Будова цементу

Цемент — це звапнована тканина зуба, подібна до кісткової, але на відміну від неї не містить судин і не піддається постійній перебу­дові. Цемент покриває корінь зуба, а в ділянці шийки утворює так звану емалево-цементну межу. Товщина шару цементу мінімальна в ділянці шийки зуба (20-50 мкм), максимальна біля верхівки кореня (100-1500 мкм і більше). Відкладення цементу на поверхні кореня відбувається протягом усього життя з певною ритмічністю.

Функції цементу:

1. Входить до складу підтримуючого апарату зуба, забезпечую­чи прикріплення до зуба волокон періодонту.

2. Захищає дентин кореня від шкідливих впливів.

3. Виконує репаративні функції при утворенні резорбційних ла­кун і при переломі кореня.

4. Постійно відкладається в ділянці верхівки кореня: зберігає таким чином загальну довжину зуба, що компенсує вікове стирання емалі.

Міцність повністю звапнованого цементу дещо нижча, ніж ден­тину. Цемент містить 50-60 % неорганічних речовин (переважно фос-

40

Гістологічна будова твердих тканин тимчасових і постійних зубів

фату кальцію у вигляді гідроксіапатиту) та 30-40 % органічних (в ос­новному колаген). Трофіка цементу відбувається дифузно, з боку періодонту.

Розрізняють безклітинний — первинний і клітинний — вторин­ний цемент (мал. 8). Безклітинний цемент у ході розвитку зуба утво­рюється першим. Він розташовується на поверхні коренів зуба у виг­ляді тонкого (30-230 мкм) шару і в усіх зубах покриває шийку зуба. Безклітинний цемент не містить клітин і складається із звапнованої міжклітинної речовини, в якій вирізняють тісно розташовані колаге­нові волокна та основну речовину.

Клітинний (вторинний) цемент виявляється у вигляді шару зав­товшки 100-1500 мкм в апікальній третині кореня і в ділянці біфур­кації багатокореневих зубів. Клітинний цемент складається із клітин (цементоцитів і цементобластів) і звапнованої міжклітинної речови­ни.

Нижче подаються деякі характеристики клітинного та безклітин-ного цементу (за В. Л. Биковим, 1996)

Цементоцити — це клітини, що містяться в особливих порож­нинах цементу - лакунах - і за своєю будовою подібні до остеоцитів. Ці клітини мають велику кількість коротких відростків, що орієнто­вані в бік періодонту (джерела трофіки).

Цементобласти — функціонально активні клітини, що розміщу­ються на поверхні цементу і забезпечують ритмічне відкладення но­вих його шарів. Цементобласти забезпечують репаративні процеси в

Мал. 8. Схематичне зобра­ження мікроскопічної будо­ви цементу (В. Л. Биков, 1996): 1 — безклітинний це­мент; 2 — клітинний (вто­ринний) цемент;.? — дентин;

4 - дентинні канальці;

5 — зернистий шар Томса;

6 — цементоцити; 7 — цемен-тобласти; ^ - волокна Шар-пея в періодонті

41

Деякі характеристики клітинного та безклітинного цементу
(за	В. Л. Виковим, 1999)
Безклітинний цемент	Клітинний цемент
Прилягає до дентину Покриває корінь по всій ДОВЖИНІ Клітини відсутні	Розташований поверх безклітинного цементу, рідко безпосередньо прилягає до дентину Покриває апікальну третину кореня і ділянку біфуркацій багатокореневих зубів Містить клітини: цементоцити і цементобласти
Межа з дентином нечітка	Межа з дентином чітка
Низька швидкість утворення	Висока швидкість утворення
Лінії росту розташовані близько одна до одної"	Лінії' росту розташовані порівняно далеко одна від одної
Шар прецементу тонкий	Шар прецементу товстий

цементі. Так, наприклад, при переломі кореня зуба вони беруть участь у формуванні "муфти" навколо лінії перелому.

Гіперцементоз — це надлишкове відкладення цементу. Найчас­тіше дифузний гіперцементоз, що характеризується посиленим ут­воренням цементу на всій поверхні кореня, пов'язаний із хронічним періапікальним інфекційним процесом. У деяких випадках він веде до зрощення кореня зі стінкою кісткової альвеоли. Дифузний гіпер­цементоз зустрічається у 2,5 рази частіше в зубах нижньої щелепи, особливо в премолярах і молярах.

У тимчасових зубах шар цементу тонший, ніж у постійних. Пе­реважає безклітинний цемент, клітинний цемент в невеликих кілько­стях зустрічається лише в апікальній третині кореня.