 = 1262217,6 (грн.)

Понизивши процентні ставки через рік на 20% річних:

Річні облігації:

807692,3*(1+0,25)*(1+0,2) = 1211538,45 (грн.)

Трирічні облігації:

126/(1+0,2)*12522 = 1314810 (грн.)

Збільшивши процентні ставки через рік до 30% річних:

Річні облігації:

807692,3*(1+0,25)*(1+0,3) = 1312499,9 (грн.)

Трирічні облігації:

126/(1+0,3)*12522 = 97*12522 = 1214634 (грн.)

Висновок: таким чином, можна зробити висновок, що найдоцільніше буде інвестувати 50% засобів в річні облігації (1615384,6 грн.) і 50% в трилітніх (1615384,6 грн. або 6261 штук). В цьому випадку при змінах ставок прибутковості мета інвестування (отримати 1260000 грн.) буде досягнута [12].

2. Схема аналізу ризику

Схема аналізу ризику включає широкий спектр взаємопов'язаних проблем і різних етапів: ідентифікація факторів ризику, оцінка ризику, управління ризиком.

А) Ідентифікація факторів ризику.

Першим кроком оцінки ризику є виявлення найбільш серйозних джерел небезпеки (факторів ризику) та їх ранжування з метою визначення реальної загрози для людини та навколишнього середовища на основі побудови карт ризику; визначення порогів стійкості технічних і екологічних систем; використання імітаційного моделювання. Тут велику роль відіграють наукові дослідження. Саме представники фундаментальної науки звернули увагу широкої громадськості на такі глобальні екологічні проблеми, як можливість зміни клімату й озонового прошарку, значні генетичні наслідки антропогенного впливу на природу та людину.

Для ідентифікації небезпеки важливі прийоми апробації, відбору, моделювання поведінки різних хімічних сполук у середовищі, моніторингу та діагностики. При цьому першим постає питання - що являє собою ця небезпека, а при розрахунку ризику - яка його величина. Як правило, при характеристиці причин техногенних або екологічних катастроф виділяють фактори технічного, технологічного й організаційного характеру. Особлива увага приділяється людському фактору. Однак проблему ідентифікації факторів ризику слід розробити глибше. Причини катастроф варто шукати не тільки на мікро-, а й на макрорівні, аналізуючи весь комплекс протиріч, які виникають у народному господарстві та пов'язані з глибокою кризою в економіці, що супроводжується кризою практично в усіх сферах життя суспільства - екологічній, політичній, соціальній і духовній.

Б) Оцінка ризику.

Для оцінки ризику насамперед необхідно конкретизувати саме поняття "ризик". Під оцінкою ризику ми розуміємо комплекс дій, спрямованих не лише на оцінку, а й аналіз та ідентифікацію механізмів виникнення явищ, які виявляють сильний вплив на спосіб життя та стан здоров'я людини, з метою запобігання відхиленням, загрозам, шкоді, втратам тощо або протидії їх виникненню. Формальний опис ризику, як уже зазначалося, спирається на теоретико-ймовірний підхід .

В оцінці ризику можна виділити чотири основних напрямки. Перший - інженерний. Як правило, цей підхід є розрахунком імовірностей аварій. Oсновні зусилля спрямовуються на збір статистичних даних про аварії та пов'язані з ними викиди токсичних сполук у навколишнє середовище.

Другий - модельний. Розробляються математичні моделі процесів, які призводять до небажаних наслідків для людини та навколишнього середовища при використанні шкідливих хімічних сполук.

Третій - експертний. При використанні перших двох підходів для оцінки ризику часто зустрічаються випадки, коли недостатньо статистичних даних або не зовсім зрозумілі деякі принципові залежності. Тоді єдине джерело даних - експерти. Перед ними ставиться завдання ймовірнісної оцінки тих чи інших подій, пов'язаних із аналізом ризику.

Четвертий - соціологічний. За допомогою цього методу визначають сприйняття населенням і його окремими групами того чи іншого ризику . Широко відомі дослідження, в яких визначалась оцінка ризику для різних видів діяльності, що давалася людьми під час соціологічного опитування. Були виявлені цікаві явища. Наприклад, люди віддають перевагу добровільному ризику (наприклад, альпінізм, куріння) перед примусовим. Охочіше йдуть на ризик, якщо вони можуть на нього впливати.

