- •1.Основні завдання психології вищої школи на сучасному етапі реформування в/о в Україні.
- •2.Предмет і основні категорії психології вищої школи.
- •3.Зв¢язок психології вищої школи з іншими науками.
- •4. Методологія, принципи та методи психологічного дослідження.
- •5. Психологічна характеристика студентства.
- •6. Суперечливості та кризи студентського віку.
- •7. Адаптація студентства до навчання у в/ш, її види та умови ефективності.
- •8. Професійне становлення особистості студента як майбутнього фахівця.
- •9.Психологічні особливості студентської групи та її структура.
- •10.Проблема керівництва та лідерства у групі, функції студентського лідера.
- •11.Психологічні засади управління навчальним процесом у в/ш.
- •12.Психологічні особливості розвивального навчання у в/ш.
- •13. Проблемне навчання та психологічне обгрунтування його ефективного застосування у вищих навчальних закладах.
- •14. Пошуково-дослідницький характер навчальної діяльності студентів.
- •15.Проблеми потреб і мотивів особистості студента та їх формування у навчально-виховному процесі.
- •16. Психологічні особливості провідної діяльності студентів.
- •17.Вплив навчальної діяльності на формування особистості студентів.
- •18. Особливості формування професійної самосвідомості студентів
- •19. Психологія педагогічної взаємодії викладача зі студентами.
- •20.Навчальна активність студентів: сутність, психологічні особливості.
- •21.Психологічний аналіз конфліктів у педагогічній взаємодії. Шляхи запобігання та стратегії вирішення.
- •22.Педагогічний професіоналізм діяльності викладача.
- •23.Завдання і зміст діяльності викладача вищої школи.
- •24.Умови розвитку творчих засад у діяльносі викладача вищої школи.
- •25.Соціально-психологічні особливості готовності випускників вищої школи до практичної професійної діяльності.
- •2. Характеристика в/о України початку третього тисячоліття
- •3.Педагогічний професіоналізм діяльності викладача вищої школи.
- •4. Педагогічна та наукова творчість у професійній діяльності викладача.
- •5.Особливості розвитку вищих навчальних закладів України
- •6. Система освіти України, її структура, особливості управління
- •7. Принципи діяльності освітніх закладів
- •8. Зміст освіти у вищих навчальних закладах. Закони навчання, їх сутність.
- •9. Загальні закономірності навчального процесу.
- •10. Принципи навчання у в/ш.
- •11. Форми, види, методи, прийоми і засоби навчання у в/ш.
- •12. Традиційні та інноваційні методи навчання у в/ш.
- •13. Лекція у системі підготовки фахівців.
- •14. Організація та проведення семінарів.
- •15. Практичні та лабораторні заняття у внз.
- •16. Особливості індивідуальних занять, консультацій.
- •17. Організація контролю знань студентів.
- •18. Дистанційне навчання.
- •19. Контроль навчальної діяльності студентів.
- •20. Принципи, види та функції педагогічного управління
- •21. Педагогічний контроль і оцінка як функція управління.
- •22. Умови згуртування та розвитку студентської групи.
- •1. Психолого-педагогічна модель особистості фахівця з в/о.
- •2. Самовиховання і саморозвиток майбутніх фахівців з в/о.
- •3.Чинники і механізми формування моральних якостей студентів.
- •4. Психологічні особливості наукової діяльності.
- •5. Передумови ефективності діяльності викладача.
- •6. Шляхи формування педагогічної майстерності й підвищення рівня професіоналізму викладача вищої школи.
- •7. Умови згуртування та розвитку студентської групи.
- •8. Професійно-педагогічне спілкування у в/ш
- •9. Позиція викладача в навчально-професійній взаємодії зі студентами (розуміння, визнання і прийняття студента).
- •10.Управління навчально-професійною діяльністю студентів
- •11. Професійна імпровізації в науково-педагогічній діяльності.
- •12. Педагогічна етика викладача.
- •13. Причини неуспішності студентів та шляхи її усунення.
- •14.Психолого-педагогічні особливості групового та індивідуального навчання у в/ш.
- •15. Педагогічна майстерність як комплекс властивостей особистості викладача.
- •16. Психологічна характеристика педагогічної взаємодії.
- •17.Педагогічна ситуація як головна структурна одиниця комунікативної діяльності викладача.
