Будова дентину

Дентин — це звапнована тканина зуба, що утворює його основну масу і визначає його форму.

Дентин має світло-жовте забарвлення; він твердіший за кістку та цемент, проте у 4-5 разів м'якший за емаль. Зрілий дентин містить 70 % неорганічних речовин (переважно у вигляді фосфорнокислих солей кальцію та магнію), 20 % органічних (колаген І типу) та 10 % води (табл. 5).

Дентин міститься в коронці, шийці та корені зуба. Разом із пре-дентином дентин утворює стінки пультової камери. У ній розташо­вана пульпа зуба, яка ембріологічне, структурно і функціонально ут­ворює з дентином єдиний комплекс, тому що дентин виробляється клітинами пульпи — одонтобластами — і містить їх відростки, що містяться в дентинних трубочках. Завдяки безперервній діяльності одонтобластів відкладення дентину відбувається протягом усього

Мал. 6. Схематичне зображення процесів звапнування в припульповому дентині: 1 — одонтобласти (тіла клітин); 2 — предентин; 3 — зона мінералі­зованого дентину; 4 — мінералізований припульповин дентин; 5 — каль-косферити; 6 — відростки одонтобластів; 7 — інтертубулярний дентин; 8 — перитубулярний дентин

життя і у вигляді захисної реакції посилюється в разі пошкодження зуба (мал. 6).

Дентин кореня утворює стінку кореневого канала, який відкри­вається на верхівці одним або юлькома апікальними отворами, що зв'язують пульпу з перюдонтом. Цей зв'язок часто здійснюється і че­рез додаткові канали, які пронизують дентин кореня. Додаткові ка­нали виявляються у 20-30 % постійних зубів, вони найхарактерніші для премолярів (близько 55 %). У тимчасових зубах частота додатко­вих каналів складає 70 %. У молярах дуже типовим є їх розташуван­ня в міжкореневому дентині, що утворює дно пульпової камери.

Дентин складається із пучків колагенових волокон, звапнова­ної міжклітинної речовини, пронизаної дентинними канальцями, що містять відростки одонтобластів — відростки Томса. Між канальця­ми розташований інтертубулярний дентин (мал. 7). Дентинні ка-нальці мають діаметр 1 -4 мкм. Основна речовина дентину має фібри-

36

Мал. 7. Електронно-мікроскопічна будова дентину: і — дентинні канальні;

Р - перитубулярний дентин; / - інтертубулярний дентин

лярну структуру, складається з колагенових волокон та однорідної склеюючої речовини.

Розташування волокон різне в різних відділах дентину. Відпо­відно виділяють два шари дентину: зовнішній (плащовий) і внутрішній (припульповий). У зовнішньому шарі переважають ко­лагенові волокна, що прямують у радіальному напрямку (волокна Корфа), у внутрішньому вони мають тангенціальній напрямок (во­локна Ебнера). У дентині спостерігаються прояви ритмічності росту у вигляді ліній Оуена, хід яких паралельний до волокон Ебнера. Лінії Оуена відповідають періодами спокою в діяльності дентинобластів, їх виникнення співпадає в часі з періодами неповного звапнування дентину і утворення в цих ділянках дуже дрібних штерглобулярних просторів. Такий інтерглобулярний дентин розташований переваж­но в зовнішній третині коронки паралельно дентинно-емалевому спо­лученню. Він містить незвапновані колагенові волокна. У разі пору­шення мінералізації дентину (у зв'язку з D-пповітамінозом, недостат­ністю кальцитоншу або при флюорозі) обсяг інтерглобулярного ден­тину значно збільшується.

Дентинні канальці — це тонкі трубочки, що поступово звужу­ються у зовнішньому напрямку і радіальне пронизують дентин від пульпи до його периферії (дентинно-емалевої межі в коронці і це-ментно-дентинної межі в корені). За нормальних умов дентинні

37

канальці повністю заповнені волокнами Томса. У товщі дентину ка-нальці розгалужуються, віддають бічні відростки, які аностомозують між собою, що особливо помітно в ділянці емалево-дентинного спо­лучення. Функція волокон Томса полягає в живленні речовини ден­тину і постачанні його мінеральними солями. Щільність розташуван­ня дентинних канальців значно більша на поверхні пульпи (45—76 тис/мм²), ніж біля емалево-дентинного сполучення (15-20 тис/мм²). При цьому відносний об'єм, що його займають ден-тинні канальці, становить відповідно ЗО і 4 % дентину. У корені зуба щільність дентинних канальців у апікальному напрямку зменшуєть­ся майже в 5 разів.

Завдяки значній кількості дентинних канальців дентин, незва­жаючи на свою щільність, володіє високою проникністю. Це має сут­тєве клінічне значення, зумовлюючи швидку реакцію пульпи іга по­шкодження дентину. При карієсі дентинні канальці є шляхами про­никнення мікроорганізмів.

