- •Лекція № 1
- •Тема 1. Заняття 1. Класифікація артилерійських гармат.
- •1. Предмет навчальної дисципліни, структура побудови.
- •2. Задачі, що вирішуються наземною артилерією.
- •3. Класифікація артилерійських гармат і їх характеристика.
- •4. Конструкція артилерійських гармат.
- •Лекція № 2
- •Тема 1. Заняття 2. Артилерійські стволи.
- •1. Призначення та принцип будови стволів.
- •1.1 Призначення та основні вимоги, що пред'являються до стволів.
- •1.2 Класифікація стволів
- •1.3 Принцип будови стволів
- •Канал ствола артилерійської гармати – внутрішня порожнина ствола артилерійської гармати, що включає спрямовуючу і коморну частини та обмежена казенником і дульними зрізами ствола.
- •1.4 Будова казенника
- •1.5 Будова і дія дульних гальм
- •2. Напруги та деформації, які виникають при пострілі.
- •2.1. Сили, діючі на ствол при пострілі
- •2.2. Напруги і деформації, що виникають у стволі при пострілі
- •3. Знос каналу ствола.
- •3.1. Поняття зносу каналу ствола
- •1) За ступенем автоматизації:
- •2) За типом замикаючої ланки:
- •3) За способом обтюрації порохових газів:
- •2. Принцип будови та дії клинового затвора
- •3. Принцип будови і дії поршневого затвора
- •4. Допоміжні механізми затворів.
- •Тема 1. Заняття 4. Артилерійські лафети.
- •2. Дія пострілу на жорсткий станок лафету.
- •1. Призначення, класифікація, склад і основні вимоги, що пред'являються до лафетів
- •2. Дія пострілу на жорсткий лафет
- •3. Дія пострілу на гармату з відкотом по осі.
- •4. Умови нерухомості та стійкості гармати при відкоті.
- •2. Будова гальма відкоту.
- •3. Принцип будови та дія накочувача.
- •Тема 1. Заняття 6. Механізми наведення.
- •2. Принцип побудови та дії механізмів наведення (секторні, кругові, гвинтові).
- •1. Призначення і основні вимоги, що пред'являються до механізмів наведення і їх класифікація.
- •Умова самогальмування визначається залежністю:
- •2. Принцип будови та дії механізмів наведення (секторні, кругові, гвинтові)
- •3. Приводи механізмів наведення.
- •2. Принцип будови та дії механізмів заряджання.
- •3. Призначення, принцип побудови та дії вріноважую-чого механізму.
- •3.1. Схеми врівноваження гармат, принцип побудови і дії врівноважуючих механізмів
- •2. Ініціюючі вибухові речовини.
- •3. Тнрс (тринітрорезорцинат свинцю, стіфнат свинцю). C6h(no2)3o2Pb.H2o.
- •3. Бризантні вибухові речовини.
- •1. Тротил (тринітротолуол, тол). C6 h2 (no2)3сh3.
- •2. Гексоген (триметилентринітрамін). (ch2nno2)3.
- •3. Тетрил (с6h2(no2)3nno2ch3
- •Лекція 9
- •2. Загальна характеристика поля вибуху.
- •3. Дія вибуху на навколишнє середовище.
- •Лекція 10
- •Тема 2. Заняття 3. Загальна характеристика порохів.
- •2. Загальна характеристика димного пороху.
- •3. Загальна характеристика колоїдних порохів.
- •Лекція 11
- •2.Класифікація та будова боєприпасів.
- •За призначенням:
- •1. Призначення та класифікація снарядів.
- •2. Будова артилерійських снарядів.
- •3. Дія артилерійських снарядів.
- •4. Класифікація та будова підривників.
- •Підривник ргм-2
- •Дистанційна трубка т-7
- •2. Будова бойових зарядів.
- •Лекція 14 Тема 3. Заняття 4. Засоби ініціювання.
- •2. Призначення, склад та будова засобів детонування.
- •1. Призначення, склад та будова засобів запалювання. Капсульна втулка.
- •2. Призначення, склад та будова засобів детонування.
1. Призначення та класифікація снарядів.
