Змістовий модуль 2. Інформаційне забезпечення фінансового аналізу

Ключові слова: джерело інформації, фінансовий стан, звітність, управлінський облік, користувач фінансової звітності, цикл бухгалтерського обліку, прийом, метод аналізу.

2.1. Основні джерела інформації

Інформаційною базою для оцінювання фінансового стану підприємства є дані:

балансу (форма № 1);

звіту про фінансові результати (форма № 2);

звіту про рух грошових коштів (форма № 3);

звіту про власний капітал (форма № 4);

дані статистичної звітності та оперативні дані [11].

За підсумками роботи на підприємствах складаються різні види та форми звітності, які можна згрупувати за певними ознаками.

За економічним змістом та джерелами інформації розрізняють:

бухгалтерську;

статистичну;

оперативно-технічну;

податкову звітність [5].

Бухгалтерська звітність містить показники виробничо-фінансової діяльності підприємства. Вона складається на підставі даних синтетичного та аналітичного обліку, підтверджується первинними документами, використовує також дані оперативної та статистичної звітності.

Статистична звітність представляє собою систему кількісних та якісних показників, вимірювання та узагальнення яких не характерне для бухгалтерського обліку, призначена для статистичного вивчення господарської діяльності підприємств і галузей економічної діяльності.

Оперативно-технічна звітність призначена для внутрішнього поточного контролю та управління підприємством на момент здійснення господарських операцій або одразу ж після їх завершення. Вона характеризує окремі фрагменти діяльності підприємства і містить дані про виконання плану поставок матеріалів, виробництва важливих видів продукції, а також про дотримання укладених договорів та фінансовий стан підприємства.

Податкова звітність подається до органів податкової служби і позабюджетних фондів. Характеризує стан зобов’язань підприємства, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків та інших обов’язкових платежів.

За місцем використання розрізняють зовнішню та внутрішню звітність.

Зовнішня звітність – це бухгалтерська, податкова та статистична звітність, що використовується як за межами підприємства, так і на підприємстві й обов’язково підписується керівником та головним бухгалтером. Даний вид звітності (окрім бюджетних установ) є відкритим для зацікавлених користувачів (інвесторів, банків, кредиторів, покупців тощо).

Внутрішня звітність розробляється відповідними міністерствами та відомствами для власних потреб. Вона не підлягає оприлюдненню та не надається зовнішнім користувачам.

За порядком регулювання та роллю в управлінні звітність поділяється на державну та внутрішньогосподарську.

Державна звітність встановлюється органами державного управління України, Міністерством фінансів, Держкомстатом, Державною податковою адміністрацією. Ця звітність містить показники економічного й соціального розвитку підприємств, регіонів, галузей, країни.

Внутрішньогосподарська (управлінська) звітність – це звітність окремих внутрішньогосподарських підрозділів підприємств. Вона містить окремі відомості про діяльність підрозділів підприємства за встановленими для них показниками, на підставі яких приймаються управлінські рішення.

За призначенням розрізняють загальнодержавну та відомчу звітність.

Загальнодержавна звітність містить дані виробничо-фінансової діяльності підприємства, потрібна для аналізу розвитку економіки країни. Кожна форма загальнодержавної звітності має свій код згідно з Класифікатором, а також коди усіх реквізитів.

Відомча звітність розробляється відповідними міністерствами та відомствами [9].

За обсягом показників виділяють коротку і повну звітність.

Коротка звітність подається зі скороченим числом показників за звітний місяць або квартал. Повна звітність подається за всіма показниками, затвердженими в установленому порядку, включаючи й ті, за якими спочатку були відправлені короткі звіти.

За ступенем узагальнення даних звітність поділяється на:

первинну;

зведену;

консолідовану.

Під первинною звітністю розуміють звітність окремих підприємств. Зведену звітність одержують способом зведення первинної звітності. Консолідована звітність – це звітність, яка відображає фінансовий стан і результати діяльності юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці.

Залежно від періоду, який охоплює звітність, розрізняють проміжну та річну звітність.

Проміжна звітність – це місячна і квартальна звітність. Вона відображає результати виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства наростаючим підсумком з початку року за відповідний місяць, квартал. Річна звітність містить показники діяльності підприємств за звітний (календарний) рік.

Основним інформаційним джерелом даних для фінансового аналізу, його інформаційним фундаментом є фінансовий та управлінський облік і звітність.