На думку багатьох дослідників, важливу роль у сучасній оцінці індивідуального сприйняття ризику відіграють географічні та соціальні фактори, культурні традиції і психологія конкретних груп населення. Врахування географічного фактору спочатку передбачало реакцію людини на природні небезпеки, стихійні лиха, характерні для даного регіону. Нині рамки таких спостережень розширились і враховують наслідки розвитку техніки та технологій.

Дослідження показали, що індивідуальне сприйняття ризику тісно пов'язане із соціальним статусом і культурними традиціями населення. За спостереженнями соціологів, при існуванні загрози люди виробляють для себе певну стратегію поведінки, яка зменшує в них почуття невизначеності та страху. Тому при розбіжності існуючих оцінок ризику його образ навіть при наявності доказів існування з великими труднощами зникає із свідомості людей. Коли у людей ще не склалася думка, спостерігається протилежна ситуація - вони терпляче ставляться до формулювання проблеми. Спостереження показують, що інформація про ризик, подана в різних формах (наприклад, дані про смертність або, навпаки, виживання), здатна змінити індивідуальне сприйняття ризику та вчинки людей .

Розглядаючи всі чотири підходи до оцінки ризику, слід зауважити, що вони мають різні галузі застосування та не позбавлені недоліків.

Оцінка ризику, тобто прогнозування технологічних і екологічних катастроф у регіонах, - ключова ланка визначення рівня екологічної безпеки. Попередня робота в цьому напрямку має ряд переваг порівняно з іншими методами оцінки безпеки держави. По-перше, цілком реально отримати кількісну оцінку очікуваного збитку; по-друге, є можливість порівняти та врахувати ризик від усіх можливих факторів, а також дати комплексну оцінку ризику.

В) Управління ризиком.

Стратегія управління ризиком може грунтуватися на виборі рівня ризику в межах від мінімального (який вважається досить малим) до максимально допустимого. Так, у Нідерландах при плануванні промислової діяльності, разом із географічними, економічними та політичними картами, використовуються й карти ризику для території країни. Щоб побудувати промислове підприємство та ввести його в експлуатацію, конструкторам необхідно кількісно визначити рівень ризику від його експлуатації і обгрунтувати його прийнятність. При ліцензуванні нового підприємства додатково вимагається карта ризику району, де розташовується це підприємство. Таким чином, мінімізується збиток і досягається компроміс між необхідністю витрат на підвищення екологічної безпеки й очікуваною вигодою.

Основою для побудови карт ризику має бути аналіз спільного прояву в просторі та часі екзо- і ендогенних катастрофічних процесів і картографування окремих видів небезпек. При цьому необхідно вивчати природні й антропогенні фактори ризику з урахуванням стійкості території, поєднуючи геологічні та екологічні карти. В міру накопичення інформації прийняті в перших варіантах карт ризику якісні характеристики можуть бути перетворені в кількісні. Кінцевий результат побудови карт ризику - його оцінка та виділення на картах природного потенціалу, тобто здатності ландшафту даної території до самовідновлення після антропогенного чи стихійного лиха. Концепція ненульового ризику вимагає не тільки вивчення факторів і джерел підвищеного ризику, а й передбачення ходу подій, оцінки наслідків природних і технологічних катастроф. Знаючи ймовірність таких катастроф і очікувану величину втрат, можна уникнути в ряді випадків важких катастроф, знаходячи альтернативні рішення, послабити їх силу, передбачити ефективні компенсаційні механізми. [8]. Аналіз ризику під час прийняття управлінських рішень представлено на рис. 9.1.

Рис.9.1. Аналіз ризику під час прийняття управлінських рішень

Коли говорять про необхідність урахування ризику в певному виді економічної діяльності (певному проекті), мають на увазі інтереси суб'єктів, котрі беруть у ньому участь: замовника, інвестора, виконавця (підрядника) чи продавця, покупця, а також страхову компанію.

Для аналізу ризику використовують критерії, запропоновані, зокрема, відомим американським експертом Б. Берлімером:

збитки від ризику незалежні один від одного;

збитки за одним напрямком із „портфеля ризиків” не обов'язково збільшують ймовірність збитків за іншим (за виключенням форс- мажорних обставин);

максимально можливі збитки не повинні перевищувати фінансових можливостей суб'єктів, що беруть участь у даному виді економічної діяльності.

