2. Характеристика в/о України початку третього тисячоліття

Завдання освіти в кожній країні визначаються особливостя­ми й перспективами її соціально-економічного розвитку та за­гальносвітовими процесами й тенденціями. "Освіта — основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, еконо­мічного розвитку суспільства і держави.

Передумовою утвердження розвинутого громадянського су­спільства, наголошується в Національній доктрині розвитку осві­ти, є підготовка освічених, моральних, мобільних, конструктив­них і практичних людей, які мають глибоке почуття відповідаль­ності за долю країни, її соціально-економічне процвітання.

Державна політика в галузі вищої освіти, крім опори на за­гальноосвітні принципи, ґрунтується на власних специфічних положеннях:

• доступності та конкурсності здобуття в/о кожним громадянином України;

• незалежності здобуття в/о від впливу політичних партій, громадських і релігійних організацій;

• інтеграції системи в/о України у світову освітню систему при збереженні та розвитку досягнень і традицій україн­ської вищої школи;

• наступності процесу здобуття вищої освіти;

• державної підтримки підготовки фахівців;

• гласності при формуванні структури та обсягів освітньої і професійної підготовки фахівців

Вищі навчальні заклади здійснюють підготовку фахівців за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями: молодший спеці­аліст, бакалавр, спеціаліст, магістр.

1.Молодший спеціаліст — освітньо-кваліфікаційний рівень (ОКР) в/о особи, яка на основі повної загальної середньої осві­ти здобула неповну вищу освіту, спеціальні вміння та знання, достатні для здійснення виробничих функцій певного рівня про­фесійної діяльності, що передбачені для первинних посад у пев­ному виді економічної діяльності.

2.Бакалавр — ОКР в/о особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобу­ла базову вищу освіту, фундаментальні й спеціальні знання та вміння, щодо узагальненого об´єкта праці (діяльності), достатні для виконання завдань та обов´язків (робіт) певного рівня про­фесійної діяльності, що передбачені для первинних посад у пев­ному виді економічної діяльності.

3.Спеціаліст — ОКР в/о особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні вміння та знання, достатні для виконання завдань та обов´язків (робіт) певного рівня профе­сійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певно­му виді економічної діяльності.

Магістр —ОКР в/о особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні вміння та знання, достатні для виконання професійних завдань та обов´язків (робіт) іннова­ційного характеру певного рівня професійної діяльності, що перед­бачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

3.Педагогічний професіоналізм діяльності викладача вищої школи.

Успішне розв'язання завдань підготовки фахівців із в/о, які стоять перед в/ш, значною мірою залежить від виклада­чів, їхнього науково-творчого потенціалу, рівня загальної та психологіч­ної культури, педагогічної майстерності й професіоналізму.

Специфіка педагогічної діяльності полягає в тому, що основним зна­ряддям праці викладача є його власна персона - особистість, яка й визна­чає результативність практичної педагогічної роботи. Успішність розв'я­зання педагогічних завдань викладачем вищої школи зумовлюється спе­цифікою його науково-педагогічної діяльності та залежить від реалізації ним таких її змістовно-функціональних компонентів:

• пізнавальна функція (гностичний компонент): організування пізна­вальної діяльності студентів і власного пізнання, розширення науко­вої ерудиції, обізнаності та глибини знань свого предмета, мотивація професійної самоосвіти;

• проектувальна функція: планування педагогічної діяльності, визна­чення її мети і завдань, проектування змісту навчально-професійної діяльності студентів;

• конструювальна функція: структурування лекції та семінарського за­няття, відбір навчального матеріалу і розробка пізнавальних завдань;

• організаторсько-практична функція: реалізація задумів у педагогіч­ному процесі (забезпечення викладу навчального матеріалу на лекції, виконання плану семінарського заняття, організування власної пове­дінки й навчально-професійної діяльності студентів, здійснення ви­ховних впливів та ін.);

• комунікативна функція: налагодження педагогічної взаємодії у сто­сунках зі студентами, володіння необхідними для цього комунікатив­ними вміннями, професійне спілкування з колегами

• діагностична функція: використання методів психолого-педагогічної діагностики, щоб вивчити особистість студента й особливості акаде­мічної групи, виявити рівень розвитку, психологічних змін суб'єктів педагогічного процесу;

• естетичний компонент: імідж викладача, його естетична та емоційна привабливість, самопрезентація (уміння себе подавати);

• рефлексивний компонент: самопізнання, самооцінка, самоконтроль науково-професійної діяльності, її саморегулювання.

Професіоналізм діяльності - висока професійна кваліфікація і компе­тентність, володіння ефективними професійними вміннями і навичками, алгоритмами і способами успішного розв'язання професійних завдань, поміж ними й творчих.

Професіоналізм діяльності викладача вищої школи передбачає опти­мальне поєднання суто педагогічної діяльності з науково-дослідною та навчально-методичною роботою.