- •18. Вербальна та невербальна комунікація викладача.
- •19. Формування стилю педагогічного спілкування.
- •20.Адаптація студента до навчання у в/ш.
- •21.Структура виховного процесу.
- •22.Мета і зміст національного виховання студентської молоді.
- •23.Зміст, напрями, форми і методи виховної роботи зі студентами.
- •24. Особливості роботи куратора студентської групи.
- •25.Позааудиторна робота з студентами.
9.Психологічні особливості студентської групи та її структура.
Груповий суб’єкт – спільність із відповідними характеристиками, групові санкції – сукупність засобів, завдяки яким група стимулює нормативну поведінку кожного члена. Психологічні особливості групового субєкту: 1. взаємоповязана, взаємозалежна дія-сть; 2. здатність до саморефлексії;
Студентська група – спільність автономна й самодостатня, яка здатна сама вирішувати свої внутрішні проблеми, а її активність пов’язана з суспільним життям факультету та університету. Групи под. на: 1. великі соц. групи; 2. малі соц. групи (від 5 до 50 чол.).
Класифікація малих соц. груп (Л. І. Марісова):
1. студентська академічна група, існування якої обумовлене специфікою організації навчального процесу у ВНЗ;
2. студентські наукові гуртки, науково-теоретичні семінари й проблемні групи, осн. метою яких є необхідністю залучати всіх студентів до науково-пошукової роботи;
3. студентські групи, існування яких зумовлене формою організації виховного процесу та необхідністю розвитку громадсько-політичної молоді;
4. трудові студентські групи;
5. групи художньої самодіяльності та спортивні команди;
6. побутові малі групи, ситуативні, епізодичні чи довготривалі групи;
7. студентські неформальні групи.
Психологічні хар-ки академічної студ. групи:1. спільна мета і завдання проф. підготовки; 2. спільна навчально-професійна діяльність; 3. зв’язки ділового та особистісного характеру 4. однорідність складу групи за віком; 5. висока поінформованість один про одного 6. високий рівень студ. самоврядування; 7. обмеженість терміну перебування у навч. закладі 8. активна взаємодія у процесі комунікації.
10.Проблема керівництва та лідерства у групі, функції студентського лідера.
Лідер – член групи, який спонтанно висувається на роль неофіційного керівника в умовах певної, специфічної та досить значущої ситуації, щоб забезпечити організацію спільної діяльності людей для найбільш швидкого й успішного досягнення спільної мети.
Між лідерством і керівництвом є суттєва різниця. Б. Д. Паригін наводить такі відмінності між функціями лідера та керівника:
-лідер покликаний здійснювати переважно регуляцію міжособистісних стосунків у групі, натомість керівник здійснює регуляцію офіційних відносин групи як деякої соціальної організації;
-лідерство виникає за умов мікросередовища, керівництво – елемент макросередовища;
-лідерство виникає стихійно, керівник будь-якої реальної соціальної групи або призначається, або обирається;
-явище лідерства менш стабільне, висунення лідера залежить від настрою групи, натомість керівництво – явище стабільніше;
-керівництво підлеглими порівняно з лідерством має чіткіше визначену систему санкцій;
-процес прийняття рішення керівником значно складніший, натомість лідер здебільшого приймає безпосередні рішення, які стосуються групової діяльності;
Для групи створюються сприятливі умови, коли офіційний керівник групи та лідер – одна людина, або коли між ними є узгодженість. У кожній мікрогрупі є лідер. Залежно від спрямування конкретної діяльності мікрогрупи може бути декілька лідерів.
Функціями студентського лідера можна назвати такі:
1. Використовувати добре організовану цікаву справу, щоб залучати всіх студентів у ділові стосунки.
2. Враховувати стосунки в кожній мікрогрупі, сприяти збагаченню та зміцненню зв’язків між ними.
3. В оцінках товаришів бути справедливим, об’єктивним, не протиставляти мікрогрупи одна одній, не підтримувати суперництво, конкуренцію між ними.
4. Уміти прогнозувати соціально-психологічні наслідки тих або інших спільних справ.
Якості які притаманні лідеру це: зацікавленість у досягненні групової мети; енергійність; ініціативність і соціальна активність; емоційна стійкість; упевненість у собі; організаторські здібності; досвід і навички організаторської діяльності; розумові здібності; доброзичливість і емпатія; емоційна привабливість тощо.