- •Лекція № 1
- •Тема 1. Заняття 1. Класифікація артилерійських гармат.
- •1. Предмет навчальної дисципліни, структура побудови.
- •2. Задачі, що вирішуються наземною артилерією.
- •3. Класифікація артилерійських гармат і їх характеристика.
- •4. Конструкція артилерійських гармат.
- •Лекція № 2
- •Тема 1. Заняття 2. Артилерійські стволи.
- •1. Призначення та принцип будови стволів.
- •1.1 Призначення та основні вимоги, що пред'являються до стволів.
- •1.2 Класифікація стволів
- •1.3 Принцип будови стволів
- •Канал ствола артилерійської гармати – внутрішня порожнина ствола артилерійської гармати, що включає спрямовуючу і коморну частини та обмежена казенником і дульними зрізами ствола.
- •1.4 Будова казенника
- •1.5 Будова і дія дульних гальм
- •2. Напруги та деформації, які виникають при пострілі.
- •2.1. Сили, діючі на ствол при пострілі
- •2.2. Напруги і деформації, що виникають у стволі при пострілі
- •3. Знос каналу ствола.
- •3.1. Поняття зносу каналу ствола
- •1) За ступенем автоматизації:
- •2) За типом замикаючої ланки:
- •3) За способом обтюрації порохових газів:
- •2. Принцип будови та дії клинового затвора
- •3. Принцип будови і дії поршневого затвора
- •4. Допоміжні механізми затворів.
- •Тема 1. Заняття 4. Артилерійські лафети.
- •2. Дія пострілу на жорсткий станок лафету.
- •1. Призначення, класифікація, склад і основні вимоги, що пред'являються до лафетів
- •2. Дія пострілу на жорсткий лафет
- •3. Дія пострілу на гармату з відкотом по осі.
- •4. Умови нерухомості та стійкості гармати при відкоті.
- •2. Будова гальма відкоту.
- •3. Принцип будови та дія накочувача.
- •Тема 1. Заняття 6. Механізми наведення.
- •2. Принцип побудови та дії механізмів наведення (секторні, кругові, гвинтові).
- •1. Призначення і основні вимоги, що пред'являються до механізмів наведення і їх класифікація.
- •Умова самогальмування визначається залежністю:
- •2. Принцип будови та дії механізмів наведення (секторні, кругові, гвинтові)
- •3. Приводи механізмів наведення.
- •2. Принцип будови та дії механізмів заряджання.
- •3. Призначення, принцип побудови та дії вріноважую-чого механізму.
- •3.1. Схеми врівноваження гармат, принцип побудови і дії врівноважуючих механізмів
- •2. Ініціюючі вибухові речовини.
- •3. Тнрс (тринітрорезорцинат свинцю, стіфнат свинцю). C6h(no2)3o2Pb.H2o.
- •3. Бризантні вибухові речовини.
- •1. Тротил (тринітротолуол, тол). C6 h2 (no2)3сh3.
- •2. Гексоген (триметилентринітрамін). (ch2nno2)3.
- •3. Тетрил (с6h2(no2)3nno2ch3
- •Лекція 9
- •2. Загальна характеристика поля вибуху.
- •3. Дія вибуху на навколишнє середовище.
- •Лекція 10
- •Тема 2. Заняття 3. Загальна характеристика порохів.
- •2. Загальна характеристика димного пороху.
- •3. Загальна характеристика колоїдних порохів.
- •Лекція 11
- •2.Класифікація та будова боєприпасів.
- •За призначенням:
- •1. Призначення та класифікація снарядів.
- •2. Будова артилерійських снарядів.
- •3. Дія артилерійських снарядів.
- •4. Класифікація та будова підривників.
- •Підривник ргм-2
- •Дистанційна трубка т-7
- •2. Будова бойових зарядів.
- •Лекція 14 Тема 3. Заняття 4. Засоби ініціювання.
- •2. Призначення, склад та будова засобів детонування.
- •1. Призначення, склад та будова засобів запалювання. Капсульна втулка.
- •2. Призначення, склад та будова засобів детонування.
2. Призначення, склад та будова засобів детонування.
Засобами ініціювання називаться вироби, призначені для збудження вибухового перетворення вибухових речовин. Дія засобів ініціювання визивається простим початковим імпульсом ( удар, наколювання, тертя, нагрів, промінь вогню).
По виду визваного вибухового перетворення засоби ініціювання поділяються на дві групи:
- засоби запалювання;
- засоби детонування.
1. Призначення, склад та будова засобів запалювання. Капсульна втулка.
