3. Класифікація артилерійських гармат і їх характеристика.

На озброєнні сучасної артилерії знаходиться велика кількість артилерійських гармат різних типів і видів, що пояснюється різноманіттям бойових задач, вирішуваних артилерією.

В даний час прийнята наступна класифікація артилерійських гармат.

За призначенням: загального призначення, протитанкова і зенітна.

По калібру: малого калібру (20 – 57 мм), середнього калібру (76 – 152 мм), крупного калібру (більше 152 мм).

По автоматизації: автоматичні, напівавтоматичні і неавтоматичні.

По вигляду траєкторії: гармати, гаубиці, гармати-гаубиці, мортири і міномети.

По дії пострілу на лафет: з жорстким лафетом, з пружним лафетом, динамореактивні (безвідкатні) і з викочуванням.

По виду основи: наземна, корабельна і авіаційна.

По способу транспортування: буксирувана, самохідна, возима, носима і стаціонарна.

Артилерійські гармати підрозділяються на пушки, гаубиці, гаубиці-пушки і пушки-гаубиці.

Пушки і гаубиці можуть бути самохідними.

Пушками називаються довгоствольні гармати, призначені для настільної стрільби. Вони служать для поразки вертикальних і швидкісних цілей [танків, бронетранспортерів (БТР), бойових машин піхоти (БМП)], а також для ведення вогню на великі дальності. Вони мають більш довгий ствол, ніж гармати інших типів, досягаючий 40 – 70 калібрів і більше, велику початкову швидкість снаряда (600 – 1000 м/с і більше) за рахунок довжини ствола і збільшення ваги порохового заряду, що складає 25–30 % ваги снаряда. Як наслідок цього збільшується настільність стрільби, дальність польоту снаряда і бронепробиваємість. Політ снаряда здійснюється по настільній траекторії (при кутах піднесення до 20° – для поразки броньованих цілей, руйнування вертикальних стінок оборонних споруд, стрільби на рикошетах) і по навісній траєкторії (при кутах піднесення від 20° - до 45° – для поразки цілей, що віддалені від вогневої позиції більш чим на 2/3 найбільшої дальності стрільби). Для стрільби з гармат застосовують постріли унітарного і роздільно-гільзового заряджання (у гармат крупного калібру). До них відносяться 57 мм ПТП зразка 1943 р., 85 мм дивізійна гармата Д-44, 100 мм ПТП МТ-12. Дальність стрільби пушок 25 – 30 км.

Гаубицями називаються гармати, призначені для навісної стрільби (стрільба з крутішою траєкторією польоту снаряда, ніж у гармат). Гаубиці застосовуються для знищення живої сили противника і його вогневих засобів, розташованих за укриттями і в укриттях, для руйнування укриттів, спостережних пунктів, бліндажів. Снаряд випущений із гаубиці, летить по крутій траєкторії, яка утворюється при зменшенні початкової швидкості снаряда і збільшенні кута піднесення. Вони мають довжину ствола 22 – 30 калібрів, меншу масу снаряда і початкову швидкість снаряда 500 – 600 м/с, за рахунок зменшення ваги порохового заряду, що не перевищує 15 % ваги снаряда. Для поразки цілей, розташованих за гребенями укриттів, і для руйнування бойових покриттів оборонних споруд застосовується стрільба мортири (кути піднесення більше 45°). Вони мають змінний заряд, що допускає складання різних по масі зарядів (допускається складання 8 – 12 різних по вазі зарядів). Цим досягається зміна крутизни траєкторії і дальності стрільби при постоянному куті піднесення. Для стрільби з гаубиць застосовують постріли роздільно-гільзового і картузного (для крупного калібру) заряджання. До них відносяться: 122 мм гаубиця Д-30. Дальність стрільби гаубиць 10 – 15 км.

Гаубиця-пушка і пушка-гаубиця – гармати, які можуть вирішувати задачі і за гаубицю і за пушку. Вагу заряду гармати можна змінювати в широких межах і скласти 13 різних зарядів. При найбільшому куті піднесення (65°) гаубиця – пушка має властивості гаубиці. При стрільбі на най-більшому заряді вона кидає осколково – фугасну гранату зі швидкістю 655 м/с. На дальність 17230 м.

Мортири ведуть стрільбу при крутішій траєкторії. Довжина ствола мортири не перевищує 10 – 12 калібрів. Стрільбу мортири ведуть під кутом 45°.

Міномет – це гладкоствольна жорстка система, що не має противідкотних пристроїв, призначена для навісної стрільби мінами. Вони бувають середнього калібру (до 120 мм) і крупного калібру (160 мм і більше). Для стрільби з мінометів середнього калібру застосовують осколково-фугасні, запалювальні, димові і освітлювальні міни; а для мінометів крупного калібру – фугасні міни з установкою підривника на осколкову і фугасну дію.

До бойових властивостей гармат відносяться: могут-ність, далекобійність, купчастість стрільби, швидкострільність, рухливість, вогнева маневреність, надійність, живучість і безпека в обігу.

Могутність гармат залежить від потужності і ефектив-ності дії снаряда у цілі. Визначаючим чинниками є калібр і маса снаряда, які, у свою чергу, впливають на масу і рухомість гармат, на їх скорострільність і інші взаємозв'язані характеристики.

Купчастість стрільби – це здатність гармати забезпечу-вати якнайменше розсіювання снарядів при стрільбі в однакових умовах на одних і тих же установках прицілу, рівня і кутоміра.

Скорострільність визначається найбільшою кількістю пострілів, які може зробити гармата в одиницю часу. Розрізня-ють практичну скорострільність (стрільба ведеться з відновлен-ням наведення) і технічну скорострільність (відновлення наве-дення не здійснюється).

Рухливість визначається середньою швидкістю пересування на великі відстані, здатністю переміщення по різних дорогам і бездоріжжю, здатністю швидко займати і залишати вогневі позиції.

Вогнева маневреність – це здатність гармати вести вогонь в різних напрямах і на різні дальності, а також здатність швидко переносити вогонь з однієї цілі на іншу і мати різні кути падіння снарядів на одних і тих же дальностях стрільби.

Надійність гармати виражається у тому, що в будь-яких умовах експлуатації агрегати і механізми не мають відмов, перешкоджаючих виконанню вогневої задачі або здійсненню маневру.

Живучість гармати – це здатність її протистояти зносу і зберігати бойові властивості. Характеристикою живучості є кількість пострілів і число кілометрів пробігу, які може витримати гармата до виходу з ладу.

Безпека в поводженні досягається застосуванням запобіжних пристроїв, застережних написів, спеціальним фарбуванням, а також конструктивним розташуванням вузлів і механізмов, зменшуючих можливість отримання травм при роботі із гарматою.