Лекція 11

Тема 3. Заняття 1. Будова боєприпасів.

1. Призначення та задачі, що вирішуються артилерійсь-кими пострілами.

2. Класифікація та будова боєприпасів.

1. Призначення та задачі, що вирішуються артилерійсь-кими пострілами.

Під боєприпасами розуміється широкий круг елементів озброєння, необхідних для стрільби з артилерійських гармат, мінометів і пускових установок. Всяка артилерійська (ракетна) система складається із гармати(пускової установки), снаряда і бойового заряду.

До боєприпасів артилерії відносяться снаряди, міни, підривники, трубки і заряди.

Сучасна артилерія продовжує свій розвиток. Створю-ються нові зразки гармат, розроблені нові могутніші види боєприпасів, вибухових речовин і порохів.

З'явилися наступні види боєприпасів:

• ядерні боєприпаси;

• активно-реактивні снаряди;

• боєприпаси з касетним спорядженням і управлінням на кінцевій ділянці траєкторії;

• мультикумулятивні снаряди;

• снаряди з лазерним наведенням і т.д.

Боєприпаси сучасної артилерії повинні відповідати певним вимогам. Ці вимоги можна звести в дві групи.

1 Тактико-технічна:

• могутність дії снаряда у цілі;

• далекобійність;

• купчастість;

• безпека в поводженні при стрільбі;

• стійкість при тривалому зберіганні.

2 Виробничо-економічна:

• простота конструкції;

• уніфікація снарядів різного призначення;

• низька вартість;

• наявність початкових матеріалів, можливість їх заміни.

На озброєнні артилерії прийняті реактивні снаряди великої дальності і поліпшеної кучності до багатоствольних реактивних установок, бронебійні (підкаліберні і кумулятивні) снаряди, забезпечуючі пробиття броні будь-яких сучасних танків вірогідного противника. Подальший розвиток артилерійського озброєння вимагає розробки досконаліших видів боєприпасів, що мають високу могутність дії у цілі, зручних в обігу і дешевих у виробництві.

Артилерійським пострілом називають комплект елементів артилерійського боєприпаса, необхідний для проведення одного пострілу.

Основними елементами артилерійського пострілу являються снаряд, підривник (трубка), пороховий метальний заряд, гільза (картуз), капсульна (запальна) втулка. До складу пострілу як його окремі елементи можуть включатися полум'ягасник, розмідьнювач, флегматизатор.

Розмідьнювач призначений для видалення часток міді, що залишаються в каналі ствола в результаті тертя ведучих поясків об нарізи. В якості розмідьнювача застосовується олов'яний чи свинцевий дріт, який, випаровуючись при горінні заряду, створює з міддю легкоплавкий сплав, що виноситься з каналу ствола разом з пороховими газами.

Полум'ягасник – це речовина, що призначена для гасіння дульного чи зворотнього полум'я.

Флегматизатор призначений для зменшення шкідливої дії процесу пострілу на канал ствола.

2.Класифікація та будова боєприпасів.

Артилерійські постріли класифікуються:

1. За призначенням:

За призначенням артилерійські постріли поділяються на бойові, практичні, спеціальні, учбові та холості.

Бойові постріли комплектуються із бойових елементів і призначаються для використання при бойових стрільбах.

Практичні постріли комплектуються практичними снарядами (зпрощеної конструкції, не містять бойового споряд-ження), іншими елементами и призначаються для учбових стрільб, випробування матеріальної частини гармат.

Спеціальні постріли призначаються для стрільби спеціальними снарядами: освітлювальними, димовими, агітаційними і іншими.

Учбові постріли не вміщують бойових елементів і використовуються для вивчення будови пострілу, навчання гарматної обслуги прийомам заряджання і розряджання гармати та підготовці боєприпасів до стрільби.

Холості постріли не мають снарядів і використовуються для звукової імітації. Використовувати їх для стрільби зі снарядами чи в якості розряджальних пострілів (для видалення снаряда, залишившогося в стволі) забороняється. Для холостих пострілів, як правило, використовуються тонкозвідні порохи, що забезпечують повноту згоряння заряду в стволі.

2 За способом заряджання:

В залежності від способу зв'язку окремих елементів між собою перед заряджанням артилерійські постріли можуть бути унітарного заряджання, роздільно – гільзового заряджання, картузного заряджання.

В артилерійському пострілі унітарного заряджання (патронного заряджання) снаряд, метальний заряд і засіб його запалювання об'єднані в одно ціле. Постріл унітарного заряджання має постійний пороховий заряд, а гільза міцно з'єднана зі снарядом. Заряджання ним гармати проводиться в один прийом.

В пострілі роздільно – гільзового заряджання капсульна втулка і пороховий метальний заряд знаходяться в гільзі, а снаряд – окремо від гільзи. Ці постріли застосовуються до гармат крупного калібру чи до гармат, у яких в процесі стрільби необхідно змінювати масу порохового заряду. Заряджання ними гармати проводиться в два прийоми.

В пострілі картузного заряджання снаряд, метальний заряд в картузі і засіб запалювання не з'єднані між собою. Маса порохового заряду може змінюватися в процесі стрільби. Заряджання гармати проводиться в три прийоми.

3 По ступеню готовності до бойового застосування:

Постріли до частини можуть поступати зі снарядами з вгвинченими в них пластмасовими пробками чи підривниками. В першому випадку снаряди називаються неостаточно споряд-женними, в другому – остаточно спорядженними.

У артилерійських частинах постріли зберігаються тільки готовими, з снарядами в остаточно або неостаточно спорядженому вигляді.

Бойовий комплект – це кількість боєприпасів, встановлених Наказом Міністра Оборони на одиницю озброєння і призначених для виконання вогневої задачі.

Лекція 12

Тема 3. Заняття 2. Будова артилерійських снарядів.

1. Призначення та класифікація снарядів.

2. Будова артилерійських снарядів.

3. Дія артилерійських снарядів.

4. Класифікація та будова підривників.