20.3. Етика і сучасне управління
Етика - це наука про мораль. Але моральність визначається і оцінюється суспільством. Тому принципи, які зобов'язані наслідувати керівник і його фірма, мають спиратися на правильну, з точки зору суспільства, поведінку.
Керівники повинні стояти на сторожі економічних інтересів компанії, але не переходити межу соціальної етики. Таким чином, етика управління організацією є свого роду конфліктом між економічними показниками організації і показниками соціальної відповідальності.
За даними ООН на кінець XX ст. близько ⅓ компаній світу поводили себе продуктивно з етичної точки зору.
Соціальна відповідальність є похідною тих особливих цінностей, які випливають з етики менеджерів та підлеглих їм працівників. Суспільство, будь – яка організація чи група працівників визнає свою етику поведінки. Під етикою поведінки слід розуміти сукупність вчинків та дій людей, які відповідають тим нормам моралі, свідомості чи порядку, що склались у суспільстві або до яких воно прямує.
У підприємницькій діяльності зустрічаються випадки більшого чи меншого відхилення від суспільних норм, що, власне, і є неетичною поведінкою. Причинами неетичної діяльності можуть бути:
конкурентна боротьба;
бажання мати великі прибутки;
невміле стимулювання керівників за етичну поведінку;
зменшення значення етики в суспільстві;
бажання досягти мети та виконати місію організації будь-якою ціною;
неетична поведінка партнерів (суміжників, засновників, постачальників тощо);
є) виникнення конфліктних, стресових та інших подібних явищ в організації;
невдалий підбір та невміле застосування стилів керівництва в організації;
занадто складна система розробки та прийняття рішень в організації.
Нагадуємо, у загальному значенні етика - це набір моральних принципів і цінностей, що керує поведінкою людини чи групи людей і визначає позитивні та негативні оцінки їх думок і дій. Це ніби внутрішній кодекс законів, що визначає, як можна поводитися, а як не можна, які рішення можна приймати, а які ні, де проходить межа між добром і злом. Етика пов'язана з внутрішніми цінностями, а вони, у свою чергу, є частиною корпоративної культури і впливають на прийняті рішення, визначають їх соціальну припустимість у рамках зовнішнього середовища. Етична проблема виникає в тому випадку, коли дії окремої людини чи організації можуть завдати шкоди чи, навпаки, принести користь іншим.
Між двома системами норм, що визначають дії індивідів і організацій, і перебуває етика. Тут немає викладених на папері Законів, а є норми поведінки, засновані на принципах і цінностях, які поділяє суспільство (рис. 20.2).
У випадку вільного вибору людина підкоряється сама собі, у законодавчій системі - букві закону. У випадку ж з етикою індивід повинен дотримуватися відомих йому (чи компанії) норм, за порушення яких, проте, не передбачено конкретних санкцій. Рішення, прийнятне з етичної точки зору, є (для більшої частини суспільства) прийнятним і юридично, і морально.
Законодавча
система Етична система
Система свободи
(правові
норми) (соціальні норми)
вибору
(особисті
норми)
В
исока Низька
Ступінь вираженого контролювання
Рис. 20. 2. Основні визначальні дії людини і організацій на
систему норм
Спрощена уява про те, що вибір індивіда чи компанії диктується винятково законами або свободою, що може призвести до попадання в неприємні ситуації. Так, індивід вправі припустити: "Що не заборонено, те етично". Але у реальному житті подібні припущення обходяться їхнім "авторам" занадто дорого. Більш доцільно визнати наявність етичних норм, правил і керуватися ними як усередині, як і поза організацією. У міру того, як співробітники приймають етичні норми і відповідальність, компанія одержує можливість впроваджувати в культуру "кодекс поведінки", усуваючи тим самим потребу в додаткових законах і уникаючи проблем свободи вибору.
Оскільки етичні норми є неписаними правилами, питання про правильність якого-небудь вчинку найчастіше викликає непримиренні розбіжності. Так звана етична дилема виникає в ситуації, коли всі альтернативні рішення чи варіанти поведінки є небажаними через свої потенційно негативні моральні наслідки, коли важко відрізнити гарне від поганого, добро від зла.
Людину, що бере на себе відповідальність за рішення етичних питань, що виникають в організації, нерідко називають агентом моралі.
Одна з найбільш важливих особистих характеристик менеджера - стадія його морального розвитку. Спрощена модель індивідуального морального розвитку представлена в таблиці 20.1 [26, с.614-615]. На стадії попереднього розвитку людей цікавлять насамперед зовнішні вигоди (і покарання). Підкорення владі ґрунтується на погрозі негативних наслідків у випадку непокори. В організаційному змісті цій стадії відповідають менеджери, що використовують авторитарний чи примусовий стилі керівництва, а також менеджери, що орієнтуються на гарантії виконання окремих завдань. На другій стадії загального розвитку люди адаптуються до очікувань позитивної поведінки колег (родини, друзів, суспільства). Кращим способом досягнення цілей стає спільна робота в групах. Найбільш адекватним стилем лідерства стає заохочення взаємодії і кооперації. На стадії наступного, чи принципового розвитку, люди керуються насамперед внутрішніми цінностями і нормами, у багатьох випадках ігноруючи правила і закони, що вимагають порушення цих норм. Внутрішні цінності стають більш важливими, ніж навіть істотні зовнішні. На цьому вищому рівні розвитку менеджери використовують трансформаційний чи обслуговуючий стилі керівництва, увага концентрується на потребах послідовників і стимулюванні інших до самостійного мислення, вирішення проблем, що виникають, виходячи з принципів моралі. Для даного рівня характерне володіння владою, коли працівники одержують право конструктивної участі в управлінні організацією.
