Розв’язання:

Таблиця 3.4

Процес розрахунку активів підприємства

Статті балансу	Розрахунки (тис.грн.)
Необоротні активи	080+270 =671+4,7=675,7
Оборотні активи	260+270 =166,8+4,7=171,5
Запаси	100+110+120+130+140=56,3+0+0+16,9+0=73,2
Грошові кошти та розрахунки	260-(100+110+120+130+140)+270 =166,8-73,2+4,7=98,3

3.3. Оцінка матеріальних активів (основних засобів) та фінансових інвестицій

Основні засоби - це матеріальні активи, які:

утримуються підприємством для використання у виробництві або постачанні товарів та надання послуг, для здавання в орен­ду іншим особам або для адміністративних цілей;

будуть використовуватися, як очікується, протягом більше від одного періоду;

функціонують у натуральній формі протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері, а також капітальні вкладення в об’єкти, що належать до основних засобів.

Кваліфікований актив — це актив, який обов’язково потребує суттєвого періоду часу для підготовки його до використання за призначенням чи реалізації.

Основні засоби можуть бути отримані обміном на подібні або неподібні активи.

Подібні активи - це активи, які мають однакове функціональ­не призначення та подібну справедливу вартість.

Довгострокові фінансові інвестиції — це фінансові інвестиції на період більше від одного року, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент.

Фінансові інвестиції - це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку за рахунок відсотків, дивідендів тощо, зростання вартості капіталу або отримання інших вигід для інвестора.

Довгострокові фінансові інвестиції - це інвестиції, які не можуть бути класифіковані як поточні.

Собівартість фінансових інвестицій включає:

ціну придбання;

комісійні винагороди;

гонорари;

мито;

податки, що не відшкодовуються підприємству;

банківські збори;

інші витрати, безпосередньо пов’язані з придбанням інвестицій.

Згідно з методом участі в капіталі балансова вартість інвестиції, яка спочатку оцінюється за собівартістю, збільшується (змен­шується) відповідно до частки інвестора в прибутках (збитках) асоційованої компанії. Балансова вартість інвестиції зменшується на суму отриманих дивідендів.

Довгострокова дебіторська заборгованість — це заборгованість фізичних і юридичних осіб, яка буде погашена після 12 місяців з дати балансу. Довгострокова дебіторська заборгованість оцінюється за дисконтовою вартістю майбутніх платежів, які очікуються для погашення цієї заборгованості.

Відстрочені податкові активи — це сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах унаслідок виникнення різниці між обліковою та податковою базами оцінки. Відстрочений податковий актив виникає в тому випадку, коли податок на прибуток, визначений згідно з обліковою політикою підприємства, менший за податок на прибуток, визначений за чинним законодавством.

Інші необоротні активи - всі інші необоротні активи, які не є нематеріальними активами, основними засобами, довгостроковими фінансовими інвестиціями, довгостроковою дебіторською заборгованістю та відстроченими податковими активами.

Стан виробничого потенціалу - найважливіший чинник ефек­тивності основної діяльності підприємства. Бухгалтерська звітність дає змогу досить докладно проаналізувати наявність, стан і зміни найважливішого елементу виробничого потенціалу підприємства — його основних засобів [1].

У процесі виробництва основні засоби, які експлуатуються, зношуються фізично та старіють морально. Ступінь фізичного зносу визначають у процесі нарахування амортизації. Цей процес можна розглядати в кількох аспектах як засіб:

По-перше, як метод визначення поточної оцінки не зношеної частини основних засобів.

По-друге, як спосіб віднесення на готову продукцію одноразових витрат на основні засоби.

По-третє, як спосіб нагромадження фінансових ресурсів для заміщення виведених з виробничого процесу основних засобів або для вкладання коштів у нові виробництва.

Показники стану й ефективності використання основних засобів можна об'єднати в три групи, які характеризують: 1) забезпечення підприємства основними засобами; 2) стан основних засобів; 3) ефективність використання основних засобів [8].

Сформовані на первинному етапі діяльності підприємства необоротні активи потребують постійного управління ними. Це управління здійснюється в різноманітних формах та різними підрозділами підприємства.

Різновидність видів та елементів необоротних активів підприємства визначає необхідність їх попередньої класифікації з метою забезпечення цілеспрямованого управління ними за такими основними ознаками.

За функціональними видами необоротні активи в сучасній практиці фінансового обліку та управління поділяють таким чином:

Основні засоби. Вони характеризують сукупність матеріаль­них активів підприємства у формі засобів праці, які багаторазово беруть участь у виробничому процесі та переносять на продукцію свою вартість частками^*.