Фінансова інформація - це набір даних (систематизований у певний спосіб) про:

склад господарських ресурсів, зобов'язань і фінансових джерел фірми;

рівень прибутку й витрат, які дають змогу оцінити очікувані доходи та пов'язані з ними ризики;

обороти фірми та якість її активів;

обсяг та якість потоків грошових коштів [5].

Фінансова звітність – це сукупність форм звітності, що відображають майновий та фінансовий стан підприємства на визначену дату, а також фінансові результати діяльності за звітний період, рух коштів підприємства та склад власного капіталу.

Мета складання фінансової звітності – інформаційне забезпечення прийняття обґрунтованих рішень в рамках операційної, фінансової та інвестиційної діяльностей підприємства.

Існує кілька підходів до оцінки діяльності фірми. Один з них - це аналіз фінансових звітів фірми. Це можна зробити трьома способами:

вивчити звіт про фінансові результати та баланс;

порівняти джерела та напрямки використання і розміщення коштів фірмою на певні періоди;

проаналізувати, як пов'язані звіти про фінансові результати та баланс за допомогою різних коефіцієнтів та співвідношень [11].

Мета аналізу фінансових звітів за допомогою цих трьох підходів – допомогти фінансовим аналітикам обґрунтувати свої фінансові плани, виявити слабкі місця у фінансових операціях фірми, вжити відповідних заходів, які допоможуть виправити становище, прийняти рішення про найефективніше вкладення коштів і ресурсів, скоригувати напрямки майбутньої діяльності фірми.

Аналіз фінансових звітів допомагає також вивчити ліквідність, платоспроможність, фінансову стійкість, кредитоспроможність підприємства.

При аналізі фінансових звітів найважливішим є фінансовий стан фірми за звітний період. Такий аналіз дає змогу визначити вірогідність успіху чи банкрутства фірми, а саме:

фінансову структуру - активи, які належать компанії і зобов'язання, котрі вона на себе взяла, у тому числі її гнучкість;

оперативний цикл - стадії, через які проходить компанія для того, щоб її продукція та послуги з'явились на ринку;

тенденції та порівняльну ефективність - напрямок розвитку компанії в тому вигляді, в якому він проявляється, виходячи із зіставлення фінансових результатів за ряд періодів цієї компанії.

Головне в аналізі фінансових звітів — це зрозуміти та правильно інтерпретувати результати обробки даних.

Масштаб і напрямок роботи при аналізі фінансових звітів залежать від конкретної мети аналізу.

Правові засади складання та подання фінансової звітності в Україні визначено Законом «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Фінансова звітність підприємства включає: «Баланс» (форма №1); «Звіт про фінансові результати» (форма №2); «Звіт про рух грошових коштів» (форма №3); «Звіт про власний капітал» (форма №4); «Примітки до фінансових звітів» (форма №5). Суб’єкти малого підприємництва в Україні можуть складати тільки «Баланс» і «Звіт про фінансові результати».

Фінансова звітність укрупнено відбиває стан підприємства, достатньо формалізована й використовується для прийняття управлінських рішень щодо діяльності підприємства загалом. Фінансова звітність призначена насамперед для (окрім менеджерів і працівників підприємства) зовнішніх користувачів (інвесторів, кредиторів, постачальників, споживачів, державних і громадських організацій) [9].

Згідно з міжнародними стандартами фінансової звітності її якісні характеристики мають бути такі:

цінність інформації для користувача (зрозумілість; своєчасність; доречність з точки зору впливу на економічні рішення користувачів, сьогоденних і майбутніх подій, виправлення помилок у господарській діяльності);

прогностична цінність;

цінність зворотного зв'язку;

можливість порівнювати звіти різних підприємств і за різні періоди часу;

надійність (достовірність, можливість бути перевіреною, неупередженість, обачливість, повнота) [11].

Уніфікованість і стандартизація даних фінансової звітності дають змогу:

за однаковими формулами визначати сукупність аналітичних фінансових показників конкретного підприємства та іноземних підприємств — бізнесових партнерів;

за однаковими формулами (тестами) визначати кредитні рейтинги та ймовірність банкрутства вітчизняних й іноземних підприємств;

за однаковими формулами розраховувати узагальнюючі показники фінансового стану вітчизняних та іноземних підприємств для подальшого визначення їх інвестиційної (та приватизаційної) привабливості;

створювати програмні продукти з питань фінансового аналізу.

