Урок № 33

Контрольна робота № 3. «Односкладні речення. Неповні речення». Диктант або тестування. Контрольне читання мовчки

Мета:  перевірити рівень засвоєння набутих знань та умінь; з’ясувати можливі недоліки в знаннях учнів із метою їх подальшого усунення; перевірити вміння сприймати на слух незнайомий текст; розвивати вміння аналізувати, співставляти, узагальнювати матеріал

Очікувані результати:  учні вміють виділяти односкладні й неповні речення з-поміж інших видів речень; визначають види односкладних речень; оцінюють виражальні можливості й роль односкладних і неповних речень у текстах художнього, розмовного, публіцистичного стилів, правильно ставлять тире в неповних реченнях; знаходять і виправляють пунктуаційні помилки на вивчені правила; конструюють односкладні речення всіх видів, а також неповні речення; правильно будують текст, використовуючи односкладні й неповні речення; уміють аналізувати, співставляти, узагальнювати.

Обладнання:  текст диктанту, тестові завдання у двох варіантах, текст для читання мовчки

Тип уроку:  контроль і корекція знань.

І.  Мотивація навчальної діяльності школярів. Повідомлення теми й мети уроку

Проведення інструктажу щодо виконання контрольної роботи.

(Ознайомлення восьмикласників із критеріями оцінювання тестових завдань: за правильне виконання

завдань № 1–6 (з вибором однієї правильної відповіді) учні отримують по 1 балу; за правильне виконан- ня завдань № 7–8 (на встановлення відповідності) — по 1,5 бала; за виконання завдання № 9 (відкритої

форми) максимальна оцінка — 3 бали.)

(Читаючи мовчки, необхідно глибоко проникати в зміст тексту, щоб зрозуміти взаємозв’язок явищ, фактів, подій, описаних у тексті, з’ясувати особливості композиції твору, причинно-наслідкові зв’язки в ньому.­)

ІІ.  Основний зміст роботи

1. Написання учнями контрольного диктанту.

1) Перше читання тексту контрольного диктанту вчителем.

(Школярі під час першого слухання тексту диктанту сприймають його зміст, звертають увагу на вивчені пунктограми, визначають слова, значення яких не зрозуміли в процесі сприймання.)

Слово рідної мови

Рідна мова — то неоціненне духовне багатство. У рідному слові народ усвідомлює себе як творчу силу. Слово рідної мови — могутній засіб передачі від покоління до покоління історичного, культурного, морального, естетичного, побутового досвіду народу. Рідне слово — то невичерпне, животворне і невмируще джерело, з якого дитина черпає уявлення про навколишній світ, про свою родину, про своє село і місто, про весь свій край.

Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова. Людина, яка не любить рідної матері, якій нічого не промовляє рідне слово,— це людина без роду і племені.

Услові народ втілив красу і багатство навколишнього світу, свої думки, почуття, переживання, любов

іласку, ніжність і великодушність, гнів і ненависть. Зробити рідне слово надбанням духовного світу дитини — це значить разом із звучанням рідного слова влити в молоду душу відчуття краси і емоцій, які вклав народ у слово, творячи і відшліфовуючи його протягом століть.

Рідне слово — це могутній засіб виховання почуттів.

2)Повторне читання тексту диктанту вчителем окремими частинами і його написання учнями.

3)Заключне читання тексту диктанту вчителем і самоперевірка учнями написаного.

72

www.e-ranok.com.ua

2. Виконання учнями тестових завдань.

1.Укажіть односкладне речення.

А На полі одразу зчинився галас. (М. Стельмах)

Б Я йшов все далі й далі в глибину лісів. (М. Грушевський)

В У тихій радості — журбі вклонявся вечір дневі. (М. Рильський)

Г Не люблю осінньої ночі. (Б. Лепкий)

2.Односкладне речення з головним членом — підметом — це:

3.Укажіть означено-особове речення.

АА моє Полісся не любить не можна. (М. Сингаївський) Б Вже не журно мені. (В. Сосюра)

В Вклоняюсь кожному ліску з любов’ю й відданістю сина. (Д. Луценко) Г Над обрієм сонце звелося. (М. Бажан)

4.Укажіть неповне речення, у якому ставиться тире (окремі розділові знаки пропущено).

АГарний соловей голосом, а нива колосом. (Нар. творч.)

Б Рання пташка дзьобик чистить, а пізня очиці жмурить. (Нар. творч.) В Не одежа красить людину, а добрі діла. (Нар. творч.)

Г А у мене в серці музика ясна. (В. Сосюра)

5.Визначте тип односкладного речення.

Пахло прив’ялим полином. (Л. Первомайський)

6.Укажіть рядок, який містить неозначено-особове речення. А Cлався, наша Україно. (І. Вирган)

Б Дерев’яну підлогу тут, видно, часто поливали холодною водою. (О. Гончар) В Вітер. Осінь глибока. (О. Довженко)

Г Не вчи орла літати. (Нар. творч.)