Артилерійський снаряд – основний елемент артилерійського пострілу – служить для придушення і знищення живої сили і вогневих засобів противника, поразки танків і інших броньованих цілей, руйнування оборонних споруд, придушення артилерійських і мінометних батарей і для виконання інших вогневих задач, вирішуваних артилерією. Переважна більшість снарядів по своїй будові є сукупністю металевої оболонки (суцільнокорпусної або збірної) і споряд-ження, відповідного призначенню снаряда. Суцільнокорпусні оболонки складаються з однієї деталі – корпусу. Збірні оболонки можуть складатися з 2 – 3 деталей: корпуси з пригвинтною головкою, корпуси з вгвинтним дном або корпуси з пригвинтною головкою і вгвинтним дном.
Рис. 39. Будова снаряда
В цілях правильного використовування снарядів і забезпечення ними військ, а також полегшення обліку артилерійські снаряди розрізняються за призначенням, калібром, відношенню калібру снаряда до калібру гармати, зовнішньому контуру і способу стабілізації в польоті.
1 За призначенням снаряди можуть бути основного, спеціального і допоміжного призначення.
2 По калібру снаряди діляться на снаряди малих калібрів (менше 76 мм); снаряди середніх калібрів (76 – 152 мм) і снаряди крупних калібрів (більше 152 мм).
3 По відношенню калібру снаряда до калібру гармати, для якої він призначається, всі снаряди підрозділяються на калі-берні (діаметр снаряда рівний калібру гармати) і підкаліберні (діаметр вражаючої частини снаряда менше калібру гармати).
4 По зовнішньому контуру снаряди діляться на далекобійні (подовжена головна частина, коротка циліндрична і циліндро-конічна запояскова частини снаряда) і недалекобійні (коротка головна і довга циліндрова частині снаряда).
5 За способом стабілізації у польоті артилерійські снаряди підрозділяються на ті, що обертаються (стабілізуються у польоті за рахунок доданого їм швидкого обертального руху) і не обертаються (оперені) (стабілізуються у польоті за рахунок стабілізуючого пристрою у вигляді оперення).
Снаряди основного призначення застосовують для придушення, знищення і руйнування різних цілей. До них відносяться фугасні, осколкові, осколково-фугасні, бронебійні, бетонобійні і запалювальні снаряди.
Снаряди спеціального призначення застосовують для освітлення місцевості, постановки димових завіс, цілевказівки, пристрілки цілі і доставки в розташування противника агітаційного матеріалу. До них відносяться освітлювальні, димові, агітаційні і пристрілочно-цілевказівні снаряди.
Снаряди допоміжного призначення застосовують для бойової підготовки військ і проведення різних полігонних випробувань. До них відносяться практичні, учбові лафетопробні і плитопробні снаряди.
Фугасні снаряди застосовують для руйнування окопів, бліндажів, деревоземляних споруд і укриттів. Вони руйнують ціль, головним чином, фугасною дією розривного заряду і масою снаряда.
Осколкові снаряди застосовують в основному для пораз-ки неукритої живої сили і бойової техніки противника. Осколко-ві снаряди вражають ціль убійчими осколками (товщина стінок корпусу снаряда складає 15 – 25 % калібру).
Осколково – фугасні снаряди поєднують властивості осколкових і фугасних снарядів. Вони мають ширше застосу-вання, ніж осколкові і фугасні снаряди, хоча і поступаються останнім відповідно по осколковій і фугасній дії. У осколково-фугасних снарядів калібру до 122 мм головною дією є осколкова, у снарядів більшого калібру – фугасна. Характеристикою фугас-ної дії при стрільбі по траншеї є приведена зона руйнування траншеї, а при стрільбі на руйнування різних споруд – величина радіусу воронки. Так для 122 мм гаубиці Д-30 радіус воронки складає 1,5 м. Характеристикою осколкової дії снаряда є приве-дена зона осколкової поразки, тобто площа, в межах якої при розриві даного снаряда відбувається достовірна поразка цілі. Так при стрільбі з 122 мм гаубиці Д-30 по живій силі противника, що знаходиться в положенні "стоячи" площа поразки складає 800 м2, а в положенні "лежачи" – 310 м2. Площа поразки збіль-шується із збільшенням кута падіння снаряда. Найбільш ефективна стрільба осколковими і осколково-фугасними снарядами на рикошетах (з установкою підривника на сповільнену дію), а також стрільба з дистанційним підривником, коли розрив відбувається в повітрі.