Переважна більшість індивідів перебуває на другій стадії розвитку, а третьої стадії морального розвитку досягають біля 20% дорослих американців. Їх дії автономні, завжди ґрунтуються на етичних принципах, незалежно від очікувань інших як усередині, так і поза організацією. Такі люди приймають етично коректні рішення, навіть якщо вони мають негативні наслідки, насамперед для них самих.
До факторів, що зумовлюють необхідність відповідності поведінки менеджерів більш високим етичним рівням, відноситься вплив на мораль і культуру організацій, процесів глобалізації. Менеджери повинні виробляти в собі сприйняття і відкритість стосовно інших, незнайомих їм систем. Міжнародні альянси й об'єднання компаній тільки збільшують число проблем, пов'язаних з етичними цінностями. Наприклад, у багатьох країнах, що розвиваються, хабарництво вважається нормальною практикою ведення бізнесу. "Підмазка", скажімо, митника - обов'язкова, адже він сприймає ці гроші як невід'ємну частину своєї зарплати. Якщо компанія відмовляється грати "за правилами" - тим гірше для неї. На щастя, у багатьох країнах ситуація поступово, але дуже повільно змінюється.
Багато менеджерів приділяють велику увагу проблемам поліпшення етичного клімату організації, а також підвищенню її чутливості до соціальних проблем. Їм не хочеться, щоб в один прекрасний день організації довелося займати захисну позицію. Експерти з етичних питань говорять, що менеджмент зобов'язаний створювати і підтримувати такі умови, в яких люди поводяться, як люди. Тому керівництво організації покликане контролювати її моральне "здоров'я" використовуючи такі методи, як особистий приклад, моральний кодекс і різні етичні структури.
Таблиця 20.1
Стадії морального розвитку особистості
Стадія 1: Попередній розвиток |
Стадія 2: Загальний розвиток |
Стадія 3: Наступний розвиток |
Виконує правила, щоб уникнути покарання. Дії служать особистим інтересам. Слухняність заради самого себе |
Живе у відповідності з очікуваннями оточуючих. Виконує зобов'язання, що покладаються на нього соціальною системою. Дотримується законів |
Наслідує індивідуальні принципи добра і справедливості. Усвідомлює, що цінності інших людей відрізняються від його власних, і шукає неординарні рішення етичних дилем. Дотримується балансу між особистісними і індивідуальними інтересами |
Стилі лідерства: Авторитарний/ примусовий |
Направляючий/ натхненний, орієнтований на командну працю |
Той, що трансформується, чи обслуговуючий
|
Поведінка підлеглих: Виконання завдань |
Спільна робота в групах
|
Робітники отримують додаткові повноваження, приймають участь в управлінні |
Директор, менеджери організації повинні відкрито і впевнено підтримувати норми етичної поведінки, виступати ініціаторами відновлення їх етичних цінностей. Прихильність етичним цінностям необхідно декларувати під час виступів, у директивах, внутрішньофірмових публікаціях. Якщо керівництво приносить етику в жертву хвилинним інтересам, в організації миттєво поширюються чутки про це. Наступні клятви в прихильності етичним ідеалам марні. Таким чином, поведінка керівників задає тон усій організації.
Моральний кодекс - це формальний виклад етичних і соціальних цінностей організації. Він покликаний донести до співробітників принципи, яких дотримується організація. Як правило, моральний кодекс фірми базується на заявлених принципах організації або в ньому викладається її політика. Заявлені принципи визначають цінності організації і загалом описують її обов'язки, якість продукції, відношення до працівників.
Заявлена політика - це опис порядку дій компанії і її співробітників у конкретних, що торкаються питання етики і моралі, ситуаціях (ринкова практика, конфлікти інтересів, дотримання законів, патентна практика, подарунки співробітникам, надання їм рівних можливостей).
У моральному кодексі компанії, як правило, формулюються цінності чи зразки поведінки співробітників (як припустимі та бажані, так і неприйнятні) і можлива реакція менеджменту. В нещодавньому дослідженні Центра ділової етики вказується, що сьогодні 450 з 500 кращих за оцінкою журналу Fortune американських компаній (і майже 50 % інших) мають моральні кодекси.
Якщо кодекс одержує реальну підтримку з боку менеджерів, що неухильно дотримуються його правил і несуть покарання у випадку їх порушення, у компанії складається позитивний етичний клімат. У разі відсутності підтримки керівництвом положення кодексу так і залишаються на папері.
Значення та виплив норм етичної поведінки на діяльність організації відображено на рис. 20.3.
Рис. 20.3. Критерії оцінки результатів корпоративної
соціальної діяльності