Нематеріальні активи. Вони характеризують необоротні активи підприємства, які не мають матеріальної форми і які забезпечують здійснення всіх основних видів його господарської діяльності.

Незавершені капітальні вкладення. Вони характеризують обсяг фактичних витрат на будівництво та монтаж окремих об’єктів основних засобів з початку цього будівництва до його завершення.

Устаткування, призначене до монтажу. Воно характеризує ті види устаткування, яке придбало підприємство, що призначені для встановлення в будівлях та спорудах способом їх монтажу, а також контрольно-вимірювальну апаратуру та інші прилади, які монтуються в складі устаткування.

Довгострокові фінансові вкладення. Вони характеризують усі придбані підприємством фінансові інструменти інвестування зі строком їх використання більше від одного року незалежно від розміру їх вартості.

За характером обслуговування окремих видів діяльності підприємства виділяють такі групи необоротних активів:

необоротні активи, які обслуговують операційну діяльність (операційні необоротні активи). Вони характеризують групу довгострокових активів підприємства (основних засобів, нематеріаль­них активів), які безпосередньо використовуються в процесі здійснення його виробничо-комерційної діяльності. Ця група активів відіграє дуже важливу роль у загальному складі необоротних активів підприємства.

необоротні активи, які обслуговують інвестиційну діяльність (інвестиційні необоротні активи). Вони характеризують групу довгострокових активів підприємства, яка сформована в процесі здійснення ним реального та фінансового інвестування (незавершені капітальні вкладення, устаткування, призначене до монтажу, довгострокові фінансові вкладення).

необоротні активи, які задовольняють соціальні потреби персоналу (невиробничі необоротні активи). Вони характеризують групу об’єктів соціально-побутового призначення, сформованих для обслуговування працівників даного підприємства і які знаходяться в його володінні (спортивні споруди, оздоровчі комплекси, дошкільні дитячі заклади).

За характером володіння необоротні активи підприємства поділяють на такі групи:

власні необоротні активи. До них відносять довгострокові активи, які належать йому на правах власності та володіння та відображаються в складі його балансу.

орендні необоротні активи. Вони характеризують групу активів, які використовуються підприємством на правах використання згідно з договором оренди (лізингу), укладеним з їх власником.

За формами забезпечення кредиту під заставу та особливостями страхування виокремлюють наступні групи необоротних активів:

Рухомі необоротні активи. Вони характеризують групу довгострокових майнових цінностей підприємства, які в процесі застави можуть бути вилучені з його володіння з метою забезпечення кредиту (машини та устаткування, транспортні засоби, довгострокові фінансові інструменти).

Нерухомі необоротні активи. До них належить група довгострокових майнових цінностей підприємства, які можуть бути вилучені з його володіння в процесі застави, яка забезпечує кредит (земельні ділянки, будівлі, споруди).

Політика управління операційними необоротними активами підприємства формується за такими етапами:

Аналіз операційних необоротних активів підприємства в майбутньому періоді. Такий аналіз проводиться з метою вивчення динаміки загального їх обсягу та складу, ступеня їх використання, інтенсивності оновлення та ефективності їх використання.

На першому етапі аналізу розглядається динаміка загального обсягу операційних необоротних активів підприємства — темпи їх росту у співвідношенні з темпами росту обсягу виробництва та реалізації продукції, обсягу операційних оборотних активів, загаль­ної суми необоротних активів.

На другому етапі аналізу вивчається склад операційних необоротних активів підприємства та динаміка їх структури. У процесі цього вивчення розглядається співвідношення основних засобів та нематеріальних активів, які використовуються в операційному процесі підприємства; у складі основних засобів аналізується питома вага рухомих та нерухомих їх видів; у складі нематеріальних активів розглядаються окремі їх види.

На третьому етапі аналізу оцінюється стан необоротних активів, які використовує підприємство за ступенем їх зношення (амортизації). У процесі оцінки використовують такі основні показники [9]:

коефіцієнт зносу основних засобів. Він розраховується за формулою

КЗо.з=Зо.з / Пво.з,

(3.1)

де КЗ_о.з — коефіцієнт зносу основних засобів;

З_о.з — сума зносу основних засобів підприємства на певну дату;

Пв_о.з — первісна вартість основних засобів підприємства на певну дату.

коефіцієнт строку використання основних засобів. Для його розрахунку використовується формула:

Ко.з=ЗВо.з / ПВо.з,

(3.2)

де ЗВ_о.з — залишкова вартість основних засобів підприємства на певну дату.