7.Установіть відповідність між односкладним простим реченням і його видом.

8.Установіть відповідність між виділеними словами в односкладному реченні та членами речення, яким вони є.

ДСутінь вечірньої мли. (М. Терещенко)

9.Виконайте синтаксичний розбір кожного з речень.

АВеликий Віз… (Л. Костенко)

Б Люди орють землю, літа — душу. (М. Стельмах)

В Даруй мені над шляхом тополиним важкого сонця древню булаву. (Л. Костенко)

Відповідь: 1Г; 2Б; 3В; 4А; 5Г; 6Б; 7 — 1А, 2Д, 3В, 4Г; 8 — 1А, 2Б, 3Г, 4В.

73

www.e-ranok.com.ua

3. Контрольне читання мовчки.

З чого почалося кіномистецтво?

Наприкінці дев’ятнадцятого сторіччя було створено апарат, який знімав на плівку рухомі об’єкти. Назвали його кінематографом від грецьких слів «кінема» — рух і «графо» — пишу, тобто апарат, що «записує рух».

Із цього й почалось кіномистецтво, без якого зараз ми не можемо уявити свого життя.

Винахід «живої фотографії» приписують братам Люм’єр, а днем народження кінематографа вважають 28 грудня 1895 року, бо саме цього дня в Парижі талановиті винахідники продемонстрували свій перший фільм — вихід робітників із воріт фабрики. Проте мало хто знає, що насправді кінематограф майже на два роки старший, а батьком його слід вважати нашого з вами співвітчизника — Йосипа Андрійовича Тимченка.

Син кріпака з Харківщини уславився як талановитий винахідник, коли працював механіком університетських майстерень в Одесі, а згодом на судноремонтних заводах. Перший у світі фільм показав кавалеристів і метальників списів у русі, а глядацька аудиторія змогла намилуватися цим видовищем 9 січня 1894 року.

Утім, після демонстрації фільму цар Микола II заявив, що все це — нісенітниці й ніякого значення їм надавати не слід. На сором для російського царя, у Парижі до винаходу братів Люм’єр поставилися зовсім по-іншому.

Як же роблять фільми сьогодні, через більше ніж сто років із моменту зародження кіномистецтва? А ось як. Робота над фільмом починається зі сценарію — особливого виду художньої літератури. У сценарії детально розроблено зміст майбутнього кінофільму, визначено місце та час подій, свідками яких будуть глядачі, дано образи героїв, діалоги. Потім підбираються актори на ролі героїв фільму, готуються костюми, декорації.

На чолі колективу, який створює кінофільм, стоїть кінорежисер. Його завдання і права надзвичайно важкі й відповідальні. Він повинен глибоко й усебічно знати життя, уміти працювати з людьми, бути добре обізнаним у музиці, мистецтві.

Знімає фільм на плівку кінооператор. Він стежить за розподілом світла й тіні в кадрі, знаходить найбільш виразну «точку зору» кінокамери.

Хоч кінорежисер і кінооператор — господарі на знімальному майданчику, але глядач бачить лише акторів, які перевтілились у героїв фільму. Тому-то й успіх фільму, головним чином, залежить від акторів.

Ще багато людей беруть участь у створенні кінокартини: художник створює всю зовнішню обстановку дії, декоратор — декорації, гример гримує акторів, композитор пише музику. А є ще технічний персонал, без якого робота над фільмом неможлива.

Завдяки цим талановитим, працьовитим митцям ми можемо проводити свій вільний час у кінотеатрі або біля телевізора, отримуючи задоволення, переживаючи­ разом із героями, дізнаючись багато нового­ .

А чи цікаво вам знати, де саме в Україні роблять кіно? Так-от, найбільшим підприємством із виробництва художніх фільмів у нас у країні є Київська кіностудія імені О. П. Довженка, яку збудували ще 1928 року, а називалася вона тоді Київською кінофабрикою. 1930 року її перейменували на «Українофільм», з 1939 року підприємство називається вже кіностудією, якій 1957 року присвоєно ім’я Олександра Петровича Довженка — уже після смерті цього геніального кінорежисера й письменника, який започаткував мистецтво кіно в Радянському Союзі. Площа головного павільйону кіностудії — понад 3000 квадратних метрів. Тривалий час цей знімальний майданчик був найбільшим у Європі.

Вам, напевно, також цікаво буде знати, коли з’явилися в нашій країні перші мультики для дітей. Сталося це ще 1927 року. Перший мультфільм для дітей народився в Києві, і створив його у своїй майстерні художник В. Дев’ятій. У мультфільмі йшлося про те, як полегшити дітям вивчення української мови. Згодом режисер В. Леванжовський поставив «Казку про солом’яного бичка», ско­риставшись для сценарію сюжетом популярної народної казки.

74

www.e-ranok.com.ua

ІV.  Підсумки уроку

(Після того як здано зошити, учитель дає відповіді на запитання учнів.)

75

www.e-ranok.com.ua