Вибір методу лікування періодонтиту тимчасових зубів

Методи лікування періодонтиту тимчасових зубів можна умов­но поділити на консервативний, спрямований на збереження анато­мічної та функціональної цілості зуба, і хірургічний — видалення зуба як джерела інфікування періодонта.

Протипоказаннями до проведення консервативного методу ліку­вання періодонтиту тимчасових зубів є:

— ситуація, коли хворий зуб є причиною гострого септичного стану, хронічної інфекції та інтоксикації організму;

— пошкодження компактної пластинки, що оточує фолікул пос­тійного зуба (за даними рентгенографії);

— патологічна або фізіологічна резорбція кореня більше, ніж на 1/3 його довжини;

— повне зруйнування коронки зуба, якщо до його фізіологічної зміни залишилось не більше 1,5 років;

— перфорації стінки кореня або дна порожнини зуба;

— відсутність ефекту консервативного лікування (збереження ознак гострого запального процесу, невитримування зубом герме­тичного закриття тощо);

— затримка зуба в щелепі у разі прорізування постійного зуба. Метою консервативного лікування періодонтиту тимчасових зубів є усунення вогнища інфікування періодонта (мікрофлори ко­реневого каналу) шляхом ретельної механічної і медикаментозної об­робки кореневого каналу та його обтурації, забезпечення нормально­го і своєчасного перебігу фізіологічного процесу розсмоктування кореня та запобігання пошкодженню і порушенню розвитку фоліку­ла постійного зуба. Основними принципами лікування періодонти­ту є вплив на систему макроканалів (усунення путридного розпаду, видалення інфікованого предентину, знешкодження мікроор­ганізмів), мікроканалів (блокування інфекції в дентинних канальцях) і на періапікальні тканини (усунення запальних процесів і створення сприятливих умов для регенерації тканин періодонта).

Вибір тактики лікування періодонтиту тимчасових зубів залежить від етіології та перебігу процесу (гострий, хронічний, загострення хро­нічного), стадії розвитку кореня, наявності і розміру вогнища періапі-кальної деструкції, соматичного та психічного стану дитини.

325

Лікування гострого періодонтиту тимчасових зубів

Консервативне лікування гострого інфекційного періодонтиту спрямоване на ліквідацію запалення в періодонті, зняття болю і за­побігання поширенню запального процесу на інші відділи щелепно-лицевої ділянки. Ексудат, утворений у тканинах періодонта, може знайти вихід кількома шляхами: через кореневий канал, через кістку щелепи під окістя з вестибулярного або язикового боку, через нори­цевий хід (при загостренні хронічного періодонтиту), через ясенну борозну, через комірку видаленого зуба. Потрібно оптимально ство­рити відтік серозного або гнійного ексудату з періодонта через коре­невий канал. За відсутності виділення ексудату з каналу при сфор­мованому апікальному отворі обов'язковим є його відкриття, проте в тимчасових зубах, як правило, такої необхідності не виникає. Ліку­вання проводять у кілька відвідувань.

У перше відвідування необхідно здійснити наступне:

— знеболювання;

— розкриття порожнини зуба із застосуванням високошвидкі-сного наконечника;

— видалення з каналу путридних мас під шаром антисептично­го розчину за допомогою пульпекстрактора відповідного розміру;

у разі дуже широких каналів іноді доводиться застосовувати з цією метою одразу кілька пульпекстракторів; у зубах із несформованим коренем або в період його резорбції цей етап виконується дуже обережно;

— за відсутності відтоку ексудату через кореневий канал і сфор­мованої верхівки кореня — відкриття апікального отвору за допо­могою файла або римера;

— за наявності під'ясенного або надкісничного абсцесу — його розтин і дренування;

— призначення ванночок з 0,5 % розчину гідрокарбонату на­трію для полоскання ротової порожнини;

— ііризначення сульфаніламідних препаратів, у разі вираженої інтоксикації — антибіотиків, десенсибілізувальних та аналгезую-чих засобів у дозуванні, відповідно до віку;

— призначення великої кількості рідини, неподразливої їжі, що

326

не потребує інтенсивного розжовування, загальнозміцнювальної

терапії.

Після першого відвідування зуб залишається відкритим. Дити­на має приходити на прийом щодня, щоразу оцінюється її стан, за необхідності проводиться корекція лікувальної тактики, перевіряєть­ся наявність повноцінного дренування періодонтальної щілини і здійснюється антисептична обробка кореневого каналу.

Продовження лікування можливе після стихання гострих за­пальних явищ: мимовільного болю, колатерального набряку, вира­женої болісності під час пальпації ясен у ділянці хворого зуба, боліс­ності під час перкусії зуба.

У наступне відвідування проводиться:

— повна інструментальна і антисептична обробка кореневого ка­налу за вказаними нижче методиками із застосуванням найефек­тивніших лікарських засобів;

— уведення в канал лікарського засобу антисептичної протиза­пальної дії на турунді або у вигляді пасти;

— ізоляція порожнини зуба герметичною пов'язкою з тимчасо­вого пломбувального матеріалу (дентин-пасти тощо).

Завершення лікування залежить від оптимальної тривалості дії лікарських засобів, які входять до кореневої пов'язки (1-6 діб). За відсутності проявів загострення процесу, безболісної перкусії, відсут­ності ексудації з каналу (що підтверджується відсутністю зміни за­барвлення турунди з йодинолом, уведеної в канал) проводиться плом­бування кореневих каналів пастою, що розсмоктується, і відновлен­ня форми зуба постійними пломбувальними матеріалами (після рен­тгенологічного контролю якості заповнення кореневого каналу).

Лікування хронічного періодонтиту тимчасових зубів у стадії за­гострення проводиться так само, як лікування гострого періодонти­ту інфекційного походження.

Лікування гострого токсичного періодонтиту тимчасових зубів принципово не відрізняється від лікування періодонтиту постійних зубів у дітей.

У перше відвідування необхідно здійснити:

— видалення девіталізованої пульпи;

— обробку кореневого каналу препаратом антидотом: при миш'­яковистому періодонтиті — 5 % розчином унітіолу, тіосульфату на-

327

трію, 5 % розчином йоду, 1 % розчином йодинолу; у разі пошкод­ження тканин періодонта фенолом — рициновою (касторовою) олією або 10 % емульсією анестезину в рициновій олії;

— внесення антидоту в кореневий канал на турунді;

— герметичне закриття порожнини зуба на 24 год. Дитині призначають приходити на прийом щодня. У разі збере­ження болю і болісної перкусії обробка антидотом повторюється і відновлюється коренева пов'язка ще на добу. Кореневий канал плом­бується після зникнення симптомів гострого періодонтиту. Зуб не можна залишати відкритим, оскільки можливе інфікування періо­донта через кореневий канал.