Показники руху трудових ресурсів

1. Абсолютні:

• чисельність осіб, що вступили в робочий вік (природне поповнення трудових ресурсів); S_{прир. поповн.}

• чисельність осіб, які вибули з робочого віку (природне вибуття трудових ресурсів); S_{прир. вибуття}

• природний приріст (зменшення) трудових ресурсів, який розраховується як різниця між обсягами природного поповнення і природного вибуття трудових ресурсів (ПП);

• чисельність механічного приросту (скорочення) трудових ресурсів, яка розраховується як різниця між прибулими і вибулими працездатного віку (МП), тобто це сальдо міграції;

• чисельність прибулих трудових ресурсів;

• чисельність вибулих трудових ресурсів;

 загальний приріст (скорочення) трудових ресурсів: П_{заг.Т.Р.}=ПП+МП

2. Відносні:

• коефіцієнт природного поповнення трудових ресурсів:

‰.

Показує, скільки осіб доробочого віку досягли робочого віку у середньому на кожну 1000 осіб трудових ресурсів.

• коефіцієнт природного вибуття трудових ресурсів:

‰.

Показує, скільки осіб робочого віку досягли пенсійного віку у середньому на кожну 1000 осіб трудових ресурсів.

• коефіцієнт природного приросту трудових ресурсів:

‰.

Показує, спостерігається зростання (+) чи зменшення (-) трудових ресурсов.

• коефіцієнт механічного поповнення (скорочення) трудових ресурсів:

‰.

Показує, скільки осіб прибулих на постійне місце проживання в середньому припадає на кожну 1000 осіб трудових ресурсів.

• коефіцієнт механічного вибуття трудових ресурсів:

‰.

Показує, скільки осіб, що вибули на постійне місце проживанняв інші населенні пункти, в середньому припадає на кожну 1000 осіб трудових ресурсів.

• коефіцієнт міграції або механічного приросту (скорочення) трудових ресурсів:

‰

• коефіцієнт загального приросту (скорочення) трудових ресурсів:

‰.

Усі вищенаведені показники характеризують інтенсивність руху трудових ресурсів і визначаються в розрахунку на кожну 1000 осіб середньорічної чисельності трудових ресурсів, тобто розраховуються в проміле.

3. Трудовий потенціал як кількісно-якісна характеристика трудових ресурсів

Більш широким поняттям порівняно з «робочою си­лою» і «трудовими ресурсами» є поняття «трудового по­тенціалу». Він включає в себе сукупність якостей, що визна­чають працездатність людини, тобто фізичний, психоло­гічний, моральний потенціал, обсяг загальних і спеціаль­них знань і навиків.

Під трудовим потенціалом розуміється розвинута в даному сус­пільстві сукупність демографічних, соціальних та духовних характе­ристик і якостей економічно активного населення, що реалізовані або мо­жуть бути реалізовані в умовах осягнутого рівня розвитку продуктивних сил, науково-технічного прогресу та системи відносин щодо участі в процесі праці та суспільній діяльності. Природною ос­новою формування трудового потенціалу є демографічне відтворен­ня, що забезпечує безперервне поновлення поколінь людей як фізич­них носіїв всіх соціальних якостей системи відносин. З іншого боку, трудовий потенціал — це є максимально можлива величина, що виз­начає участь працюючих у виробництві за екстремальних умов з ура­хуванням їх психофізичних особливостей, рівня професійних знань та набутого досвіду.

Розрізняють трудовий потенціал окремої людини, під­приємства, території, суспільства. Трудовий потенціал складається з багатьох складових, основними з яких є здоров'я, нравственность, освіта, професіоналізм, творчий потенціал, ак­тивність, організованість, ресурси робочого часу.

Узагальненими показниками трудового потенціалу виступають:

— здоров'я населення, яке проявляється у середній тривалості життя, частці інвалідів, смертності за окреми­ми віковими групами;

— моральність населення характеризується відношен­ням суспільства до соціально незахищених верств насе­лення, релігійністю, показниками соціальної напруги, злочинністю;

— творчий потенціал населення проявляється в тем­пах науково-технічного прогресу, визначається кількістю патентів та міжнародних премій тощо;

— організованість на рівні суспільства оцінюють ста­більністю законодавства, стабільністю політичної ситуації.

