- •Тема 1. Праця як сфера життєдіяльності
- •1. Праця як об'єкт і предмет ет і ств
- •2. Сутність праці та її аспекти
- •3. Зміст і характер праці
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 2. Населення і трудові ресурси суспільства
- •Література
- •1. Населення як об'єкт наукового дослідження
- •2. Соціально-економічна категорія «трудові ресурси»
- •Показники оцінки працездатного населення
- •Показники руху трудових ресурсів
- •1. Абсолютні:
- •2. Відносні:
- •3. Трудовий потенціал як кількісно-якісна характеристика трудових ресурсів
- •4. Відтворення населення
- •5. Показники природного руху населення
- •6. Динаміка населення України та його складових
- •Запитання і завдання до самоконтролю
- •Типове рішення задач
- •Розв’язок
- •Розв’язок
- •Розділ 2. Соціально-трудові відносини на ринку праці Тема 3. Соціально-трудові відносини в суспільстві
- •Література
- •Сутність соціально-трудових відносин (ств) і їхні види
- •Характеристика суб'єктів, рівнів і предметів ств
- •Характеристика типів ств
- •4. Чинники формування соціально-трудових відносин
- •5. Концепція стадійного розвитку ств
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 4. Механізм функціонування системи соціально-трудових відносин
- •Література
- •1. Якість життя (яж) і його оцінка
- •2. Якість трудового життя як критерій оцінювання соціально-трудових відносин (ятж)
- •3. Сутність соціального захисту й інститути соціального захисту у сфері праці
- •4. Індекс розвитку людського потенціалу (ірлп)
- •5. Методи регулювання соціально-трудових відносин (ств). Теоретичні основи регулювання соціально-трудових відносин (ств)
- •Система світових стандартів рівня життя (сссрж)
- •Соціальні індикатори якості життя людини згідно концепції оон:
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 5. Соціальне партнерство
- •Література
- •1. Соціальне партнерство і передумови його виникнення
- •Напрями й передумови становлення соціального партнерства в Україні
- •2. Суб'єкти соціального партнерства
- •3. Рівні системи колективно-договірного регулювання
- •Соціально-трудові відносини як джерело трудовіх конфліктів
- •5. Моделі ств у системі соціального партнерства
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема 6. Ринок праці та його регулювання
- •Литература
- •1. Соціально-економічна категорія «ринок праці»
- •2. Умови формування і ефективного функціонування ринку праці
- •3. Елементи ринку праці та їхня характеристика
- •4. Механізм функціонування сучасного ринку праці
- •5. Функції і сегментація ринку праці
- •Сегментація ринку праці
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Тема № 7. Соціально-трудові відносини зайнятості
- •Література
- •1. Соціально-економічна сутність зайнятості, її види і форми
- •2. Безробіття та його види
- •3. Регулювання зайнятості й державна політика в цій сфері
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Типове рішення задач
- •Розв’язок
- •Задачі для самостійного розв’язання
- •Розв’язок
- •Розв’язок
5. Функції і сегментація ринку праці
Сучасний ринок праці виконує такі функції як: Суспільного розподілу праці:
Інформаційну:
Посередницьку:
Відтворювальну або функцію ціноутворення:
Тільки на ринку праці відбувається загальне визнання витрат праці на відтворювання товару «робоча сила» і визначається його вартість. Стимулюючу:
Оздоровлюючу:
Саме ринок створює таку мотивацію праці, яка, з одного боку, примушує працівників триматися за робоче місце в умовах гострої конкуренції, а, з іншого, - матеріально зацікавлює, стимулює їхню ініціативність, компетентність, кваліфікацію. Регулюючу:
|
Сегментація ринку праці
Ринок праці обмежується певним економічним простором, який має чіткі територіальні, галузеві, демографічні, соціальні, національні й інші параметри.
Сегментація ринку праці - це
|
Суть сегментації на ринку праці полягає в тому, що в конкретних галузях і професіях окремі категорії працівників з обмеженою працездатністю не виходять за рамки сегментованого ринку і не складають конкуренції іншим працівникам в інших сферах зайнятості. Конкуренція працівників здійснюється усередині сегменту.