коефіцієнт амортизації нематеріальних активів. Його розрахунок проводиться за формулою:

КАн.а=Ан.а / ПВн.а,

(3.3)

де КА_н.а — коефіцієнт амортизації нематеріальних активів;

А_н.а - сума амортизації нематеріальних активів підприємства на певну дату;

ПВ_н.а - первісна вартість нематеріальних активів підприємства на певну дату.

На четвертому етапі аналізу визначається період обороту операційних необоротних активів, які використовує підприємство. Він розраховується за формулою:

ПОо.н.а=ОНА / З,

(3.4)

де ПО_о.н.а - період обороту операційних необоротних активів, які використовує підприємство;

ОНА/З - середньорічна сума всіх операційних необоротних активів підприємства за первісною вартістю;

З - середньорічна сума зносу всіх операційних необоротних активів, які використовує підприємство.

На п’ятому етапі аналізу вивчається інтенсивність оновлення необоротних активів у майбутньому періоді. У процесі аналізу використовують такі основні показники:

коефіцієнт вибуття операційних необоротних активів. Він характеризує частку вибулих операційних необоротних активів у загальній їх сумі та розраховується за формулою:

КВо.н.а=ОНАв / ОНАпоч,

(3.5)

де КВ_о.н.а — коефіцієнт вибуття операційних необоротних активів;

ОНА_в — вартість вибулих операційних необоротних активів у звітному періоді;

ОНА_поч — вартість операційних необоротних активів на початок звітного періоду.

коефіцієнт оновлення операційних необоротних активів. Він характеризує приріст нових операційних необоротних активів у загальній їх сумі та розраховується за формулою:

КОо.н.а=(ОНАвв – ОНАв) / ОНАк,

(3.6)

де КО_о.н.а — коефіцієнт оновлення операційних необоротних активів;

ОНА_вв — вартість знову зведених операційних необоротних активів у звітному періоді;

ОНА_в — вартість вибутих операційних необоротних активів у звітному періоді;

ОНА_к — вартість операційних необоротних активів на кінець звітного періоду.

На шостому етапі аналізу оцінюється рівень ефективності використання операційних необоротних активів у звітному періоді. У процесі оцінки використовують такі основні показники:

коефіцієнт рентабельності операційних необоротних активів. Його розрахунок відбувається за формулою:

КРо.н.а=ЧПод / ОНАсер,

(3.7)

де КР_о.н.а — коефіцієнт рентабельності операційних необоротних активів;

ЧП_од — сума чистого прибутку, отримана підприємством від його операційної діяльності у звітному періоді;

ОНА_сер — середня вартість операційних необоротних активів підприємства у звітному періоді.

коефіцієнт виробничої віддачі операційних необоротних активів. Він характеризує обсяг реалізації продукції в розрахунку на одиницю операційних необоротних активів, які використовує підприємство. Розрахунок цього показника відбувається за формулою:

КВВо.н.а=ОР / ОНАсер,

(3.7)

де КВВ_о.н.а — коефіцієнт виробничої віддачі операційних необоротних активів;

ОР — обсяг реалізації продукції у звітному періоді;

ОНА_сер — середня вартість операційних необоротних активів у звітному періоді [3].

Оптимізація загального обсягу та складу операційних необоротних активів підприємства. Така оптимізація здійснюється з урахуванням виявлених у процесі аналізу резервів підвищення виробничого використання операційних необоротних активів у майбутньому періоді.

Забезпечення своєчасного оновлення операційних необорот­них активів підприємства. З цією метою на підприємстві визначається необхідний рівень інтенсивності оновлення окремих груп операційних активів; розраховується загальний обсяг активів, підлеглих оновленню в майбутньому періоді; встановлюються основні форми та вартість оновлення різних груп активів.

Забезпечення ефективного використання операційних необоротних активів підприємства. Таке забезпечення полягає в розробці системи заходів, спрямованих на підвищення коефіцієнтів рентабельності та виробничої віддачі операційних необоротних активів.

Формування принципів та оптимізація структури джерел фінансування необоротних активів. Принципово оновлення та приріст операційних необоротних активів можуть фінансуватися за рахунок власного капіталу, довгострокового залученого капіталу (фінансового кредиту, фінансового лізингу та ін.) та за рахунок змішаного їх фінансування.

Узагалі на основі розглянутих принципів, які визначають політику управління необоротними активами, можна виділити такі позитивні особливості:

вони практично не піддаються дії інфляції, тобто краще захищені від неї;

необоротним активам менш притаманний фінансовий ризик втрат у процесі господарської діяльності підприємства;

ці активи спроможні генерувати стабільний прибуток при несприятливій ринковій кон’юнктурі — при нецільовому їх використанні вони можуть бути передані в оренду іншим господарюючим суб’єктам;

вони сприяють зниженню втрат товарів та інших матеріальних оборотних активів у процесі їх зберігання.