Окрім відростка одонтобласта, у дентинному канальці містяться нервові волокна, незвапновані колагенові фібрили і дентинна рідина. Саме з переміщенням цієї рідини пов'язують чутливість дентину (так звана гідродинамічна гіпотеза чутливості дентину). Згідно із цією гіпо­тезою, різні впливи на дентинні канальці (температурні, механічні, ви­сушування тощо) зумовлюють швидкі ударні переміщення дентинної рідини, що спричиняє подразнення вільних нервових закінченьу пульпі.

Перитубулярний дентин — це дентин, що безпосередньо оточує кожну дентинну трубочку і утворює її стінку.

Він характеризується підвищеним вмістом (на 40 %) мінераль­них речовин порівняно з тим, що заповнює простори між трубочка­ми. При демінералізації дентину внаслідок карієсу перитубулярний дентин руйнується в першу чергу. Це призводить до розширення ка­нальців і підвищення проникності дентину.

Інтертубулярний дентин — це дентин, розташований між ден-тинними трубочками. Він представлений звапнованими колагенови­ми волокнами діаметром 50—200 нм.

Предентин — це внутрішня, найближча до пульпи частина при-пульпового дентину, який прилягає безпосередньо до шару одонтоб-ластів. У нормі ця ділянка дентину не звапновується і є місцем пост­ійного його росту. Ріст дентину не припиняється і в дорослої люди-38

Гістологічна будова твердих тканин тимчасових і постійних зубів

ни, тому спостерігається поступове звуження пульпової порожнини. Дентин, що утворюється у сформованому зубі після прорізування, називається вторинним дентином. Вторинний дентин утворюється повільніше, ніж первинний. Розташування дентинних канальців і колагенових фібрил у ньому менш упорядковане, ступінь мінералі­зації вторинного дентину нижчий. Відкладення вторинного дентину відбувається нерівномірно: найбільше його утворюється в бокових стінках і склепінні пульпової камери, а в багатокореневих зубах — в її дні. Унаслідок відкладення вторинного дентину форма пульпової камери поступово змінюється: згладжуються роги пульпи, об'єм її зменшується. Швидкість утворення вторинного дентину з віком упо­вільнюється.

Заміснші дентин (репаративний, ірегулярний, третинний) ут­ворюється у відповідь на дію подразників. На відміну від первинного і вторинного дентину, що розміщуються вздовж всієї пульпово-ден-тинної межі, третинний формується локально — лише тими клітина­ми пульпи, які безпосередньо реагують на подразник. Він може утво­ритися в будь-якому місці стінки пульпової камери, але найчастіше — в ділянці рогів пульпи. Кількість і структура замісного дентину за­лежать від природи, інтенсивності і тривалості впливу. Він, як пра­вило, характеризується відсутністю дентинних канальців, нерівно­мірною та слабкою мінералізацією, різноманітними включеннями.

Сюгерозований дентин (прозорий) утворюється внаслідок про­гресивного відкладення перитубулярного дентину в дентинних тру­бочках, що спричиняє їх поступове звуження та облітерацію. Ці зміни можуть бути пов'язані з природним процесом старіння або виникати під дією різноманітних патологічних процесів, наприклад, карієсу, стирання. Унаслідок відкладення солей вапна в дентинних каналь-цях показники заломлення світла канальців та основної речовини ви­рівнюються і такі ділянки під мікроскопом здаються прозорими. Тому такий дентин отримав назву прозорого, або склерозованого. Склеро-зування дентину зменшує його проникність, воно може подовжити період життєздатності пульпи і тому вважається своєрідною захис­ною реакцією.

Якщо внаслідок патологічного процесу частина дентинобластів з відростками гине, внутрішні юнці канальців заповнюються ірегу-лярним (замісним) дентином, а самі канальці внаслідок розпаду їх

39

вмісту — повітрям. Такі канальці на шліфах під час спостереження в прохідному світлі видаються чорними. Вони названі "мертвими трак­тами" дентину і відповідають ділянкам із зниженою чутливістю.

Дентину в тимчасовому зубі менше, ніж у постійному; його товщина зменшена приблизно удвічі. Це пов'язано з меншою трива­лістю його утворення і, можливо, з коротшим періодом функціону­вання тимчасового зуба. По кольору дентин тимчасових зубів світліший, ніж постійних, він менше звапнований, м'якший, легше препарується. Дентин, що утворився внутрішньоутробно, більш од­норідний, що, можливо, пов'язано з рівномірністю його звапнування в цей період. Швидкість утворення вторинного та замісного дентину в тимчасових зубах вища. Проте перитубулярний дентин майже відсутній, дентинні трубочки широкі і не піддаються склерозуванню.