Урок № 67

Контрольна робота № 6. «Речення з відокремленими членами». Диктант або тестування. Контрольне аудіювання

Мета:  перевірити рівень засвоєння набутих знань та вмінь; розвивати логічне мислення, уміння узагальнювати та систематизувати матеріал; уміння сприймати на слух незнайомий текст і розуміти з одного прослуховування зміст, тему, ідею

Очікувані результати:  учні знаходять у реченнях відокремлені члени, правильно розставляють розділові знаки при них; виявляють і виправляють допущені помилки; правильно інтонують речення з відокремленими членами; будують висловлювання в публіцистичному й науковому стилях, використовуючи виражальні можливості цих речень; сприймають на слух незнайомий текст і розуміють з одного прослуховування зміст, тему, ідею.

Обладнання:  текст диктанту, тестові завдання у двох варіантах, текст для аудіювання

Тип уроку:  контроль і корекція знань.

I.  Мотивація навчальної діяльності школярів. Повідомлення теми й мети уроку

Інструктаж щодо виконання контрольної роботи.

(Ознайомлення восьмикласників із критеріями оцінювання тестових завдань: За правильне виконання

завдань № 1–6 (з вибором однієї правильної відповіді) учні отримують по 1 балу; за правильне виконан- ня завдань № 7–8 (на встановлення відповідності) — по 1,5 бала; за виконання завдання № 9 (відкритої

форми) максимальна оцінка — 3 бали.)

(Слухаючи учителя, необхідно глибоко проникати в зміст тексту, щоб зрозуміти взаємозв’язок явищ, фактів, подій, описаних у тексті, з’ясувати особливості композиції твору, причинно-на­слідкові зв’язки в ньому.)

II.  Основний зміст роботи

1.Написання учнями контрольного диктанту.

2.Виконання учнями тестових завдань.

1.Укажіть правильне твердження. Уточнюючими називають члени речення, які:

А розширюють зміст речення; Б звужують зміст речення;

В уточнюють або пояснюють зміст головного чи другорядного члена речення;

Г конкретизують зміст сказаного.

2.Укажіть правильне твердження. Відокремлюватися можуть:

3. Яким відокремленим членом речення є виділені в реченні слова?

Тут, під кронами білих розпашілих каштанів, причаїлися наші, повні щастя, літа. (Д. Луценко)

4.Укажіть речення, у якому відокремлене означення виражене дієприкметниковим зворотом. А Зачаровані подорожні сиділи й мовчали. (М. Коцюбинський)

Б Оповитий тишею степ дихав пахощами росяних трав. (П. Панч)

132

www.e-ranok.com.ua

ВВ імлистій далині, осяяні срібним промінням місячним, стояли широкі лани золотого жита та пшениці. (М. Коцюбинський)

ГА он старе Монастирище, колись козацькеє село. (Т. Шевченко)

5.Укажіть речення з відокремленим додатком.

А Нікого тут нема, крім мене й господині. (М. Рильський)

Б Польова билина, вона не призвичаєна до густої садової тіні. (Панас Мирний) В Гей, був у Січі старий козак, на прізвище Чалий. (Нар. творч.)

ГІ от тепер, ставши начальником, він раптом заспівав отакої. (О. Гончар)

6.Укажіть речення, у якому відокремлена обставина виражена іменником з прийменником. А Співають усі, за винятком Ліни Яцуби, дочки відставника… (О. Гончар)

Б Незважаючи на вітрець, робилося душно. (Г. Тютюнник)

В Звучав потемнілий дзвін, пудів на тридцять. (М. Стельмах)

ГУ лісі, опріч мене, є ще хтось. (Є. Гуцало)

7.Установіть відповідність між реченням і другорядним членом у ньому.

1 відокремлений уточ- А Спить вітер на колінах у беріз, окутаних у молоко туману. (Б. Чіп)

8. Установіть відповідність між відокремленими уточнюючими членами речення й синтаксичною роллю,

9.Виконайте синтаксичний розбір речень.

А Матір моя, Марія, читати мене навчила. (М. Нагнибіда)

Б Кожен птах, свою пісню співаючи, здіймається до небес. (Нар. творч.)

Відповідь: 1В; 2Б; 3Б; 4В; 5А; 6Б; 7 — 1В, 2Д, 3А, 4Б; 8 — 1Д, 2А, 3В, 4Г.

3.Проведення контрольного аудіювання.

ЗБогом у душі

Немовля плакало, і від жалю бабі Тетяні ставало аж млосно.

Подумки вона лаяла свою старечу безпам’ятність: як-то можна було забути поставити молоко в холодильник? Скисло… Чим годувати маля в цей пізній вечір і вночі? Немовля вже начеб і не плакало, а протяжно стогнало, як доросла хвора людина.

Баба Тетяна пішла до сусідки Віти, наперед обпікаючись соромом, що доведеться вкотре вже канючити позичку. Злобливість сусідки нажила після того, як принесла дитинку із сирітського притулку. Сподівалася розтопити обледеніле сусідчине серце — була надія, що одинока Віта всиновить дитя. Але не так склалося, як гадалося…

Віта відчинила двері. Була усміхнена й захмеліла. За заставленим пляшками кухонним столом розсівся якийсь молодик у майці з цигаркою в зубах.

—  Віточко,— баба Тетяна не знала, як і почати розмову в присутності незнайомця.