— рівень освіти населення характеризується питомою вагою осіб з вищою освітою, середньою кількістю років навчання в розрахунку на одну людину, доступністю різ­них рівнів освіти;

— ресурси робочого часу характеризуються чисельністю працездатного населення, кількістю і часткою зайнятих, рівнем безробіття, кількістю відпрацьованих людино-днів за рік.

За обґрунтованим визначенням, трудовий потенціал є важливою динамічною соціально-економічною категорією, що характеризує трудові можливості та потенції індивіда, колективу, регіону, суспіль­ства до продуктивної праці та служить інтегральною оцінкою діяль­ності людини у сфері прикладання праці.

Як основу трудового потенціалу населення необхідно розгля­дати потенціал сукупної робочої сили, що є поєднанням робочих сил в єдиному процесі праці, яка завершується конкретним результатом.

Указом Президента України від 3 серпня 1999 р. № 958/99 були схвалені "Основні напрями розвитку трудового потенціалу в Україні на період до 2010 року".

У цьому документі дано чітке визначення поняття "трудовий потенціал" — це є

Метою державної політики розвитку трудового потенціалу є створення правових, економічних, соціальних і організаційних засад щодо його збереження, відтворення та розвитку, спрямованих на створення умов для:

• поліпшення природної бази формування робочої сили;

• отримання професійно-технічної та вищої освіти, професійних послуг з підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації відповідно до суспільних потреб;

• здійснення повної продуктивності зайнятості;

• запобігання масовому безробіттю;

• поліпшення охорони праці, зниження ризику втрати здоров'я і життя працюючих на виробництві;

• забезпечення соціального захисту працюючого і непрацюючо­го населення;

• посилювання відтворювальної, стимулюючої та регулюючої функцій заробітної плати;

• забезпечення зростання реальних доходів населення;

• забезпечення захисту прав і гарантій громадян у сфері соціаль­но-трудових відносин.

Основні напрями розвитку трудового потенціалу націлені на про­цеси модернізації у сфері зайнятості відповідно до потреб структур­ної перебудови господарського комплексу країни і розбудови со­ціально орієнтованої економіки.

Трудовий потенціал є джерелом забезпечення підприємств кадра­ми і має кількісні та якісні характеристики. Кількісна сторона трудо­вого потенціалу представлена чисельністю працездатного населення та безробітних, статево-віковою структурою.

У ринковій економіці змінюється підхід до формування трудово­го потенціалу, основний акцент переноситься на якісний його склад. Якість трудового потенціалу є складною, багатоступеневою категорією.

Основними якісними компонентами трудового потенціа­лу є психофізіологічна, соціально-мотиваційна, освітньо-професійна, інтелектуальна, культурна, творча, духовно-енергетична, релігій­на та ін. Якісні компоненти трудового потенціалу детерміновані ча­стковими показниками (параметрами), це є: психофізіологічна компонента, пов'язана освітньо-професійна компонента, пов'язана соціально-мотиваційна компонента, пов'язана

Соціально-економічний зміст поняття трудового потенціалу уможливлює здійснення кваліметричної оцінки більшості якісних компонент трудового потенціалу на різних рівнях аналізу суспіль­ства, підприємства, людини.

Найважливіші якісні компоненти тру­дового потенціалу можна інтерпретувати у такий спосіб:

• здоров'я — рівень працездатності (кількість втрат робочого часу з причин тимчасової непрацездатності), середня трива­ лість життя, витрати на охорону праці та здоров'я;

• освіта — кількість спеціалістів з вищою і середньою спеціаль­ною освітою;

• творчість — кількість винаходів, раціоналізаторських пропо­зицій в розрахунку на одного працюючого;

• свідомість — втрати від конфліктів, страйків, міграції в діто­родному віці;

• професіоналізм — рівень якості продукції, втрати від браку, питома вага кваліфікованих робітників у загальній чисель­ності працівників.

Трудовий потенціал окремого робітника охоплює: психофізіологічний потенціал: квалификаційний потенціал: особовий потенціал: Трудовий потенціал підприємства слід розглядати як сукупність таких елементів: кадрового: професійної структури, яка обумовлена кваліфікаційної структури, яка визначається організаційної складової, яка передбачає Величина трудового потенціалу підприємства визначається розміром потенційного робочого часу, який можна розрахувати як

Трудовий потенціал суспільства є похідною величиною від рівня розвитку продуктивних сил та стану здоров’я населення, від змісту загальної і спеціальної освіти, професійної підготовки.