Засобами запалювання називаються елементи пострілу, які призначені для створеня променя вогню для запалювання порохового заряду. По способу приведення в дію засоби запалю-вання розділяються на: ударні; електричні; гальваноударні.
Ударні засоби запалювання приводяться в дію ударом бойка і бувають у вигляді капсульних втулок (застосовуються у пострілах гільзового заряджання) і ударних трубок (застосовуються у пострілах картузного заряджання).
Електричні засоби запалювання застосовуються в боєприпасах реактивної артилерії і діюь від електричного імпульсу.
Гальваноударні засоби запалювання поєднують в одному зразку ударний і електричний спосіб дії.
В дійсний час в пострілах ствольної артилерії застосову-ються капсульні втулки: КВ – 2, КВ – 4, КВ – 5, КВ – 132, КВ – 13У і ударна трубка УТ – 36.
Рис. 61. Капсульна втулка КВ-4:
1 – корпус; 2 – капсуль-запалювач; 3 – прижимна втулка;
4 – наковаленка; 5 – обтюрируючий конус; 6 – паперовий кружок; 7 – підсипка димного пороху; 8 – порохові пітарди;
9 – пергаментний кружок; 10 – латунний кружок.
Для закріплення порохових петард і кружків, дульце корпусу завальцьовується. Латунний кружок і місце завальцівки покриваються лаком – мастикою чи емаллю.
Дія КВ. При ударі бойка по дну КВ утворюється вм'ятина, котра підтискує капсуль – запалювач до наковаленки, внаслідок чого запалюється ударний склад капсуля – запалювача. Гази, що утворюються при згоранні ударного складу, проходячи по каналу наковаленки, піднімають мідний обтюрируючий конус і, обтікаючи його, запалюють порохові петарди, а останні запалюють порох бойового заряду.
2. Призначення, склад та будова засобів детонування.
Засоби детонування призначенні для створення потужного вибухового імпульсу, що необхідний для визову детонації заряду бризантних вибухових речовин у більшості випадків через детонатор рідше безпосередньо.
До засобів ініціювання відносяться капсулі – детонатори, проміжні детонатори і детонатори, що складають вогневий ланцюг підривника.
Капсулі – детонатори служать для збудження детонації бризантних вибухових речовин. Розрізняють прості і комбіновані капсулі – детонатори. Прості капсулі – детонатори споряджені тільки ініціюючими ВР (гримуча ртуть, азид свинцю з запресуванням накольного складу), а комбіновані – зарядом, що складається з ініціюючої і бризантної ВР. Комбіновані капсулі володіють більш сильною ініціюючою дією, ніж прості, а також більш стійкі до струсу при пострілі і менш небезпечні при поводженні.
До капсулів – детонаторів висуваються наступні вимоги: безвідмовність дії від відповідного виду початкового імпульсу, достатня ініціююча здатність, безпека в поводженні, стійкість до змін температури і вологості, стійкість до струсу при пострілі і ударі об перешкоду.
Конструктивно комбінований капсуль – детонатор склада-ється (рис.62) з оболонки (ковпачка) 1, чашечки 2 з отвором, який прикрито кружком із шовкової тканини 3, первинного 4, 5 і вторинного заряду 6. Первинний заряд має навіску 4 із ТНРС, чутливого до променю вогню, але володіючий малою ініціюючою здатністю, та навіску азиду свинцю 5, маючого високу ініціюючу спроможність. Вторинний заряд виконується із бризантної вибухової речовини (тетрилу, тену, гексогену чи октогену).
Рис. 62. Комбінований капсуль – детонатор
Детонуюча дія залежить не тількивід ваги заряду ВР, але і від його форми: максимальна дія виходить в осьовому напрямі і залежить від співвідношення довжини заряду до діаметру. Вага заряду детонатора складає десяті долі грама, а лінійні розміри не перевищують 1 см.
Проміжні детонатори і детонатори служать для посилення вибухового імпульсу капсуля – детонатора (проміжного детонатора) і збудження вибуху заряду ВР снаряду.
Будова детонатора показана на рис. 63. В алюмінієвому стакані 1, закритому кришкою 2, знаходиться заряд бризантної вибухової речовини 3. Для спорядження детонатора можуть використовуватися тетрил, тен, гексоген. Вага заряда детонатора не перевищує 10 – 15 г.
Рис. 63. Детонатор
Всі елементи вогневого ланцюга розміщують всередині підривника в єдиній конструкції з засобами запобігання, сповільнення і зведення.