—  Що, Григорівно, знову по гроші? — з Вітиного обличчя враз сповзла посмішка.— Ти уявляєш (це до незнайомця), зовсім з глузду стара з’їхала. Якась дурка викинула свого байстрюка на смітник, у притулку

133

www.e-ranok.com.ua

його ледве виходили, так оце вона притягнула те пискля, щоб мене ощасливити… Гадала, що я нюні розвішу: як свого по тюрмах пустила, то чужого усиновлю… Та ні, сита я по горло! Хочу вільно дихати!

—  Віточко, дай дві гривні на молоко! В магазині в борг вже не дають… Я ж поверну! Візьми ось го­ динник.

—  Годинник мені ні до чого. А гроші не позичу принципово. Хоч ні, гроші позичу, якщо завтра віднесете й віддасте підкидька до притулку.

—  Так дитинчаті ж до завтра ще дожити треба. А крім молока, йому нічого давати не можна… —  Доживе! Самі розповідали, що те байстря на смітнику кілька днів валялося.

—  Без Бога ти в душі, Віто,— тамуючи клубок у горлі, сказала баба Тетяна.

—  А в чиїй душі ваш Бог є? — репетувала їй услід сусідка.— Якби він був, чи дозволив би отій шльондрі викинути живу дитину в контейнер? Чи ж не зглянувся б над вами, дивлячись, як ви ото тягнете підкидька на свою копійчану пенсію? Як щодня вибираєте, що купити: пелюшки, підгузники чи молоко?

Немовля так само тихо плакало. Баба Тетяна взяла порожній кухоль, годинник — і знову з квартири. Остання надія на Мелентіївну та її козу. Статки в Мелентіївни теж благенькі, зате вона має добре серце. Баба Тетяна навколішки перед нею стане, але виблагає у борг або виміняє на годинника хоч склянку ­молока.

Можна не колисатися автобусом, а піти навпростець підтюпцем. Треба лише подолати пустир. Правда, ноги у сімдесят літ не такі вже й прудкі, а очі підсліпуваті: у темряві майже нічого не бачать, і зате ж буде швидше!

Ось такої пізньої пори, повертаючись із підробітків у притулку, і знайшла баба Тетяна оте викинуте грішницею янголя. Скільки, пропрацювавши вік санітаркою по лікарнях, переживала вона всіляких потрясінь, а такого не пригадує…

Два місяці медики те немовля відігрівали, підтримували апаратами життєдіяльності… А коли виходили, баба Тетяна добилася-таки, щоб віддали їй малятко.

—  Стояти! — опік ззаду хрипкий голос.— Закричиш — пришию! Що несемо? Що в руках? —  То кухлик, синочку. Візьми ось годинника… —  Стули писка! — загарчала ще одна чорна тінь, приступаючи збоку.— Гроші давай!

Щось гостре вперлося у груди. Холодок жаху перейняв Тетянине тіло. Боячись своєї погибелі, вона ще більше жахалась думки про повільну мученицьку смерть полишеного вдома маляти. Скільки ще проплаче воно в самотній квартирі? Скільки проживе?

—  То кухлик, синочки. По молоко йду, дитя мале вигодовую. Якась бідолаха викинула після пологів на смітник… Якщо вб’єте мене, то мале загине від голоду, бо, крім мене, нікого в нього немає…

—  Хто тобі сказав, що ми тебе вб’ємо? — хрипіла чорна тінь.— Йди своєю дорогою! —  Спасибі вам… —  Ну ти даєш… Спасибі…

Задубілими ногами баба Тетяна ступила вперед. —  Мамашо, стій! Візьми ось…

Здригнувшись, немов від блискавиці, баба Тетяна спинилась і тут же відчула в долоні якийсь папірець.

…Мелентіївна довго не відчиняла, все допитуючись хто та навіщо. Увійшовши в дім, баба Тетяна, розтиснувши перед нею кулака, зронила лише одне слово: «Молока».

—  Що це ти годинник у гроші загорнула? Чи такий цінний? О, та це в тебе великі гроші! — вигукнула Мелентіївна.— У мене, голубко, стільки здачі не буде!

—  Нічого,— відповіла баба Тетяна.— Колись віддасте. Наливайте швидше.

—  Слухай, чи ти не захворіла, бува? — жебоніла Мелентіївна.— Піт по тобі градом і тремтиш уся… Оце принесеш молочка, напоїш малого і сама гаряченького випий — з медом і маслом… Чуєш?

Баба Тетяна не чула. Вона думала про те, що повертатися додому їй автобусом, а на це піде півгодини. У вухах стояв тихенький плач янголяти…

134

www.e-ranok.com.ua

Б на державну пенсію для догляду за сиротою; Г на те, що легко зуміє виростити дитину.

3.До притулку немовля принесла:

Б баба Тетяна, знайшовши дитину на пустирі; Г двірничиха, яка знайшла сироту на смітнику.

4.Дитині було:

5.Через пустир баба Таня вирушила, тому що:

А хотіла заощадити час, щоб швидше нагодувати дитину; Б пізно ввечері не ходив автобус; В сподівалась, що зустріне матір немовляти;

Г хотіла ще раз пройти повз місце, де знайшла дитину.

6.Подумки баба Тетяна називала дитину:

А держава зобов’язана матеріально віддячувати виявлену громадянами доброчинність;

Б не слід брати на себе відповідальність за долю іншої людини, не маючи для цього матеріальних мож-

ливостей; В милосердя має бути потребою душі кожної нормальної людини;

Г треба привернути до себе увагу і мати якусь користь із боку держави.

12.Даний текст має ознаки:

ІV.  Підсумки уроку

(Після того як здано зошити, вчитель відповідає на запитання учнів.)

135

www.e-ranok.com.ua