9. Позиція викладача в навчально-професійній взаємодії зі студентами (розуміння, визнання і прийняття студента).

Організаційно-управлінською основою комунікативної педагогічної взаємодії є педагогічна позиція викладача. У ній поєднується його про­фесійна свідомість і професійна діяльність. Але одночасно це також осо-бистісно-суб'єктивна позиція, тобто викладач вступає в міжособистісні стосунки зі студентом. Охарактеризуємо три головні педагогічні позиції викладача у спілкуванні (за І.Д. Бехом):

Перша позиція -розуміння студента. Ро­зуміння дає змогу в адекватних поняттях визначити психологічний стан співрозмовника, конкретизувати можливі дії щодо нього, встановити емоційний контакт на основі емпатії. Допомагає розумінню людини активне слухання. Активне слухання вимагає певних навичок та уміння слухати, а саме: візуальний контакт; розуміння не тільки тексту, а й почуттів; емпатії, поваги до співрозмовника. Заважають активно слухати такі негативні комунікативні прийоми: накази, команди, вказівки; погрози, застереження та ін.

Причиною непорозуміння між викладачем і студентом може бути спалах власних негативних емоцій, наприклад. При нападі негативних емоцій краще не аналізувати стосунки і не вирішувати відразу, бо негативний емоційний спа­лах викликає у відповідь вибух емоцій у співрозмовника і призводить до відчуженості один від одного, а застосовувати «Я-повідомлення», «Я-ви-словлювання».

Друга позиція викладача - визнання студента як особистості. Це виявляється у вірі викладача в розум студента, його позитивне прагнення до розкриття своїх потенційних можливостей, до саморозвитку. Таким чином, визнання студента в педагогічному спілкуванні ство­рює особистість майбутнього професіонала, володаря позитивної само­оцінки, рефлексії. Треба враховувати вікові особливості юнацького віку і з розумінням ставитися до їхніх проявів, але не дозволяти принижувати людську гід­ність ні свою, ні гідність самого студента (вказувати йому на це).

Третя позиція викладача - безумовне прийняття студента як осо­бистості. Безумовне прийняття викладачем студента - це визнання його права на будь-яку гаму власних почуттів без ризику втратити повагу викладача, це вміння побачити іншу точку зору (студент має на це право). Воно ви­являється в увазі викладача до почуттів і думок студента, готовності їх почути й зрозуміти; у бажанні його психологічно підтримати; у повазі до позиції студента та вірі в його сили й можливості.

10.Управління навчально-професійною діяльністю студентів

Студент є субєктом управління викладача, оскільки дія-сть викладача спрямована на майбутнього фахівця. Студент одночасно є і субєктом управління навчально-проф. дія-сті. Викладач забезпечує умови для досягнення студентом мети діяльності. Студент як субєкт власної навч-проф дія-сті, його досягнення цілей відбувається лише тоді коли є внутр. детермінація дія-сті.

Управління навч-проф дія-стю студента має не прямий, а опосередкований характер. Потреба має визначати зміст дія-сті студента у навч-проф дія-сті.

Управління – процес впливу суб’єкта на ту чи іншу систему, що забезпечує цілеспрямований розвиток її структури, збереження або видозміну її. Управління підтримує або змінює режим діяльності, реалізацію програми і мету роботи системи. Якщо освіта як система розвивається, то змінюються залежно від стратегії навчання і виховання також і функції управління, кожна з яких набуває певного характеру.

Функції педагогічного управління:

- проективна функція (визначення мети, завдань навчання і виховання);

- конструктивна функція (розробка методів, прийомів і засобів забезпечення навчально-виховного процесу);

- організаторська й регулятивна функція (практична організація навчально-виховного процесу);

- комунікативна функція (спілкування, взаємини між учасниками педагогічного процесу);

- оцінно-коригувальна функція.

Ці функції забезпечують ефективний вплив на студентів для гарантованого виконання завдань сумісної діяльності («викладач – студент»).

Залежно від стратегії навчання і виховання реалізація кожної з функцій педагогічного управління має свою специфіку, на основі якої можна визначити різні моделі управління:

1 модель – авторитарна, пряма й жорстка (у минулому);

2 модель – сучасна, опосередкована й гуманістична модель.

У проекті Програми розвитку освіти України на 2005-2010 рр. визначені такі завдання управління сучасною освітою:

1.Оптимізувати управління та організаційні структури системи управління.

2.Формувати творчу, духовно багату особистість із урахуванням її потреб, інтересів, здібностей і бажань. 3.Головна цінність сучасної освіти – індивідуальність із притаманними їй інтересами і потребами.

4.Удосконалювати шляхи становлення національної самосвідомості, патріотичних почуттів і сучасних засад естетичного, морально-етичного, екологічного та валеологічного навчання і виховання.

5.Забезпечити інноваційний розвиток в/о та його випереджувальний характер.

6.Удосконалювати механізми управління (від Міністерства освіти і науки України до студентської аудиторії)