Перевагами показників фінансової звітності є також нормативно визначена регулярність інформації та високий ступінь її надійності, оскільки фінансова звітність зорієнтована на зовнішнього користувача, є публічною та підлягає зовнішньому аудиту. Водночас як джерело інформації фінансова звітність має й деякі вади. Показники наводяться по підприємству загалом, що унеможливлює їх використання для оперативного управління окремими структурними підрозділами або управління виробництвом і реалізацією окремих видів продукції. Оперативності прийняття рішень заважають великі часові межі надання інформації (за формами № 1 і 2 — квартал, за формами № 3 і 4 — навіть рік). Наявність у фінансовій звітності виключно вартісних показників також суттєво обмежує можливості її застосування [6].

Управлінський облік - відображення "внутрішньої кухні" підприємства. Він призначений для прийняття керівництвом оперативних рішень і зазвичай є конфіденційним. Показники управлінського обліку дають змогу суттєво доповнити фінансову звітність і тим самим уникнути притаманних їй вад. Управлінський облік містить не лише вартісні, а й натуральні показники. Періодичність отримання даних визначається потребами самого підприємства, тобто "до запитання". Структурувати цей облік можна за будь-якою ознакою: структурні підрозділи, виробничі лінії, види продукції, регіони збуту продукції, клієнти та постачальники тощо. Фінансовий аналітик, використовуючи "внутрішню" інформацію, що недоступна для зовнішніх користувачів, забезпечує належні ступінь і спрямованість деталізації тих аспектів діяльності, які цікавлять менеджерів підприємства та дають їм змогу приймати обґрунтовані фінансові рішення. Дані управлінського обліку використовуються для спільного аналізу витрат, обсягів реалізації та прибутку з метою цілеспрямованого планування прибутку. Ідеться про так званий СКР-аналіз (від англійського терміна «Cost Volume Profit») [10].

Сучасні технології фінансового аналізу потребують суттєвого розширення інформаційної бази. Окрім стандартних форм фінансової та статистичної звітності, використовуються позаоблікові зовнішні щодо підприємства джерела інформації, що характеризують стан зовнішнього економічного середовища: ринків товарів і послуг, внутрішнього та міжнародного фінансових ринків, систем оподаткування тощо. Створюються комплексні автоматизовані інформаційні системи комерційної інформації з регулярним оновленням даних, використовуються можливості сучасного інформаційного забезпечення, що їх надає Internet.

Інформацію, яка використовується для аналізу фінансового стану підприємств, за доступністю можна поділити на відкриту та закриту (таємну). Інформація, яка міститься в бухгалтерській та статистичній звітності, виходить за межі підприємства, а отже є відкритою.

Кожне підприємство розробляє свої планові та прогнозні показники, норми, нормативи, тарифи та ліміти, систему їх оцінки та регулювання фінансової діяльності. Ця інформація становить комерційну таємницю, а іноді й «ноу-хау». Відповідно до чинного законодавства України підприємство має право тримати таку інформацію в секреті. Перелік її визначає керівник підприємства [4].

Усі показники бухгалтерського балансу та звітності взаємозв'язані один з одним, їх цінність для своєчасної та якісної оцінки фінансового стану підприємства залежить від їхньої вірогідності та дати складання звіту.

У цілому бухгалтерський баланс складається з активу та пасиву і свідчить про те, як на певний час розподілено активи та пасиви і як саме здійснюється фінансування активів за допомогою власного та залученого капіталу.

З погляду фінансового аналізу є три основні вимоги до бухгалтерської звітності.

Вона повинна уможливлювати:

оцінку динаміки та перспектив одержання прибутку підприємством;

оцінку наявних у підприємства фінансових ресурсів та ефективності їх використання;

прийняття обгрунтованих управлінських рішень у сфері фінансів для здійснення інвестиційної політики.

Компоненти фінансової звітності відображають різні аспекти господарських операцій і подій за звітний період, відповідну інформацію попереднього звітного періоду, розкриття облікової політики та її змін, що робить можливим ретроспективний аналіз діяльності підприємства (табл.2.1).

Такі компоненти фінансової звітності, як баланс, звіт про фінансові результати, звіт про власний капітал та звіт про рух грошових коштів, складаються зі статей, які об'єднуються у відповідні розділи.