Нижче приведена схема логічного процесу аналізу ризику під час прийняття управлінських рішень.

Аналіз ризику проводять у такій послідовності:

визначення внутрішніх та зовнішніх чинників, що збільшують чи зменшують ступінь певного виду ризику;

аналіз виявлених чинників;

оцінювання певного виду ризику за двома підходами:

визначення фінансової доцільності (ліквідності);

визначення економічної доцільності (ефективності вкладених засобів);

встановлення допустимого ступеня ризику;

аналіз окремих операцій щодо обраного ступеня ризику;

розробка заходів щодо зниження ступеня ризику [5].

Приклад 1. Дослідження проблеми ризику здійснюється на прикладі канадської ферми, що має зерновий виробничий напрям. Земельна площа ферми становить 516,72 га, з яких 461 га придатні для обробітку і засіяні зерновими. Авансований капітал ферми, тобто її активи, становить 725 тис. дол., у тому числі власний капітал — 225 і позичковий капітал — 500 тис. доларів. Велика частка позичкового капіталу в активах пояснюється тим, що фермером два роки тому був взятий кредит під заставу землі для купівлі додаткової площі землі і нових сільськогосподарських машин.

Для даної ферми причиною ризику є коливання цін на зерно, на ресурси, які вона купує, та можливі коливання рівня врожайності. Високий врожай, низькі ціни, добра виручка за продану продукцію, сприятлива погода, раптове поширення шкідників чи хвороб — це лише деякі приклади сприятливих і несприятливих подій, що можуть статися. Слід звернути увагу і на те, що ферма має дуже високу заборгованість, а це означає, що існує істотне джерело фінансового ризику.

Для того щоб зрозуміти, перед яким рівнем ризику стоїть ферма та якою буде віддача від інвестицій, необхідно спочатку визначити рівень підприємницького ризику. Для цього потрібно проаналізувати, як коливаються врожайність зернових на фермі та ринкові ціни на зерно. Слід пам’ятати, що рівень ризику та прибутковість інвестицій будь-якого підприємства, в тому числі і аграрного, можна визначити за допомогою фінансових результатів його діяльності, що містяться у фінансових звітах про прибутки та збитки. Водночас важливою є інформація, що міститься в балансі підприємства, зокрема про його активи (авансований капітал), заборгованість та власний капітал.

Припустімо, що у звітному році фермою досягнуті такі фінансові результати

ЗВІТ ПРО ПРИБУТКИ І ЗБИТКИ ФЕРМИ ЗА ЗВІТНИЙ РІК

Економічна характеристика

Виручка від реалізації	Сума, доларів
зерна	200322
Іншої продукції	1176
Всього виручки	201498
прибуток	42663

Витрати	Сума, доларів
На насіння та обробіток землі	30500
На пальне і ремонт техніки	20335
Проценти за довгостроковий банківський кредит	50000
амортизація	34000
Заробітна плата фермера і найманих працівників	24000
Всього витрат	158835

Як бачимо, дохід ферми формується переважно за рахунок виручки від реалізації зерна. Це був основний вид діяльності ферми у звітному році. Тепер простежимо за інформацією, що міститься в балансі ферми.

БАЛАНС ФЕРМИ НА 1 СІЧНЯ НАСТУПНОГО ЗА ЗВІТНИМ РОКУ АКТИВИ

Поточні активи	Сума, доларів
Гроші(готівка)	5000
Розрахунки з дебіторами	20000
Страхові платежі	15000
Виробничі запаси	10000
Готова продукція	50000
Всього поточних активів	100000
Постійні активи
земля	400000
будівлі	50000
Машини і обладнання	175000
Всього постійних активів	625000
Всього активів	725000

ПАСИВИ

показник	Сума, доларів
Довгостроковий банківський кредит	500000
Всього заборгованості	500000
Власний капітал	225000
Всього пасивів	725000

З наведених даних видно, що активи на суму 725 тис. дол. були профінансовані за рахунок заборгованості (500 тис. дол.) та власного капіталу (225 тис. дол.).