Аналіз ліквідності балансу пат «Азовзагальмаш»

№ п/п	Актив	На поча-ток року	На кінець року	Пасив	На поча-ток року	На кінець року	Платіжний надлишок або нестача
							На поч. року	На кін. року
1.	Найбільш ліквідні активи	23 016	686	Найбільш термінові пасиви	9 424	12 925	13 592 А1 ≥ П1	-12 239 А1 ≤ П1
2.	Швидко реалізуємі активи	1 642 711	1 812 462	Коротко-термінові пасиви	2 356 519	3 022 281	-713 808 А2 ≤ П2	-1 209 819 А2 ≤ П2
3.	Повільно реалізуємі активи	206 577	74 919	Довго-термінові пасиви	0	0	206 577 А3 ≥ П3	74 919 А3 ≥ П3
4.	Важко реалізуємі активи	363 132	808 721	Постійні активи	-130 507	-338 418	493 639 А4 ≥ П4	1 147 139 А4 ≥ П4
5.	Баланс	2 235 436	2 696 788	Баланс	2 235 436	2 696 788	-	-

Таким чином бачимо (табл. 7.5), що на кінець звітного року баланс господарського суб’єкту не є абсолютно ліквідним.

З метою комплексної оцінки ліквідності балансу доцільно застосовувати загальний показник платоспроможності. Алгоритм його розрахунку наступний:

Збільшення К_л свідчить про зміцнення платоспроможності підприємства та зрушення в бік покращення структури активів та пасивів.

Визначимо показник загальної ліквідності аналізованого підприємства станом на початок та на кінець року:

Отже, коефіцієнт ліквідності зменшився протягом року на 0,153, що свідчить про погіршення платоспроможності підприємства та структури активів та пасивів. Даний показник використовують також при виборі найбільш надійного партнеру із множини потенційно можливих на основі їх звітності.

Враховуючи ступінь ліквідності активів, можна спрогнозувати фінансовий стан підприємства на короткострокову та довгострокову перспективу.

Розрізняють чотири типи фінансової стійкості:

абсолютна стійкість - організація має надлишок всіх джерел запасів і витрат. У будь-який момент часу вона володіє платоспроможністю, не допускаючи затримок розрахунків і платежів;

нормальна (або відносна) стійкість - організація володіє відносно стабільним фінансовим станом. Періодично може виникати недостатність власних оборотних коштів. Платоспроможність забезпечується, але для оплати першочергових платежів притягуються довгострокові позикові джерела фінансування;

критичний фінансовий стан – в цьому випадку виникають затримки обов'язкових платежів і розрахунків, організація випробовує хронічний брак «живих» грошей, утворюються борги перед працівниками по заробітній платі. Відчувається нестача власних оборотних коштів. Таке фінансове становище в загальному випадку є пограничним між нормальною стійкістю і кризисним фінансовим станом. Для відновлення нормальної стійкості слід збільшувати показники власних оборотних коштів;

кризовий стан - організація відчуває нестачу всіх видів джерел, вимоги кредиторів не забезпечуються, розрахунковий рахунок заблокований, борги перед бюджетом, позабюджетними фондами і працівниками зростають [10].