Форми, перелік статей фінансових звітів та їх зміст установлені П(С)БО 2-5. Але підприємство заносить інформацію до тієї чи іншої статті відповідного фінансового звіту тільки тоді, коли:

існує ймовірність збільшення або зменшення майбутніх економічних вигод, пов'язаних із цією статтею;

оцінка статті може бути достовірно визначена.

Таблиця 2.1

Призначення основних компонентів фінансової звітності

Компоненти фінансової звітності	Зміст	Використання інформації
Баланс	Наявність економічних ресурсів, які контролю-ються підприємством, на дату балансу	Оцінка структури ресурсів підприємства, їх ліквідності та платоспроможності підприємст-ва; прогнозування майбутніх потреб у позиках; оцінка та прогнозування змін в економічних ресурсах, які підприємство (ймовірно) контролюватиме в майбутньому
Звіт про фінансові результати	Доходи, витрати та фінансові результати діяльності підприємства за звітний період	Оцінка та прогноз прибутковості діяльності підприємства; струк-тури доходів та витрат
Звіт про власний капітал	Зміни в складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду	Оцінка та прогноз змін у власному капіталі
Звіт про рух грошових коштів	Генерування та вико-ристання грошових коштів протягом звітного періоду	Оцінка та прогноз операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства
Примітки	Вибрана облікова полі-тика. Інформація, не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але обов’язкова за П(С)БО. Додатковий аналіз ста-тей звітності, не обхід-ний для забезпечення її зрозумілості.	Оцінка та прогноз облікової політики; ризиків або непевності, які впливають на підприємство, його ресурси та зобов’язання; діяльності підрозділів підприєм-ства тощо.

За Інструкцією № 139 про порядок складання річного бухгалтерського звіту підприємство має право відображати в балансі у складі розрахунків з іншими дебіторами штрафи, пені та неустойки, що визнані боргом, або щодо яких отримано рішення суду, арбітражного суду чи іншого повноважного органу про стягнення. Як бачимо, в цьому разі віддається перевага формальним ознакам (підтвердженню боржником або органом, уповноваженим до стягнення штрафів, пені і неустойки), хоча право на отримання відповідних сум підприємство має за чинним законодавством (або безпосередньо за умовами договору поставки чи підряду) і на цій підставі може достатньо достовірно визначити розмір майбутнього надходження грошових коштів. Тому за П(С)БО 1 немає необхідності чекати такого підтвердження, а слід відобразити суму дебіторської заборгованості в балансі. Зрозуміло, що підприємство повинне оцінити ступінь платоспроможності дебітора, інші фактори, пов'язані з даною ситуацією. Обгрунтованість рішення керівництва підприємства щодо цієї суми буде оцінено аудитором [11].

Неможливо переоцінити значення повної та достовірної інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства для вирішення поточних та перспективних фінансово-господарських проблем. Для прийняття правильних фінансових управлінських рішень на рівні підприємства треба використовувати дані, які відповідають певним правилам, вимогам і нормам, є зрозумілими та прийнятними для користувачів. Зокрема, щоб порівняти фінансові результати, досягнуті у попередньому та поточному звітних періодах, необхідно використовувати лише порівнянні відповідні показники, тобто такі, які визначені за єдиною методологією з використанням однакових баз розрахунку, критеріїв та правил.

З цією метою підприємство повинно розробити свою фінансову облікову політику, яка підпорядковується потребам внутрішнього менеджменту. Але, як правило, для прийняття ефективних управлінських рішень менеджери не обмежуються суто внутрішньою фінансовою інформацією, а порівнюють її з відповідними показниками подібних підприємств, підприємств-конкурентів чи партнерів по бізнесу. Тому закономірно виникає потреба в уніфікації вимог до фінансової інформації в рамках галузі, регіону, усієї економічної системи країни.

Процес такої уніфікації називають стандартизацією бухгалтерського обліку. Стандарт у широкому розумінні - зразок, еталон, модель, що беруться за вихідні для порівняння з ними інших подібних об'єктів. Стандартизація бухгалтерського обліку - це процес розробки та послідовного застосування єдиних вимог, правил та принципів до визнання, оцінки і відображення у фінансових звітах окремих об'єктів бухгалтерського обліку [9].