Сегментація ринку праці здійснюється за такими критеріями й ознаками, як:
стабільність трудових відносин: первинний і вторинний ринок праці, безробітні;
рівень регулювання: загальнонаціональний, регіональний і локальний;
галузі й види діяльності: галузеві ринки праці і ринки праці за видами економічної діяльності;
демографічні характеристики;
соціально-економічні характеристики робочої сили: професія і кваліфікація, освіта, вік і стать;
показники фінансового стану підприємств, форм власності.
Ринок праці сегментується за такими принципами, як:
територіальний (географічний);
професійно-кваліфікаційний;
соціальний;
за ланками суспільного виробництва;
за кількісним співвідношенням покупців і продавців товару «робоча сила»;
за умовами конкуренції.
Існує три відособлені сегменти ринку праці: Первинний ринок праці:
Вторинний ринок праці:
Безробітні. |
Сукупний ринок праці у зв'язку з тим, що основними його складовими є сукупна пропозиція і сукупний попит, підрозділяється на: Поточний ринок праці:
Він складається з поточного попиту і поточної пропозиції на ринку праці. Відкритий ринок праці - це
На цьому ринку потреба в працевлаштуванні задовольняється через безпосередні контакти між роботодавцями і особами, які шукають роботу. Прихований ринок праці - це
Офіційна частина прихованого ринку праці враховується статистикою у вигляді чисельності осіб, які знаходяться у вимушених відпустках, а неофіційна - визначається за допомогою спеціальних методик. |
З погляду територіального підходу, виділяють такі ринки праці: - внутрішній:
Залежно від професій виділяють ринок: - робочих кадрів:
- фахівців і керівників (працівників переважно нефізичної праці). З погляду ланки суспільного виробництва виділяють ринки праці: - внутрішньофірмовий, тобто ринок праці
- галузевий; - національний. Залежно від кількістного співвідношення покупців і продавців товару «робоча сила», ринок праці, подібно товарному, може бути у формі: монополії; монопсонії, при якій усім працівникам протистояв по суті один покупець - держава, яка була єдиним власником засобів виробництва; олігополії, при якій обмеженій кількості роботодавців протистоїть велика кількість претендентів на робочі місця; поліполії. З точки зору умов конкуренції розрізняють ринки праці: - необмеженої конкуренції:
- обмеженої конкуренції:
|
Кожному з типів ринків притаманний свій механізм ціноутворення відповідно співвідношенню попиту і пропозиції.
За умов адміністративно-командної економіки в Україні ринок праці виступав у формі монопсонії. У рамках державних підприємств держава диктувала умови найму.
Сучасна ситуація виглядає трохи інакше, здійснюються приватизація, роздержавлення підприємств, внаслідок чого відбуваються економічні, політичні, соціальні і моральні зміни щодо зайнятості, соціальної захищеності, розподілу прибутків тощо. З'явилися нові форми власності і господарювання: малі підприємства, спільні підприємства, кооперативи, селянські (фермерські) господарства, різні форми господарських товариств. У результаті формуються нові категорії роботодавців. Тому вже можна говорити про перехід до такої форми ринку праці, як олігополія. Ця форма поки що близька до абсолютної монополії, без ліквідації якої неможливо сформувати дієвий, повноцінний, високоефективний ринок праці.
Відмінності в співвідношенні попиту і пропозиції за професійно-кваліфікаційними, галузевими і статево-віковими групами зумовили розподіл ринку робочої сили на ряд сегментів, які відрізняються, перш за все, ступенем забезпеченості робочими місцями та їхньою надійністю (схема 4).
Існують два ринки робочої сили:
Первинний ринок робочої сили: представлений, в основному, робітниками й службовцями середньої і низької кваліфікації, працівниками галузей, що зазнали впливу структурної перебудови, частково зайнятими, тимчасовими працівниками, надомниками, безробітними. На цьому ринку гнучкість досягається переважно за рахунок кількісних коливань, які зумовлюють нестійку зайнятість. Згідно оцінкам МОП, у промислово розвинених країнах у 80-і роки XX ст. частково зайнятих було в середньому 50 млн.осіб за рік, що на 30 % більше, ніж у попередньому десятиріччі. Ця негативна тенденція характерна і для сучасного стану економічного розвитку.
Вторинний ринок робочої сили - ринок складної, кваліфікованої робочої сили, який забезпечує повну зайнятість, і основна частина на якому належить представникам нових спеціальностей і галузей високої технології. Ця робоча сила потребує великих капіталовкладень, характеризується функціональною гнучкістю, відрізняється відносно високим ступенем захищеності.