Разом з тим необоротні активи в процесі їх господарського використання мають і деякі недоліки:

вони піддаються моральному зносу (особливо активна частина основних засобів), у зв’язку з чим, навіть якщо вони виведені з експлуатації тимчасово, вони втрачають свою вартість;

ці активи важко піддаються фінансовому управлінню через те, що вони слабко змінювані в структурі в короткому періоді часу;

у більшості випадків необоротні активи відносять до групи неліквідних активів (у короткому періоді часу) і тому вони не можуть слугувати засобом забезпечення потоку платежів при зниженні рівня платоспроможності підприємства та загрозі його банкрутства.

Для аналізу руху основних засобів складено табл. 3.5.

Таблиця 3.5

Рух основних засобів підприємства

Показник	Залишок на початок року	Введено	Вибуло	Залишок на кінець року	Темп зміни, %
Первісна вартість основних засобів, тис. грн
у тому числі активна час­тина, тис. грн.
Залишкова вартість основних засобів
Частка активної частини основних засобів, %
Коефіцієнт придатності, %
Коефіцієнт зносу, %
Коефіцієнт оновлення, %
Коефіцієнт вибуття, %

Особливості структури та функціонального призначення різних елементів майна підприємства слід ураховувати при їх аналізі.

Показники майнового стану підприємства характеризують стан та структуру активів підприємства у сукупності з їх джерелами покриття (пасивами), їх можна поділити умовно на дві групи: показники, які визначають стан основних засобів, та показники, які визначають стан оборотних коштів. Якісну характеристику основних засобів оцінюють за допомогою показників:

частки активної частини основних засобів;

коефіцієнта зносу;

коефіцієнта придатності;

коефіцієнта оновлення;

коефіцієнта вибуття;

індексу постійного активу;

коефіцієнта довгострокового залучення позикових коштів;

коефіцієнта накопичення зносу;

коефіцієнта реальної вартості майна тощо [1].

Усі ці показники характеризують майновий стан підприємства з різних боків.

індекс постійного активу показує частку основних засобів та необоротних активів у джерелах власних коштів. Його розраховують за формулою:

КПА = Оз / Вк,

(3.9)

де О_з — основні засоби та необоротні активи;

В_к — власні кошти.

коефіцієнт накопичення зносу характеризує інтенсивність формування одного із джерел коштів на капітальні вкладення. Цей показник визначають за формулою:

КНЗ = Сз / Со.з,

(3.10)

де С_з — нарахована сума зносу;

С_о.з — початкова балансова вартість основних засобів. Цей показник свідчить про ступінь фінансування основних засобів за рахунок зносу.

Важливим показником характеристики майнового стану підприємства є коефіцієнт реальної вартості майна, який показує, яку частку у вартості майна становлять засоби виробництва:

КВМ = (Оз.з + Вз + Нв + Мш.п) / А,

(3.11)

де О_з.з - основні засоби за залишковою вартістю;

В_з - виробничі запаси;

Н_в - незавершене виробництво;

М_ш.п - малоцінні та швидкозношувані предмети;

А - вартість активів підприємства.

Цей коефіцієнт визначає рівень виробничого потенціалу підприємства, забезпеченість виробничого процесу засобами виробництва. Загально прийнято, що якщо значення цього показника нижче за 0,5, це негативна ознака як для підприємства, так і для його партнерів. Причинами низького рівня коефіцієнта можуть бути занадто великі довгострокові фінансові або капітальні вкладення, великі залишки готової продукції, велика дебіторська заборгованість.

Фондовіддача - це відношення вартості продукту до основних виробничих фондів. Вона виражає ефективність використання засобів праці, тобто показує, скільки виробляється готової продукції на одиницю основних виробничих фондів:

(3.12)

Фондоємність — відношення вартості основних фондів до вартості виробленої продукції, тобто цей показник обернений фондовіддачі [3]. Показник, зворотний фондовіддачі, фондомісткість, який розраховують за формулою:

(3.13)

Перевагою показника фондомісткості є те, що його чисельник може бути розкладений на складові частини за окремими цехами та групами устаткування. Це дає змогу встановити вплив використання техніки на кожній виробничій дільниці на узагальнюючий показник використання засобів.

Приклад 2. Розрахувати коефіцієнт зносу основних засобів, якщо накоплений знос 596,9 тис.грн., а первісна вартість основних засобів дорівнює 1258,4 тис.грн. Зробити висновок з розрахованих даних.