Класифікація хвороб слизової оболонки ротової порожнини

У стоматологічній практиці зручною є класифікація хвороб сли­зової оболонки ротової порожнини, в основі якої лежить комплекс етіологічних, патогенетичних та клінічних даних про хвороби слизо­вої оболонки ротової порожнини у дітей.

Класифікація хвороб слизової оболонки ротової порожнини у дітей (Т.Ф.Виноградова, 1987)

І. Згідно з етіологією:

1.Вірусні хвороби слизової оболонки ротової порожнини:

гострий герпетичний стоматит;

рецидивуючий герпетичний стоматит;

герпангіна (коксаківірусний стоматит);

вірусні бородавки;

везикулярний стоматит;

СНІД.

2.Грибкові хвороби:

гострий та хронічний кандидоз;

кандидомікоз та ін.

3.Бактеріальні хвороби:

виразково-некротичний стоматит Венсана;

432

туберкульозний стоматит;

гонорейний стоматит;

сифіліс ротової порожнини.

4.Алергічні хвороби:

багатоформна ексудативна еритема.

5. Зміни слизової оболонки ротової порожнини, які є симптома­ми патологічних змін у різних органах та системах організму:

при хворобах системи травлення (рецидивуючі афти ротової по­рожнини);

при гострих інфекційних хворобах (кір та ін.);

при хворобах крові (десквамативний глосит Гунтера при анемі­ях, виразковий стоматит при лейкозах та ін.;

при хворобах шкіри (бульозний епідермоліз, дерматит Дюрінга та ін.);

при серцево-судинних, нервово-психічних, ендокринних та інших системних захворюваннях.

6. Ураження слизової оболонки ротової порожнини внаслідок ме­ханічної, фізичної та хімічної травми (афта Беднара, декубітальна афта, ерозія, рана, термічні, хімічні та променеві опіки, м'яка лей­коплакія).

II. Згідно з клінічним перебігом: гострі та хронічні (рецидиву­ючі і перманентні).

III. Згідно з локалізацією: стоматит, папіліт, гінгівіт, глосит, па-латиніт та іи.

IV. Згідно з морфологічними змінами:

1. Первинні запалення (катаральне, фібринозне, альтернативне і проліферативне);

висипання (пухирі, пухирці, папули).

2. Вторинні запалення:

ерозії, афти, виразки, плями, рубці.

На кафедрі дитячої терапевтичної стоматології Національного медичного університету в навчальному процесі та лікувальній роботі використовується наступна класифікація захворювань слизової обо­лонки ротової порожнини.

1. Травматичні пошкодження (механічні, хімічні, фізичні) — афта Беднара, декубітальна ерозія, виразка, термічні, хімічні і променеві опіки, м'яка лейкоплакія та ін.

2. Вірусні хвороби слизової оболонки ротової порожнини:

гострий герпетичний стоматит;

рецидивуючий герпетичний стоматит;

герпангіна (коксаківірусний стоматит);

вірусні бородавки.

3. Зміни на слизовій оболонці ротової порожнини при гострих вірусних та інфекційних захворюваннях (кір, вітряна віспа, опе-різувальний герпес, скарлатина, дифтерія, коклюш, інфекційний мононуклеоз, СНІД та ін.).

4. Грибкові хвороби слизової оболонки ротової порожнини:

гострий кандидоз;

хронічний кандидоз.

5. Алергічні хвороби: (набряк Квінке, багатоформна ексудатив­на еритема, синдром Стівенса—Джонсона, синдром Лайєлла, хронічний рецидивуючий афтозний стоматит).

6. Прояви на слизовій оболонці ротової порожнини при деяких системних захворюваннях (хвороба систем травлення, крові, серцево-судинної, ендокринної; гіповітамінози та ін.).

7. Зміни на слизовій оболонці ротової порожнини при специ­фічних хворобах (гонорея, туберкульоз, сифіліс).

8. Аномалії та самостійні захворювання язика (складчастий, ромбоподібний, десквамативний глосит).

434

9. Хейліти:

самостійні;

прояви при патологічних станах різних органів та систем.

Стоматолог повинен мати чітке уявлення не тільки про клінічні прояви хвороб слизової оболонки ротової порожнини, а й про пато­логічний стан нервової системи, органів кровообігу, травн⁰¹ о кана­лу, ендокринних залоз, порушення обміну в організмі, особливості структурних і функціональних змін в організмі дитини, що росте. Лікар має орієнтуватися на індивідуальний підхід до кожного хворо­го, володіти методиками обстеження, вмінням оцінити результати дослідження, скласти план комплексного лікування і профілактики стоматологічних хвороб, а також бути ознайомленим з основами дис­пансеризації за сучасних умов.

Анатомічне слизова оболонка ротової порожнини належить до початкового відділу травного каналу, тому від народження дитини піддається систематичному впливу зовнішніх чинників і одночасно відтворює різні патологічні процеси в організмі. Дитячий стомато­лог має особливо уважно проводити всебічне клінічне обстеження дитини з патологією тканин ротової порожнини разом із педіатром, гастроентерологом, невропатологом чи іншими спеціалістами. Особ­ливістю дитячого організму є те, що більшість захворювань слизової оболонки ротової порожнини перебігає досить гостро, з вираженим порушенням загального стану. Ефективність лікування залежить від правильної оцінки зв'язку хвороб ротової порожнини з патологією внутрішніх органів і обмінними порушеннями у дітей.