Умова самогальмування визначається залежністю:

Рsin < f Pcos , або tg < f.

Чим менше коефіцієнт тертя f, тим менше повинен бути кут підйому гвинтової лінії  (черв'яка або гвинта) для отримання самогальмування передачі.

Для поворотних механізмів (КГН) застосовується _пр не більше 4 град.

Для підйомних механізмів (КВН) – не більше 3 град.

Плавність наведення забезпечується рівномірною швидкіс-тю наведення. Відсутність плавності може затрудняти безперерв-ність спостереження за ціллю і навіть зробити наведення неможливим.

Плавність наведення, головним чином, залежить від:

• загального стану механізму;

• якості догляду за ним (своєчасністю змащення, видалення бруду і інше).

Плавність наведення здійснюється за рахунок:

• вживання передач, що забезпечують постійність передавального числа (зубчаті, гвинтові та ін. передачі);

• вживання передач, що забезпечують плавну зміну передавального числа (гвинтові передачі, шарніри).

Зручність експлуатації механізмів наведення забезпечується створенням для навідного зручних умов, сприяючих тривалій роботі.

Мала уразливість від вогню противника.

Враховуючи особливу відповідальність, складність конструкції і трудність виправлення пошкоджених механізмів наведення, їх необхідно розташовувати на гарматах захищено і, по можливості, компактно.

Під живучістю механізмів наведення розуміють їх здатність у перебігу тривалого терміну виконувати задачі без розрегулювання, зносу і пошкоджень.

Живучість механізмів наведення залежить від :

• якості вживаних матеріалів;

• характеру докладаємого навантаження;

• якості обробки деталей;

• якості збирання і регулювання;

• якості мастила, його стану;

• ступеню кваліфікації обслуги;

• якості обслуговування і зберігання.

Особливості експлуатації механізмів наведення:

• робота в польових умовах, у будь-який час року і за будь-яких погодних умов;

• механізми наведення є такими, що транспортуються;

• несприятливий динамічний характер докладаємого навантаження до деталей механізму.

Для забезпечення живучості механізмів наведення застосовуються спеціальні пристрої:

а) захисні засоби

• кожухи;

• повстяні ущільнення;

• прокладки.

б) стопори кріплення гармати по – похідному, що відключають передавальні ланки на марші і приймають на себе інерційні зусилля, які виникають при транспортуванні;

в) амортизації, що забезпечують рухливість з'єднання і пом'якшують навантаження;

г) пристрої, забезпечуючі регулювання усунення мертвих ходів.

Класифікація механізмів наведення

Механізми наведення класифікуються за декількома ознаками.

За призначенням:

• механізми горизонтального наведення - для переміщення частин гармати, що обертається, навкруги її вертикальної осі в горизонтальній площині;

• механізми вертикального наведення – для повороту частин гармати, що коливається, навкруги осі цапф у вертикальній площині;

• механізми стабілізації – для вирівнювання по горизонту гармати або утримання осі цапф гармат у горизонтальній площині при коливанні самохідної установки.

По приводу:

• механізми з ручним приводом, в яких зусилля навідного приводять в рух гармату.

• механізми з електричним приводом, в яких дія на механізм здійснюється від електродвигуна;

• механізми з гідравлічним приводом, в яких силовий привід працює на гідравліці (цей спосіб застосовувався на початку століття);

• механізми з електрогідравлічним приводом, у яких джерелом рушійної сили є електродвигун постійної швидкості, пов'язаний з гідрорегулятором, який змінює швидкість і напрям обертання.

За способом керування:

• з ручним керуванням – де навідний безпосередньо впливає на виконавчий механізм;

• з напівавтоматичним керуванням – у якому навідний впливає через привід на регулятор, а той, у свою чергу, діє на виконавчий механізм;

• з автоматичним (дистанційним) керуванням, в якому на регулятор впливає серводвигун, а навідний виконує роль контролера роботи приладів;

• змішаний.